ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2004 Справа N 10/46
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
суддів
розглянувши у ПП В-ої І.Л.
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 25.09.2003 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 10/46
господарського суду Донецької області
за позовом Державного підприємства “Ж”
до ПП В-ої Ірини Леонідівни
Костянтинівського державного підприємства
“Завод “А”
про стягнення 2203,16 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача не з’явився
відповідача не з’явився
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.04.2003р.
відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення
заборгованості з орендної плати в сумі 2203 грн. 16 коп.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
25.09.2003р. вказане рішення господарського суду скасоване,
позовні вимоги задоволено та стягнуто з ПП В-ої І.Л. на користь
Державного колективного підприємства “Ж” – 2515 грн. основного
боргу та витрати по сплаті державного мита і інформаційно-
технічного забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного суду
Приватний підприємець В-а І.Л. звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати, а рішення суду залишити в силі, посилаючись на те,
що вона ґрунтується на помилкових юридичних оцінках фактичних
обставин справи та невірному застосуванні норм матеріального та
процесуального права.
Зокрема, відповідач в своїй скарзі наголошує на тому, що
договори оренди укладені з заводом “А” не розривались і в
судовому порядку не оспорювались і тому є діючими до.05.2003
року. Договори оренди № 5, 6, 11 і 13 між відповідачем та
Державним підприємством “Ж” не укладались і необґрунтовано
прийняті до уваги апеляційним господарським судом. Вказані
договори не відповідають вимогам закону, оскільки сторонами не
досягнуто згоди про розмір орендної плати, яка є суттєвою умовою
договору. Договори в порушення вимог ст. 9 Закону України “Про
оренду державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
не
узгоджувались з регіональним відділенням Фонду державного майна
України та не проводилась оцінка орендних приміщень при
укладанні договорів.
Апеляційний суд не визначив правову природу спірних
правовідносин та не залучив до участі у справі в порушення вимог
ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Регіональне відділення фонду
державного майна України, оскільки позивач не є власником
спірних приміщень і самостійно вирішувати питання про здачу їх в
оренду не має права.
В порушення вимог п. 3.1 договору апеляційний суд необґрунтовано
задовольняючи позов, стягнув заборгованість не в державний
бюджет, а на користь позивача. Суд не виконав свою ухвалу від
17.07.2003р. і не витребував вказані в ній документи щодо
розрахунків за орендну плату.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених
судом фактичних обставин, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
виходячи з наступного.
Як встановив господарський суд, 17.04.2000 року між ВО “А” та ПП
М-ою І.Л., укладено договір оренди № 50 оренди державного майна
площею 40,27 м2, розташованого за адресою: м. Костянтинівка, що
знаходиться на балансі заводу “А”, строком з 01.05.2000 року по
01.05.2003 року (а.с. 109-113).
Реорганізація орендодавця не є підставою для заміни чи
припинення договору (п. 7.6 договору № 50). Орендна плата
сплачується орендодавцю (ВО “А”) щомісячно не пізніше 15-го
числа місяця, що йде за звітним періодом місяця, з урахуванням
щомісячного індексу інфляції (п. 3.1 договору № 50).
Здійснена реструктуризація заводу “А”.
Згідно п. 1.2 Статуту Державне підприємство “Ж” м. Костянтинівка
є правонаступником майнових прав та обов’язків реорганізованих
структурних підрозділів згідно розподільчого балансу (а.с. 138-
139). Згідно розподільчого балансу сума 3472,45 грн. Державному
підприємству “Ж” заводом “А” не передавалась.
Між заводом “А” та ПП М-ою І.Л. укладено доповнення до договору
оренди без номеру та дати (а. с. 174), згідно якого оплата
орендної плати може бути здійснена продуктами харчування та
іншими товарами.
Рішенням місцевого господарського суду у задоволенні позовних
вимог відмовлено.
Судова колегія апеляційного господарського суду, не погоджуючись
з рішенням місцевого господарського суду, дійшла висновку, що це
доповнення не відноситься до договорів оренди № 5, № 6 “а”, №
11, № 13, що укладені між ДП “Ж” та Приватним підприємцем М-ою
І.Л.; ні до договору № 50, що укладений між ВО “А” та ПП М-ою
І.Л., тому що в доповненні відсутні дата укладання доповнення;
номер та дата договору оренди; який пункт договору доповнюється;
якого договору це доповнення є невід'ємною частиною. Крім того,
на момент винесення судом рішення діє договір оренди № 50 від
17.04.2000 року, що укладений між ВО “А” та ПП М-ою І.Л.
Перерахована ПП М-ою І.Л. заводу “А” сума 3472 грн. 45 коп.
відноситься до договору оренди № 50 від 17.04.2000 року. та що
сторонами не надані докази передачі суми 3472 грн. 45 коп. по
розподільчому балансу між ДП “Ж" та ВО “А”.
Також апеляційний господарський суд зазначив, що 02.10.2000 року
між ДП “Ж” та Приватним підприємцем М-ою І.Л. (після шлюбу В-а
І.Л.) укладено договір № 5 оренди державного майна площею
40,27м2, розташованого за адресою: м. Костянтинівка, пр-т
Ломоносова, 131, що знаходиться на балансі Державного
підприємства “Ж” строком з 02.10.2000 року по 31.12.2001року (а.
с. 24-27).
02.10.2000 року між ДП “Ж” та Приватним підприємцем М-ою І.Л.
укладено договір № 6 “а” оренди державного майна, площею 54,27
м2, розташованого за адресою: м. Костянтинівка, пр-т.
Ломоносова, 164, що знаходиться на балансі Державного
підприємства “Ж” строком з 02.10.2000 року по 31.12.2001 року.
01.03.2002 року між ДП “Ж” та Приватним підприємцем М-ою І.Л.,
укладено договір № 13 оренди державного майна, площею 54,27 м2,
розташованого за адресою: м. Костянтинівка, пр-т. Ломоносова,
164, що знаходиться на балансі Державного підприємства “Ж” без
строку дії договору.
01.03.2002 року між ДП “Ж” та Приватним підприємцем М-ою І.Л.
укладено договір № 11 оренди державного майна площею 40,27м2,
розташованого за адресою: м. Костянтинівка, що знаходиться на
балансі Державного підприємства “Ж” строком з 01.03.2002року по
01.03.2003року. (а.с. 15-18).
Пункт 3.1 договорів оренди № 5, № 6 “а”, № 11, № 13 передбачає
перерахування орендної плати в державний бюджет щомісячно не
пізніше 10 числа місяця, що йде за звітним періодом місяця, з
урахуванням щомісячного індексу інфляції.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному розмірі,
стягується в державний бюджет України згідно діючого
законодавства України з урахуванням пені виходячи з розрахунку
120% річних від облікової ставки Національного банка України від
суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочки платежу
(п. 3.3 договору оренди № 5, № 6 "а", № 13).
Згідно умов договорів оренди № 5, № 6 "а", № 11, № 13 орендатор
(ПП М-а І.Л. - після шлюбу Вітевська І.Л.) зобов'язаний
щомісячно не пізніше 10 числа місяця, що йде за звітним періодом
місяця, надавати орендодавцю копії платіжних документів з
штампом банку (ксерокопії) про перерахування в бюджет орендної
плати. (п. 5.1.9 договорів оренди № 5, № 6 "а", № 13).
Факт користування приміщенням згідно договорів № 5, № 6 "а",
№ 11, № 13, що укладені між ДП “Ж” та Приватним підприємцем М-
ою І.Л., суб'єкт підприємницької діяльності не оспорює.
Згідно ст. 18 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, орендатор зобов’язаний вносити
орендну плату своєчасно і в повному обсязі.
Скасовуючи рішення господарського суду, апеляційний
господарський суд зазначив, що відповідно до договорів № 5, № 6
“а”, № 11, № 13 відповідач не надав доказів оплати орендної
плати на умовах визначених цими договорами, внаслідок чого
станом з.10.2000 року по 01.01.2003р. утворилась заборгованість
з орендної плати у сумі 2515 грн. 50 коп. , що підтверджується
матеріалами справи (а.с. 39).
Доказів виконання договірних зобов’язань по оплаті оренди за
приміщення за договорами оренди № 5, № 6 "а", № 11, № 13, що
укладені між позивачем та відповідачем, Приватним підприємцем В-
ою І.Л. не надано; також не надані докази передачі суми 3472
грн. 45коп. по розподільчому балансу та внесення змін до
договорів оренди № 5, № 6 "а", № 11, № 13.
Апеляційний господарський суд також зазначив, що господарський
суд необґрунтовано дійшов висновку, що до розподільчого балансу
увійшла сума 3472 грн. 45 коп. переплати з орендної плати по
договору № 50, що укладений між ВО “А” та ПП М-ою І.Л. та що з
позивачем ДП “Ж” збережений порядок розрахунків за оренду
приміщень — постачання на підприємство продуктів харчування та
товарўв побуту.
Між тим, погодитись з висновками апеляційного суду неможливо,
оскільки згідно рішення місцевого господарського суду та як
вбачається з матеріалів справи, між В-ою І.Л. та Державним
підприємством “Завод “А” м. Костянтинівка тривалий час, з
1997р. існували правовідносини щодо оренди приміщень по пр-т.
Ломоносова.
Вказані приміщення відносяться до державної власності,
знаходились на балансі ДП “Заводу “А”, на сьогоднішній час
знаходяться на балансі позивача, тому орендні правовідносини
щодо нього врегульовані Законом України "Про оренду державного
та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Між сторонами був визначений порядок внесення орендної плати,
шляхом постачання В-ою І. Л. на ДП "Завод "А" продуктів
харчування та товарів побуту.
Як зазначив відповідач, зазначений факт підтверджується
договорами оренди між В-ою І. Л. та ДП “Завод “А” на період з
1997-2000років, копіями накладних поставленого товару за період
з 1998-2000 років.
На базі дільниці по наданню послуг населенню Костянтинівського
державного підприємства "Завод "А" було створено Державне
підприємство “Ж”.
Відповідно акту прийому-передачі від 01.11.2000р. знов
створеному підприємству були передані на баланс земельна
ділянка, основні засоби, обігові кошти, поточні зобов'язання.
Орендовані відповідачем приміщення по пр. Ломоносова 131 та 164,
оскільки вони розташовані в житловому фонді, були передані на
баланс позивачу.
Згідно до ст. 5 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
створення підприємства шляхом виділення здійснюється
із збереженням за новим підприємством взаємних зобов'язань, які
випливають з укладених раніше договорів. Державне підприємство
“Ж” став правонаступником майнових прав та зобов'язань
реорганізованих структурних підрозділів “Заводу “А”, що
підтверджується п. 1.2 статуту позивача та складеним
розподільчим балансом підприємства.
Згідно матеріалів справи, 01.10.2000р. був затверджений
розподільчий баланс та додатки до нього.
Переплата, яка існувала у В-ої І.Л. увійшла до розподільчого
балансу, в акті № 5 прийому-передачі кредиторської
заборгованості вказаний лише найбільш крупний кредитор - Горгаз.
У розшифровці дебіторської заборгованості по орендарям В-а І.Л.
як дебітор не вказана.
Крім того, факт наявності переплати з орендної плати в сумі
3472грн. 45коп. підтверджується довідкою і актом звірки взаємних
розрахунків між Заводом “А” та В-ою І.Л., письмовим поясненням Р-
онь А.І. та К-ої Н.Н.
В подальшому стосунки між ДП “Ж” та В-ою І.Л. були продовжені
шляхом укладення нових договорів на ті ж самі приміщення по пр.
Ломоносова 164 та 131 - договори № 5 та № 6 "а" від
02.10.2000р., а потім термін їх дії був продовжений відповідно
до укладених договорів № 11 та № 13 від 01.03.2002р. Відповідно
до п. 4 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
реорганізація орендодавця не є
підставою для зміни умов чи розірвання договору оренди.
Як і раніше з Заводом “А”, так і з позивачем був збережений
порядок розрахунків за оренду приміщень: готівкою та шляхом
взаємозаліків - постачанням на підприємство продуктів харчування
та товарів побуту, що не суперечить положенням ст. 20 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
, які допускають за згодою сторін оплату оренди в
грошово- натуральній формі.
Зазначений факт повністю підтверджується наданими копіями
накладних та копіями рахунків-фактур за період 2002р.
За період 2000-2001рр. рахунки для сплати оренди позивачем
відповідачу не виставлялись.
Листування за цей період часу між сторонами про необхідність
сплатити заборгованість позивач суду не надав.
Не надано інших документів, які оговорені у договорах оренди за
2000-2001рр. пунктами 5.1.9 та 5.1.10: копій платіжних доручень,
щоквартальних актів по звірянню розрахунків за користування
орендованими приміщеннями.
Відповідно до акту Костянтинівського міжрайонного контрольно-
ревізійного відділу від 17.08.2001р. за період з 01.10.2000р. по
01.08.2001р. на підприємстві ДП “Ж” була проведена перевірка
фінансово-господарської діяльності підприємства. В акті
перевірки В-а І.Л., як орендар, який має заборгованість з
орендної плати, не визначена.
Згідно довідки, затвердженої бухгалтером підприємства ДП “Ж”,
яка складена станом на 01.05.2001р. у приватного підприємця М-ої
(після укладення шлюбу В-а) заборгованість з орендної плати
відсутня.
Наведене свідчить, що апеляційним господарським судом вказані
висновки місцевого суду та доводи відповідача не спростовано і в
повній мірі не досліджено обставини справи та не дана відповідна
правова оцінка. І тому висновок апеляційного господарського
суду, про те, що сума 3472 грн. – орендної плати не увійшла до
розподільчого балансу не є беззаперечним та переконливим.
Вищенаведене свідчить, що судами обох інстанцій неповно
з’ясовані обставини у справі, чим порушено вимоги ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та що призвело до винесення необґрунтованих
рішень
Враховуючи, що відповідно до ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи в
касацўйному порядку судове рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
наділена правом встановлювати або вважати доведеними обставини,
що не були встановлені у рішенні господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти їх.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно з’ясувати всі фактичні обставини
справи, об’єктивно оцінити їх і в залежності від цього прийняти
основане на законі рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
25.09.2003 та рішення господарського суду Донецької області від
03.04.2003 у справі № 10/46 скасувати, а матеріали справи
направити на новий розгляд до господарського суду Донецької
області.