ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2004                              Справа N 02-2-4/10610

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

акціонерної   енергопостачальної   компанії   "Е"   на   постанову

Київського апеляційного господарського суду  від  16  жовтня  2003

року  у  справі  № 02-2-4/10610 за позовом державного комунального

підприємства   газового   господарства    "Г"    до    акціонерної

енергопостачальної компанії "Е" про стягнення суми, -

                        В С Т А Н О В И В:

26 червня  2003  року  державне  комунальне  підприємство газового

господарства "Г" звернулось до  господарського  суду  м.  Києва  з

позовом   до   акціонерної  енергопостачальної  компанії  "Е"  про

стягнення заборгованості в сумі 20966917,84 грн.,  посилаючись  на

часткову  оплату  відповідачем послуг з транспортування природного

газу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 7 липня 2003 року позовні

матеріали повернуті без розгляду.

Постановою Київського  апеляційного  господарського  суду  від  16

жовтня 2003 року ухвалу місцевого суду скасовано,  а позовну заяву

повернуто  до господарського суду першої інстанції для розгляду по

суті.

В касаційній  скарзі  акціонерна  енергопостачальна  компанія  "Е"

просить  скасувати  постанову  апеляційного  суду,  а  ухвалу суду

першої інстанції залишити без змін, посилаючись на порушення судом

попередньої  інстанції  норм  процесуального  права та неправильне

застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення  представників  сторін,  вивчивши   матеріали

справи,  обговоривши  доводи  касаційної  скарги,  суд вважає,  що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву без розгляду,  місцевий суд посилався  на

вимоги   ст.  36  Господарського   процесуального  кодексу України

( 1798-12 ) (1798-12)
         та те,  що додані до заяви  ксерокопії  документів  не

можуть  вважатися  належними  доказами,  оскільки  письмові докази

подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях.

При розгляді  апеляційної  скарги  суд  другої  інстанції   дійшов

висновку    про    необхідність    скасування   ухвали   місцевого

господарського суду, оскільки юридичні особи різних форм власності

мають  право видавати копії лише тих документів,  які виходять від

них, а зазначені документи є внутрішніми документами підприємства.

Якщо   вказані   документи   викликали  будьякі  сумніви  щодо  їх

вірогідності,  то  суд  першої  інстанції  мав  право  витребувати

оригінали цих документів.

Висновок апеляційного   суду  про  належність  поданих  доказів  є

законним,  відповідає фактичним обставинам та  наявним  матеріалам

справи,  нормам  процесуального права,  а доводи касаційної скарги

його не спростовують.

З огляду на викладене,  постанова суду другої інстанції зміні  або

скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.   111-5,   111-7,  111-9,  111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський

суд України -

                       П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу   акціонерної   енергопостачальної  компанії  "Е"

залишити без  задоволення,  а  постанову  Київського  апеляційного

господарського  суду   від   16   жовтня   2003  року  у    справі

№ 02-2-4/10610 без змін.