ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2004 Справа N 10/163
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандурін М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали ТОВ “Українські технології машинобудування”
касаційної скарги
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 22.10.2003
у справі Чернігівської області
господарського суду
за позовом Заступника прокурора м. Чернігова в
інтересах держави в особі Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань
України в м. Чернігові
до ТОВ “Українські технології машинобудування”
про стягнення страхових внесків у сумі 1 271,96 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з’явився
- відповідача: Павленко А.В.
В С Т А Н О В И В:
У травні 2003 р. Заступник прокурора м. Чернігова в інтересах
держави в особі Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в
м. Чернігові звернувся до господарського суду з позовом про
стягнення з ТОВ “Українські технології машинобудування”
страхових внесків у сумі 127,96 грн.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
25.06.2003 р. позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.10.2003р. рішення залишено без змін, а апеляційна скарга –
без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями ТОВ “Українські
технології машинобудування” звернулось з касаційною скаргою, в
якій просить скасувати рішення та постанову і направити справу
на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.
На думку скаржника прийнятті рішення у справі не відповідають
вимогам норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередні інстанцій встановлено, що відповідач
застрахований як платник страхових внесків та використовує
найману працю. Відповідач відповідно до поданих розрахункових
відомостей до Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань, ТОВ
“Українські технології машинобудування” повинно було сплатити за
період з 01.10.2002 р. по 01.04.2003 р. страхові внески в сумі
3049,43 грн.
Відповідно до ч. 2 статті 45 Закону України “Про
загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності” ( 1105-14 ) (1105-14)
містить вичерпний перелік
обов”язків роботодавця як страхувальника, в тому числі своєчасно
та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески
до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та
інформувати робочий орган виконавчої дирекції цього Фонду про
кожний нещасний випадок (п.п. 2, 3 ч. 2 загаданої статті).
Крім цього, стаття 5 Закону України “Про загальнообов'язкове
соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”
( 1105-14 ) (1105-14)
встановлює основні принципи страхування від
нещасного випадку, до кола яких, зокрема, віднесено
диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану
безпеки праці, виробничого травматизму та професійної
захворюваності на кожному підприємстві.
Відповідно до приписів ст. 47 цього Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
розрахунок розміру страхових внесків для кожного підприємства
проводиться Фондом соціального страхування від нещасних
випадків.
Судами попередніх інстанцій не було досліджено проведення
розрахунку розміру страхових внесків Фондом соціального
страхування від нещасних випадків, а також правомірність
нарахування страхового внеску із застосуванням принципу
диференціації.
Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб” ( 727/98 ) (727/98)
єктів малого підприємництва”
передбачається, що суб”єкти малого підприємництва, які є
платниками єдиного податку звільняються від сплати зборів на
обов”язкове соціальне страхування. Відповідного до приписів
вищезазначеного Указу перехід суб”єкта малого підприємництва на
спрощену систему оподаткування здійснюється за рішенням органу
державної податкової служби, яке може бути прийняте не більше
одного разу за календарний рік, і оформлюється свідоцтвом про
право сплати єдиного податку.
Судами попередніх інстанцій не було досліджено наявність у
відповідача свідоцтва про сплату єдиного податку в період, за
який стягуються страхові внески до Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені в рішенні чи постанові господарського суду,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
господарському суду Чернігівської області.
При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене, повно,
всебічно і об’єктивно дослідити всі обставини справи, дати
належну юридичну оцінку як доводам позивача так і доводам
відповідача, дослідити правомірність звернення прокурора та
постановити законне рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.10.2003р., рішення господарського суду Чернігівської області
від 25.06.2003 року у справі № 10/163 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Чернігівської області