ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2004 Справа N 03/432-03
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Харківської об’єднаної державної
судовому засіданні податкової інспекції у Харківській
касаційні скарги області
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 24.11.2003 р.
у справі господарського суду Харківської області
за позовом приватної фірми “Кібела”
до Харківської об’єднаної державної
податкової інспекції у Харківській
області,
Відділення Державного казначейства у
Харківській області
про відшкодування 2166339,00 грн.,
за участю представників сторін:
- позивача: Ісаков м. Г. – дов. від 01.01.2004 р.;
- відповідача1: не з’явились,
- відповідача2: не з’явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2003
р. у справі № 03/432-03 позов приватної фірми “Кібела” до
Харківської об’єднаної державної податкової інспекції у
Харківській області та Відділення Державного казначейства у
Харківській області про відшкодування з Державного бюджету
України суму податку на додану вартість в розмірі 2166339,00
грн. за травень 2003 р. задоволено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
24.11.2003р. у даній справі рішення господарського суду
Харківської області від 07.10.2003 р. залишено без змін.
Харківська об’єднана державна податкова інспекція у поданій
касаційній скарзі просить судові рішення у даній справі
скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні
позову. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на
неправильне застосування судами норм матеріального права, а
саме, ст. 4 Указу Президента України “Про деякі зміни в
оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
, оскільки на час подання позовної
заяви строк відшкодування ПДВ за червень 2003 р., передбачений
вищезазначеним указом Президента, ще не настав.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП “Кібела” у
встановлений законом строк подано до Харківської ОДПІ податкову
декларацію з податку на додану вартість за травень 2003 р., в
якій визначив до відшкодування з бюджету шляхом зарахування на
рахунок банку після погашення його податкових зобов’язань
протягом трьох наступних періодів - 2927192,00 грн., в
т.ч. 2166339,00 грн., що є предметом позову. Правомірність
включення останньої суми до відшкодування підтверджена актом від
11.07.2003 р. № 23-104/268 перевірки підприємства з питань
правильності відображення податкових зобов’язань та податкового
кредиту за травень 2003 р.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що
підлягають зарахуванню до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду та становить суму податку, що
підлягають оплаті до бюджету, або відшкодуванню з бюджету.
За змістом п.п. 7.7.3. п. п 7.7 ст. 7 вказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, якщо у разі коли за результатами звітного періоду
сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
пўсля подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
Ст. 4 Указу Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні”
( 857/98 ) (857/98)
встановлено, що у разі коли сума податку на додану
вартість, визначена як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума
зараховується у погашення заборгованості платника податку із
сплати податку на додану вартість, що виникла у минулих звітних
періодах, а за відсутності заборгованості - у зменшення
податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних
звітних періодів.
Якщо сума від'ємного значення податку не погашається сумами
податкових зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних
звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного
бюджету України на умовах, визначених законодавством, протягом
місяця, що настає після подання декларації за третій звітний
період після виникнення від'ємного значення податку.
Судом першої інстанції встановлено, що за період червень –
серпень 2003 р. податкові зобов’язання у ПФ “Кібела” не виникли,
на час розгляду справи відповідачем 1 заходи по відшкодуванню
заявленої в позові та підтвердженої перевіркою суми ПДВ не
приймалися.
Заявник, не заперечуючи проти права позивача на відшкодування
ПДВ за податковою декларацією за травень 2003 р., в
обґрунтування касаційної скарги посилається лише на ненастання
терміну відшкодування ПДВ за травень 2003 р. на день подання
позову (17.09.2003 р.), оскільки останній наступив через три
звітних періоди, тобто у жовтні 2003 р.
П. п. 7.7.3 п. п 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що суми, що не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку
(протягом місяця, наступного після подачі декларації),
вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у
будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та
притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у
несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Судами попередніх інстанцій встановлено факт існування бюджетної
заборгованості у сумі 2166339,00 грн. за травень 2003 р. Тому
позивач не позбавлений права у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості, відповідно до п.п. 7.7.3 п.п. 7.7
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(через місць після подання декларації) звернутися
до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що
оскільки факт невідшкодування ПДВ за спірний період на день
розгляду справи у господарському суді першої інстанції
встановлено, відповідачем не заперечується, то господарськими
судами дано цілком обґрунтований висновок щодо права позивача на
відшкодування ПДВ з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному та
об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве
значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального
та процесуального права, доводи касаційної скарги не
спростовують висновків суду, у зв’язку з чим підстав для їх
скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Харківської об’єднаної державної податкової
інспекції у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24.11.2003р. та рішення господарського суду Харківської області
у справі № 03/432-03 залишити без змін.