ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2004 Справка N Б-7/167
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
справі),
Ткаченко Н.Г.
Бур’янової С.С.
розглянувши УПФ України в Коломийському районі
матеріали
касаційної скарги
на ухвалу від 18.12.2003р. господарського суду
Івано-Франківської області
у справі № Б-7/167 господарського суду
Івано-Франківської області
за заявою Городенківської філії Підприємства
“Монтажрембуд”
до ВАТ “Коломийський консервний завод”
про банкрутство
арбітражний Мазур В.В.
керуючий
представники сторін в судове засідання не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від
01.09.2003р. порушено провадження у справі № Б-7/167 про
банкрутство ВАТ “Коломийський консервний завод”, введено
мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру
розпорядження майном боржника.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від
18.12.2003р. (суддя Кишинський м. І.) затверджено реєстр вимог
кредиторів. При цьому, вимоги УПФ України в Коломийському районі
визнано частково, на суму 62 377,22 грн.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, УПФ України в Коломийському
районі звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу
суду першої інстанції в частині відхилення його кредиторських
вимог та прийняти нове рішення, яким визнати загальний розмір
грошових вимог УПФ України в Коломийському районі і включити
його в реєстр вимог кредиторів.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково,
виходячи з наступного.
Відповідно до статті 14 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон) конкурсні кредитори за вимогами, які
виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство,
протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному
друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі
про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду
письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх
підтверджують.
Згідно з ст. 15 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
у попередньому засіданні
господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги
кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були
включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в
якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які
включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
У випадку не визнання грошових вимог чи їх частини господарський
суд в обов’язковому порядку має винести відносно відповідного
кредитора окрему мотивовану ухвалу про часткове чи повне
відхилення його грошових вимог до боржника. Така ухвала підлягає
оскарженню задля надання можливості кредитору чи боржнику
оспорювати обґрунтованість судового акту щодо грошових вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим
господарським судом, УПФ України в Коломийському районі
звернулася з вимогами до боржника на суму 75 065, 86 грн., однак
судом було відмовлено у визнанні суми штрафних санкцій –
1 396,50 грн. та пені – 11 292,14 грн.
Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що до
складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються суми
штрафних санкцій, визначених на дату подання заяви до
господарського суду, проте судом ні вказано в резолютивній
частині ухвали за результатами попереднього засідання про
часткове визнання вимог кредиторів, ні винесено окремої ухвали
за результатами розгляду грошових вимог УПФ України в
Коломийському районі про часткове їх відхилення.
При цьому, колегія суддів вказує на те, що статтею 1 Закону
передбачено, що боржник це суб'єкт підприємницької діяльності,
неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед
кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і
зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після
настання встановленого строку їх сплати.
Отже, Закон надає поняття “грошові зобов’язання” у широкому
значенні, у розумінні положень ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
грошові
зобов’язання охоплюють не тільки цивільно-правові зобов’язання
та зобов’язання, що випливають з трудових правовідносин, а також
зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів). При цьому, як зазначено в самому визначенні грошових
зобов’язань, до їх складу не включається недоїмка (пеня та
штраф).
В силу ч. 2 Розділу VІІ Прикінцевих положень Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим
Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Однак, незважаючи на те, що штрафні санкції не входять до складу
грошових зобов’язань, але вони підлягають окремому обліку в
реєстрі вимог кредиторів, як передбачено абз. 4 ч. 2 ст. 15
Закону.
Проте, затверджуючи реєстр вимог кредиторів, господарський суд
не зазначив таких відомостей щодо штрафних санкцій.
Також слід зазначити, що неустойка не підлягає погашенню в
справі про банкрутство, за виключенням розстрочки чи відстрочки
або прощення (списання) за мировою угодою (ст. 36 Закону) та
оплаті при спрощеній процедурі банкрутства (ст.ст. 51, 52
Закону).
По закінченню справи про банкрутство неустойка, яка була
врахована в реєстрі вимог кредиторів, може бути пред’явлена до
оплати. На весь час дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів зупиняється позовна давність щодо оплати неустойки.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про
необхідність скасування ухвали в частині визнання грошових вимог
УПФ України в Коломийському районі, як такої, що не відповідає
чинному законодавству, тому справа у відповідній частині
пўдлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді господарському суду необхідно врахувати
викладене та, з’ясувавши розмір штрафних санкцій, винести окрему
ухвалу щодо відхилення грошових вимог в цій частині, а також
включити окремо в реєстр вимог кредиторів суми штрафних санкцій.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 14, 15 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу УПФ України в Коломийському районі на
ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від
18.12.2003р. у справі № Б-7/167 задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від
18.12.2003р. у справі № Б-7/167 в частині визнання грошових
вимог УПФ України в Коломийському районі до боржника скасувати.
3. Справу № Б-7/167 в частині розгляду грошових вимог УПФ
України в Коломийському районі передати на новий розгляд до
господарського суду Івано-Франківської.