ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2004 Справа N 7/337
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандурін М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали ДПІ у Карабельному районі м. Миколаєва
касаційної скарги
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 21.10.2003
у справі Миколаївської області
господарського суду
за позовом ВАТ “Дамен Шіпярдс Океан”
до ДПІ у Карабельному районі м. Миколаєва
про визнання недійсним податкового повідомлення–рішення
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Віштал Л.В. – за довіреністю від
27.02.2004року;
Бліновой І.В. – за довіреністю від 27.02.2004
року;
- відповідача: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
У липні 2003 року ВАТ “Дамен Шіпярдс Океан” звернулось до суду з
позовом про визнання недійсним податкового повідомлення –
рішення ДПІ у Карабельному районі м. Миколаєва.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
28.08.2003 року позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
21.10.2003 року рішення місцевого господарського суду залишено
без змін.
Не погоджуючись з винесеною постановою ДПІ у Балаклійському
районі Харківської області подало касаційну скаргу в якій
просить скасувати постанову суду.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
права, що призвело до прийняття судовими інстанціями незаконних
рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій ДПІ у Корабельному
районі була здійснена комплексна документальна перевірка ВАТ
“Дамен Шіпярдс Океан” за період з 01.01.2001 по 31.12.2002р.,
про що складено акт від 07.07.2003р. № 39/23-141. Перевіркою
виявлені порушення товариством п. 5.8.10 Положення № 72, а саме:
представлення авансових звітів у бухгалтерію у встановлені
строки, але без одночасного повернення в касу підприємства
невикористаних підзвітних сум, повернення невикористаних
підзвітних сум у касу підприємства з порушенням строку
повернення, встановленого п. 2.15 Положення, подальшого видання
під звіт коштів без попереднього повернення у касу
невикористаних коштів, а також при утриманні із заробітної плати
частково невикористаних підзвітних сум і подальшій видачі сум
під звіт. Загальна кількість порушень за актом склала 269
випадків на суму 107482, 74грн.
За результатами перевірки, ДПІ у Корабельному районі винесено
податкове повідомлення-рішення від 10.07.2003р. № 410/23/141-143
07653/3600, яким визначено суму податкового зобов'язання за
платежем - фінансова санкція за порушення ведення касових
операцій у національній валюті в Україні у розмірі 26 870,
69грн. на підставі п. 1 Указу Президента України “Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
від 12.06.1995р. № 436/95 (зі змінами
та доповненнями).
Суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку щодо
неправомірного прийняття ДПІ у Корабельному районі до ВАТ “Дамен
Шіпярдс Океан” податкового повідомлення-рішення згідно підпункту
“б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р.
№ 2181-ІП “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
,
виходячи із наступного:
Відповідно до приписів пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 названого закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, контролюючий орган зобов'язаний самостійно
визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі
якщо: а) платник податків не подає у встановлені, строки
податкову декларацію; б) дані документальних перевірок
результатів діяльності платника податків свідчать про заниження
або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у
податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок
проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або
методологічні помилки у поданій платником податків податковій
декларації, які призвели до заниження або завищення суми
податкового зобов'язання; г) згідно з законами з питань
оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого
податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Однак, підстави встановлені в пп. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4
названого закону ( 2181-14 ) (2181-14)
не стосуються штрафних санкцій на
підставі ст. 1 Указу Президента України “Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”
( 436/95 ) (436/95)
від 12.06.1995р. № 436/95 (зі змінами та
доповненнями).
Крім того, податкові повідомлення-рішення приймаються державними
податковими органами на суму визначеного податкового
зобов'язання, тоді як штрафна санкція застосована відповідачем
на підставі ст. 1 Указу Президента України № 436/95 не є
податковим зобов'язанням.
Згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону України № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
,
податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого
органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового
зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках,
передбачених цим Законом. Ця форма акта ненормативного характеру
може застосуватися лише щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у
статтях 14 і 15 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.1991р. (із змінами та доповненнями), серед
яких не зазначені штрафні санкції передбачені ст. 1 Указу
№ 436/95 ( 436/95 ) (436/95)
. Таким чином обов'язок юридичної особи щодо
сплати штрафних санкцій, застосованих на підставі ст. 1
названого Указу не належить до категорії податкового
зобов'язання. Це свідчить про неправомірність прийнятого ДПІ
податкового повідомлення-рішення.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
рішення попередніх судових інстанцій ґрунтуються на
всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального та процесуального права, а
доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
21.10.2003 у справі № 7/337 залишити без змін.