ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2004 Справа N 11/368
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
дочірньої компанії "ГВ" національної акціонерної компанії "НУ" в
особі газопромислового управління "ПГВ" на рішення господарського
суду Полтавської області від 16 жовтня 2003 року у справі № 11/368
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МГТ" до
дочірньої компанії "ГВ" національної акціонерної компанії "НУ" в
особі газопромислового управління "ПГВ" про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "МГТ"
звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до
дочірньої компанії "ГВ" національної акціонерної компанії "НУ" в
особі газопромислового управління "ПГВ" про стягнення боргу за
виконані роботи та поставлені матеріали в сумі 6888954,65 грн., в
тому числі суми основного боргу в розмірі 6021880,28 грн., суми
інфляційних збитків в розмірі 595196,32 грн. та суми неустойки
271878,05 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем
грошових зобов'язань.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16 жовтня
2003 року затверджено мирову угоду № 1, згідно якої сторони
досягли згоди про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних
однорідних грошових вимог на суму 1406735 грн. Затверджено мирову
угоду № 2, згідно якої сторони досягли згоди про зарахування
зустрічних однорідних грошових вимог на суму 3541721,41 грн., а
провадження у справі в цій частині припинено. Стягнуто з
відповідача на користь позивача 1368612,28 грн. основного боргу,
578566,46 грн. інфляційних збитків, 261038,59 грн. неустойки та
судові витрати. В іншій частині в задоволенні позовних вимог
відмовлено.
В касаційній скарзі дочірня компанія "ГВ" національної акціонерної
компанії "НУ" в особі газопромислового управління "ПГВ" просить
скасувати вказане рішення в частині стягнення основного боргу в
сумі 1368612,28 грн., інфляційних збитків в сумі 460022,77 грн. та
неустойки в сумі 71788,43 грн. та залишити рішення місцевого суду
в силі в частині стягнення інфляційних збитків в розмірі 118543,69
грн., неустойки в сумі 189250,16 грн. та припинення провадження в
частині основного боргу в сумі 4437547 грн. у зв'язку з
відсутністю предмету спору в цій частині, посилаючись на порушення
судом попередньої інстанції норм процесуального та матеріального
права.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В позовній заяві об'єднані вимоги, які ґрунтуються на підставі 20
контрактах та двох накладних.
Приймаючи рішення про задоволення та часткове задоволення позовних
вимог, які ґрунтуються на підставі різних контрактів,
господарський суд в порушення вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в мотивувальній частині
рішення не виклав обставин по кожній позовній вимозі, не навів
доказів, які підтверджують дані обставини, не привів мотивований
розрахунок стягнутих сум, не зазначив норм матеріального права,
якими господарський суд керувався, приймаючи рішення.
Зазначені порушення процесуального права виключають можливість
перевірки правильності застосування судом норм матеріального
права.
Процедура відмови позивача від позову, визнання позову
відповідачем, затвердження мирової угоди сторін та припинення
провадження у справі регулюється ст.ст. 78, 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В порушення вказаних норм процесуального права, без роз'яснення
наслідків затвердження мирової угоди та відсутності у справі самих
мирових угод, господарський суд затвердив їх судовим рішенням.
При цьому суд не урахував, що наявні у справі угоди сторін про
зарахування зустрічних однорідних вимог, які розцінені судом як
мирові угоди, за певних обставин могли свідчити лише про
припинення зобов'язань в силу ст. 217 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та могли бути підставою для відмови у задоволені даної
частини заявлених позовних вимог.
З огляду на викладене, рішення господарського суду не можна
визнати таким, що постановлене з дотриманням норм процесуального
права, що впливає на правильність застосування норм матеріального
права, а тому воно підлягає скасуванню.
При новому розгляді справи суду слід урахувати викладене,
з'ясувати фактичні обставини справи, дійсні права та обов'язки
сторін і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти
законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу дочірньої компанії "ГВ" національної акціонерної
компанії "НУ" в особі газопромислового управління "ПГВ"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 16 жовтня 2003
року у справі № 11/368 скасувати, а справу передати на новий
розгляд до того ж суду.