ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2004 Справа N 22/255
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий, судді
розглянув касаційну скаргу скаргу науково-дослідного виробничого
центру "П" Всеукраїнської організації інвалідів "СІ", м. Маріуполь
(далі - НДВЦ "П")
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
16.12.2003
зі справи № 22/255
за позовом НДВЦ "П"
до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча
компанія "Е", м. Київ (далі - ДП "НАЕК "Е")
про стягнення заборгованості у сумі 111 340,23 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача:
відповідача:
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.08.2003
позов задоволено: з ДП "НАЕК "Е" стягнуто на користь НДВЦ "П" 111-
340, 23 грн. боргу за договором поставки продукції від 06.04.1998
№ 93/6/98 У. Рішення суду першої інстанції по суті спору
мотивовано, з посиланням на приписи статей 161, 165 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06) (далі - ЦК), тим, що на момент
здійснення платежу за поставлену продукцію відповідачем сплачено у
національній грошовій одиниці України суму основного боргу в
еквіваленті 84089, 29 долара США, а залишок заборгованості
становить суму в еквіваленті 78992, 71 долара США.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
16.12.2003 рішення господарського суду Запорізької області від
26.08.2003 скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Постанову
суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що заявлена у позові до
стягнення сума 111 340,23 грн. є за своєю правовою природою
збитками, які виникли в результаті зміни обмінного курсу долара
США до гривні України, а не основною сумою боргу за договором
поставки продукції від 06.04.1998 № 93/6/98 У.
У касаційній скарзі від 16.01.2004 НДВЦ "П" просить Вищий
господарський суд України скасувати постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 16.12.2003, а рішення
cnqond`pq|jncn суду Запорізької області від 26.08.2003 залишити
без змін. Скаргу мотивовано твердженням, що судом апеляційної
інстанції у цій справі неправильно визначено правову природу
заявленої у позові суми стягнення.
Відповідно до вимог статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) (далі - ГПК) сторони належним чином
повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд дійшов висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- за умовами договору від 06.04.1998 № 93/6/98 У (далі - Договір)
НДВЦ "П" зобов'язався поставити, а ДП "НАЕК "Е" - прийняти та
оплатити продукцію; сторонами визначено грошовий еквівалент
зобов'язання в сумі 163 082 долари США;
- господарським судом Запорізької області було розглянуто спір між
сторонами про стягнення заборгованості за поставлену продукцію за
Договором і рішенням від 14.08.2002 зі справи № 2/5/1535 стягнуто
з ДП "НАЕК "Е" на користь НДВЦ "П" 309 646, 8 грн. Суму боргу
обраховано на підставі зарахування зустрічних вимог сторін на суму
330 000 грн. Це рішення набрало законної сили, і на його виконання
видано наказ;
- НДВЦ "П" звернувся з позовом до ДП "НАЕК "Е" про стягнення
заборгованості на підставі Договору в сумі 111-340, 23 грн.; свою
вимогу НДВЦ "П" обгрунтовує тим, що вартість поставленої продукції
була обрахована позивачем у справі № 2/5/1535 на момент часткового
погашення заборгованості на підставі обмінного курсу долара США до
гривні України, який тоді становив 3,9244 грн. за 1 долар США; у
зв'язку зі зміною обмінного курсу позивач стверджує, що сума
заборгованості відповідача збільшилась на 111-340, 23 грн., яку й
заявлено до стягнення у позовній заяві.
Причиною спору зі справи стало питання про правову природу
заявленої у позові суми стягнення.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що рішенням суду від
14.08.2002 зі справи № 2/5/1535 з відповідача стягнуто суму
основного боргу за Договором без врахування курсової різниці, що
теж входить до суми основного боргу. Цей висновок є помилковим,
оскільки за рішенням суду зі справи № 2/5/1535 стягнуто суму
основного боргу за Договором, яку визначено на підставі
зарахування зустрічних вимог сторін у квітні 1999 року на суму
330000 грн.; залишок заборгованості на користь позивача
встановлено судом у сумі 309646, 80 грн. Відповідно до вимог
частини другої статті 35 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12) ці факти не доводяться
знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі
сторони. Отже заявлена позивачем до стягнення сума у 111 340, 23
грн., що визначена з урахуванням змін у часі обмінного курсу
валют, може бути лише оцінкою можливих збитків, заподіяних
простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання у
зв'язку з інфляцією національної грошової одиниці. Тому судом
апеляційної інстанції правильно визначено правову природу
заявленої позивачем суми стягнення і, відповідно, відмовлено у
задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК (
1798-12 ), Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
16.12.2003 зі справи № 22/255 залишити без змін, а касаційну
скаргу науково-дослідного виробничого центру "П" Всеукраїнської
організації інвалідів "СІ" - без задоволення.