ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
03.03.2004                                     Справа N 22/255
 
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий, судді
 
розглянув  касаційну  скаргу скаргу науково-дослідного  виробничого
центру "П" Всеукраїнської організації інвалідів "СІ", м.  Маріуполь
(далі - НДВЦ "П")
 
на  постанову  Запорізького апеляційного  господарського  суду  від
16.12.2003
 
зі справи №   22/255
 
за позовом НДВЦ "П"
 
до  державного  підприємства  "Національна  атомна  енергогенеруюча
компанія "Е", м.  Київ (далі - ДП "НАЕК "Е")
 
про стягнення заборгованості у сумі 111 340,23 грн.
 
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
 
позивача:
відповідача:
 
За  результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
 
                        В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням господарського  суду  Запорізької  області від 26.08.2003
позов задоволено: з ДП "НАЕК "Е" стягнуто на користь НДВЦ "П" 111-
340,  23 грн. боргу за договором поставки продукції від 06.04.1998
№  93/6/98  У.  Рішення  суду  першої  інстанції  по  суті   спору
мотивовано,  з  посиланням  на приписи статей 161,  165 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         (далі - ЦК), тим, що на момент
здійснення платежу за поставлену продукцію відповідачем сплачено у
національній грошовій  одиниці  України  суму  основного  боргу  в
еквіваленті   84089,  29  долара  США,  а  залишок  заборгованості
становить суму в еквіваленті 78992, 71 долара США.
 
Постановою Запорізького  апеляційного  господарського   суду   від
16.12.2003  рішення  господарського  суду  Запорізької області від
26.08.2003 скасовано,  у задоволенні позову відмовлено.  Постанову
суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що заявлена у позові до
стягнення сума 111  340,23  грн.  є  за  своєю  правовою  природою
збитками,  які  виникли  в результаті зміни обмінного курсу долара
США до гривні України,  а не основною  сумою  боргу  за  договором
поставки продукції від 06.04.1998 № 93/6/98 У.
 
У касаційній   скарзі   від  16.01.2004  НДВЦ  "П"  просить  Вищий
господарський  суд  України   скасувати   постанову   Запорізького
апеляційного   господарського   суду  від  16.12.2003,  а  рішення
cnqond`pq|jncn суду Запорізької області  від  26.08.2003  залишити
без  змін.  Скаргу  мотивовано  твердженням,  що судом апеляційної
інстанції у  цій  справі  неправильно  визначено  правову  природу
заявленої у позові суми стягнення.
 
Відповідно до  вимог  статті  111-4  Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         (далі - ГПК)  сторони  належним  чином
повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
 
Перевіривши повноту  встановлення  судовими  інстанціями  обставин
справи та правильність  застосування  ними  норм  матеріального  і
процесуального права,  Вищий господарський суд дійшов висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
 
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
 
- за умовами договору від 06.04.1998 № 93/6/98 У (далі -  Договір)
НДВЦ  "П"  зобов'язався  поставити,  а  ДП "НАЕК "Е" - прийняти та
оплатити  продукцію;  сторонами  визначено   грошовий   еквівалент
зобов'язання в сумі 163 082 долари США;
 
- господарським судом Запорізької області було розглянуто спір між
сторонами про стягнення заборгованості за поставлену продукцію  за
Договором  і рішенням від 14.08.2002 зі справи № 2/5/1535 стягнуто
з ДП "НАЕК "Е" на користь НДВЦ "П" 309  646,  8  грн.  Суму  боргу
обраховано на підставі зарахування зустрічних вимог сторін на суму
330 000 грн. Це рішення набрало законної сили, і на його виконання
видано наказ;
 
- НДВЦ  "П"  звернувся  з  позовом  до  ДП "НАЕК "Е" про стягнення
заборгованості на підставі Договору в сумі 111-340,  23 грн.; свою
вимогу НДВЦ "П" обгрунтовує тим, що вартість поставленої продукції
була обрахована позивачем у справі № 2/5/1535 на момент часткового
погашення заборгованості на підставі обмінного курсу долара США до
гривні України,  який тоді становив 3,9244 грн.  за 1 долар США; у
зв'язку  зі  зміною  обмінного  курсу  позивач стверджує,  що сума
заборгованості відповідача збільшилась на 111-340,  23 грн., яку й
заявлено до стягнення у позовній заяві.
 
Причиною спору   зі  справи  стало  питання  про  правову  природу
заявленої у позові суми стягнення.
 
Суд першої  інстанції  дійшов  висновку,  що  рішенням  суду   від
14.08.2002  зі  справи  №  2/5/1535  з  відповідача  стягнуто суму
основного боргу за Договором без врахування курсової  різниці,  що
теж  входить  до суми основного боргу.  Цей висновок є помилковим,
оскільки за рішенням суду  зі  справи  №  2/5/1535  стягнуто  суму
основного   боргу   за   Договором,   яку  визначено  на  підставі
зарахування зустрічних вимог сторін у квітні  1999  року  на  суму
330000   грн.;   залишок   заборгованості   на   користь  позивача
встановлено судом у сумі  309646,  80  грн.  Відповідно  до  вимог
частини  другої  статті  35 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
         ці факти не доводяться
знову при вирішенні інших спорів,  в яких беруть  участь  ті  самі
сторони.  Отже заявлена позивачем до стягнення сума у 111 340,  23
грн.,  що визначена з урахуванням  змін  у  часі  обмінного  курсу
валют,   може  бути  лише  оцінкою  можливих  збитків,  заподіяних
простроченням  виконання  відповідачем  грошового  зобов'язання  у
зв'язку  з  інфляцією  національної  грошової одиниці.  Тому судом
апеляційної  інстанції   правильно   визначено   правову   природу
заявленої  позивачем  суми стягнення і,  відповідно,  відмовлено у
задоволенні позову.
 
На  підставі  викладеного, керуючись статтями 111-9, 111-11  ГПК  (
1798-12 ), Вищий господарський суд України
 
  П О С Т А Н О В И В:
 
Постанову   Запорізького  апеляційного  господарського   суду   від
16.12.2003 зі справи №  22/255  залишити  без  змін,  а  касаційну
скаргу  науково-дослідного  виробничого  центру "П" Всеукраїнської
організації інвалідів "СІ" - без задоволення.