ВИЩИЙ   ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД  УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
                   І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
 
 03.03.2004                               Справа N 15/223-03-5250
 
                             м. Київ
 
Вищий  господарський  суд України  у складі колегії суддів:
 
               Перепічая В.С.  (головуючого),
               Вовка І.В.,
               Гончарука П. А.,
 
розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу
Акціонерного   товариства   закритого   типу  "XXX"  на  постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 04.11.2003  року  у
справі   №15/223-03-5250   за  позовом  Підприємства  з  іноземною
інвестицією   "YYY"   у    вигляді    товариства    з    обмеженою
відповідальністю  до  Акціонерного товариства закритого типу "XXX"
про стягнення суми та зустрічним позовом  Акціонерного  товариства
закритого типу "XXX" до Підприємства з іноземною інвестицією "YYY"
у вигляді товариства з  обмеженою  відповідальністю  про  визнання
недійсними договорів про сумісну діяльність,
 
                       У С Т А Н О В И В:
 
У липні   2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду
Одеської області з позовною заявою до  відповідача  про  стягнення
заборгованості  з   урахуванням  пені  та індексу  інфляції в сумі
13 147,16 грн.,  посилаючись на те,  що останній неналежним  чином
виконав договірні зобов'язання з розрахунків.
 
Під час  розгляду  справи  в  суді  першої інстанції відповідач за
первісним позовом звернувся  до  суду  із  зустрічним  позовом  до
позивача  за  первісним  позовом про визнання недійсними договорів
про сумісну діяльність на підставі ст.  48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,
посилаючись  на  те,  що  зазначені  угоди не відповідають вимогам
законодавства.
 
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.08.2003  року
первісний позов задоволено, а в зустрічному позові відмовлено.
 
Доповідач Вовк І.В.
 
Постановою Одеського    апеляційного   господарського   суду   від
04.11.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено та
зменшено  суму  стягненого  боргу  до 13 110,  41 грн.,  а в решті
судове рішення залишено без змін.
 
У касаційній скарзі Акціонерне  товариство  закритого  типу  "XXX"
вважає,  що  судом  порушено норми матеріального та процесуального
права,  і тому просить прийняті ним судові  рішення  скасувати  та
задовольнити зустрічний позов.
 
У відзиві на касаційну скаргу Підприємство з іноземною інвестицією
"YYY" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю вважає, що
оскаржені  судові  рішення  відповідають чинному законодавству,  і
тому просить залишити їх  без  змін,  а  касаційну  скаргу  -  без
задоволення.
 
Заслухавши пояснення   представника   Підприємства   з   іноземною
інвестицією   "YYY"   у    вигляді    товариства    з    обмеженою
відповідальністю, дослідивши  доводи  касаційної скарги та відзиву
на неї,  перевіривши матеріали справи та  прийняті  у  ній  судові
рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
 
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі укладено
договір  про  сумісну діяльність від 24.06.1997 року,  згідно умов
якого сторони домовились об'єднати зусилля,  матеріальні  цінності
та інші засоби для досягнення спільної господарської мети,  а саме
для отримання прибутку. У зв'язку з цим п. 2 договору передбачено,
що  Акціонерне  товариство  закритого  типу  "XXX" надає заводські
площі для встановлення пакувального автомата "ZZZ" та сировину для
виробництва морозива, а Підприємство з іноземною інвестицією "YYY"
у  вигляді   товариства   з   обмеженою   відповідальністю   надає
обладнання,  яке необхідне для упаковки морозива,  та упаковку для
морозива.
 
Відповідно п.3.1   зазначеного   договору   керівництво   сумісною
діяльністю   та  ведення  спільних  справ  по  виконанню  договору
здійснює Акціонерне товариство закритого типу  "XXX",  а  прибуток
від  сумісної діяльності розподіляється порівну згідно п.5.1 цього
договору.
 
07.04.1998 року  та  01.01.2000  року  сторони  уклали  аналогічні
договори про сумісну діяльність на тих же умовах.
 
Предметом  даного  судового  розгляду  є  вимоги  про    стягнення
заборгованості  з  урахуванням  пені  та індексу інфляції  в  сумі
13 147,16 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням умов
зазначених договорів з розрахунків за первісним позовом та  вимоги
про  визнання  недійсними  договорів  про  сумісну  діяльність  на
підставі ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
         за зустрічним позовом.
 
Відповідно до ст.161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         зобов'язання повинні
виконуватись   належним   чином   і  в  установлений  строк  та  у
відповідності до вказівок закону,  договору.  Одностороння відмова
від виконання зобов'язання не допускається.
 
Судом першої   інстанції  встановлено,  що  Акціонерне  товариство
закритого типу "XXX" виконало  свої  зобов'язання  за  зазначеними
договорами   частково,   і  має  на  момент  звернення  з  позовом
заборгованість перед Підприємством з іноземною інвестицією "YYY" у
вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.
 
Судом першої інстанції також встановлено,  що правові підстави для
визнання договорів  недійсними  за  зустрічним  позовом  відсутні,
оскільки  не  встановлено  тих  обставин,  з  якими закон пов'язує
визнання угод недійсними.  Це підтверджується  наявними  в  справі
матеріалами, які судом були досліджені.
 
Отже, місцевий  господарський суд,  з яким погодився й апеляційний
господарський суд в цій частині,  дійшов правильного висновку  про
відмову  в  задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства
закритого типу "XXX" та щодо невиконання останнім  належним  чином
своїх  зобов'язань за спірними договорами і правомірно задовольнив
вимоги за  первісним  позовом  про  стягнення  основного  боргу  з
урахуванням пені та індексу інфляції.
 
У той  же  час,  апеляційний  господарський суд правомірно звернув
увагу на те, що суд першої інстанції припустився помилки в частині
нарахування   інфляційних  сум,  стягнувши  інфляційні,  які  були
нараховані не на суму основного боргу,  а на суму основного  боргу
уже збільшену на суму інфляційних, тобто нарахувавши інфляційні на
інфляційні, що не передбачено чинним законодавством.
 
За таких обставин,  суд апеляційної інстанції обґрунтовано  змінив
рішення    місцевого   господарського   суду,   зменшивши   розмір
заборгованості з 13 147,16 грн.  до 13  110,  02  грн.  в  частині
нарахування інфляційних сум,  а в решті судове рішення залишив без
змін.
 
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
 
За таких  обставин,  прийнята  у справі постанова суду апеляційної
інстанції відповідає матеріалам справи та вимогам закону,  і  тому
її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
 
З огляду  наведеного  та  керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,
111-11 Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України,
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу  Акціонерного  товариства  закритого  типу  "XXX"
залишити  без  задоволення,  а  постанову  Одеського  апеляційного
господарського суду від 04.11.2003 року - без змін.
 
Головуючий В. Перепічай
Судді      І. Вовк
           П.Гончарук