ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 03.03.2004                                  Справа N А-04/221-03
 
Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
головуючого  Божок В.С,
суддів:      Хандуріна М.І., Черкащенко М.М.
 
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у Н-ському районі
                  м. Ч-ська
 
на  постанову     Харківського  апеляційного  господарського  суду
                  від 17.07.03
 
у справі          господарського суду Харківської області
 
за позовом        ТОВ "ХХХ", м. Ч-ськ
 
до                ДПІ у Н-ському районі м. Ч-ськ
 
про               визнання недійсним рішення
 
в судовому засіданні взяли участь  представники:
 
від позивача: не з'явилися
від відповідача: не з'явилися
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням від  28.05.03  господарського  суду  Харківської  області
задоволено позовні  вимоги  щодо  визнання  недійсним  податкового
повідомлення-рішення   ДПІ   у   Н-ському   районі   м.  Ч-ська  №
451/0000852310/1 від 12.03.03.
 
Постановою від 17.07.03 Харківського  апеляційного  господарського
суду  рішення від 28.05.03 господарського суду Харківської області
залишено без змін.
 
Судові рішення  мотивовані  тим,  що  в  діях  позивача   відсутнє
порушення   п.   12   ст.   З  Закону  України  "Про  застосування
реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
        , оскільки він не купував та не
отримував  гуму  згідно  накладних  і  не  був  в  зв'язку  з  цим
зобов'язаний (та не мав права) оприбуткувати сировину.
 
Не погоджуючись  з  судовими  рішеннями  ДПІ  у Н-ському районі м.
Ч-ська звернулась у Вищий господарський суд України  з  касаційною
скаргою  і  просить  їх  скасувати,  посилаючись на те,  що судами
порушено  норми  ст.  43  Господарського  процесуального   кодексу
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        .  Податкове повідомлення-рішення прийнято на
підставі   Закону   України   "Про    застосування    реєстраторів
розрахункових  операцій у сфері торгівлі,  громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
        ,  тому твердження господарських судів, що
вказане  податкове повідомлення-рішення є незаконним не відповідає
дійсності.
 
Колегія суддів,  приймаючи  до  уваги  межі  перегляду  справи   в
касаційній   інстанції,   проаналізувавши  на  підставі  фактичних
обставин справи застосування норм матеріального  і  процесуального
права   при   винесенні   оспорюваного  судового  акту,  знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
 
Предметом спору є податкове повідомлення-рішення  ДПІ  у  Н-ському
районі м.  Ч-ська №451/0000852310/1 від 12.03.03, яким на підставі
п. б  п.п.  4.2.2 ст.  4 Закону  України  "Про  порядок  погашення
зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        ,  п.  12 ст.  3 та  ст.  21  Закону
України  "Про  застосування  реєстраторів розрахункових операцій в
сфері торгівлі,  громадського харчування та  послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
        
до ТОВ "ХХХ" застосовано фінансову санкцію у розмірі 1500 грн.
 
Пунктом 12  ст.  3  Закону  України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі,  громадського  харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
        ,  визначено,  що суб'єкти підприємницької
діяльності,  які здійснюють  розрахункові  операції  в  готівковій
та/або  в  безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток,
платіжних  чеків,  жетонів  тощо)  при  продажу  товарів  (наданні
послуг)  у  сфері  торгівлі,  громадського  харчування  та  послуг
зобов'язані:  вести у порядку, встановленому законодавством, облік
товарних  запасів  на  складах  та/або  за  місцем  їх реалізації,
здійснювати продаж лише тих  товарів,  які  відображені  в  такому
обліку,  за  винятком  продажу товарів особами,  які відповідно до
законодавства оподатковуються за  правилами,  що  не  передбачають
ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг);
 
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі,  громадського  харчування
та  послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
         до суб'єктів підприємницької діяльності,
що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого  порядку  облік
товарів   за   місцем  реалізації  та  зберігання,  застосовується
фінансова  санкція  у  розмірі  подвійної  вартості  необлікованих
товарів    за    цінами    реалізації,   але   не   менше   десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
Господарськими судами встановлено,  що в  діях  позивача  відсутнє
порушення п. 12 ст. 3 вищевказаного Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
        , оскільки
він не купував та не отримував гуму згідно накладних:  - накладної
б/н від 26.12.01 на суму 250 грн.  та видаткової накладної б/н від
26.12.01 на суму 500 грн. Отримувачем та покупцем товару є А.А.А.,
тобто фізична особа,  тому він не був зобов'язаний оприбутковувати
сировину.
 
При прийнятті повідомлення відповідач  керувався  Законом  України
"Про   порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків  перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
В преамбулі цього закону,  вказано,  що цей Закон ( 2181-14  ) (2181-14)
          є
спеціальним   законом  з  питань  оподаткування,  який  установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або  фізичних  осіб  перед
бюджетами  та  державними  цільовими  фондами  з податків і зборів
(обов'язкових платежів),  включаючи збір на  обов'язкове  державне
пенсійне  страхування  та  внески  на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування,  нарахування  і  сплати  пені  та  штрафних
санкцій,  що  застосовуються  до  платників податків контролюючими
органами,  у тому числі за порушення у сфері  зовнішньоекономічної
діяльності,   та   визначає   процедуру   оскарження  дій  органів
стягнення.  Тобто  він  не  регулює  правові  відносини   стосовно
застосування  санкцій за порушення правил реєстрації розрахункових
операцій.  Ці  відносини  не  є  відносинами  оподаткування,  вони
регулюються  наведеним  вище  Законом  України  "Про  застосування
реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
        .
 
Відповідно до   ст.   18   вищевказаного   Закону   України   "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі,
громадського  харчування  та  послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
         застосовуються
фінансові  санкції  за  рішенням  відповідних  органів   державної
податкової  служби.  Тільки  після  прийняття  рішення  податковим
органом можливе застосування  норм  Закону  України  "Про  порядок
погашення зобов'язань перед платниками податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
Пункт "б" п.п.  4.2.2 ст.  4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        ,  на який посилається відповідач  в
повідомленнях,  не повинен застосовуватися з наведених підстав,  а
також виходячи з положень самої статті,  яка застосовується лише в
разі  невідповідності декларацій даним документальних перевірок та
при  арифметичних  та  методологічних  помилках  при  встановленні
платником податку податкового зобов'язання. А в спірних відносинах
податкові  декларації   не   подаються,   податкове   зобов'язання
платником  податку  не встановлюється. Зокрема ст. 4 даного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
         стосується податкових  зобов'язань,  які  встановлюють
контролюючи  органи,  згідно законодавчих актів та правовідносин з
оподаткування і до яких не відносяться спірні правовідносини.
 
Зважаючи на викладене,  колегія суддів вважає,  що  господарськими
судами  дана  правильна  юридична  оцінка обставинам справи,  тому
судові  рішення  відповідають  чинному  законодавству  України  та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
 
На підставі викладеного,  керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
 
Постанову від  17.07.03  Харківського  апеляційного господарського
суду зі справи № А-04/221-03 залишити без змін.
 
Головуючий В.С. Божок
Судді      М.І. Хандурін
           М.М. Черкащенко