ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2004 Справа N 6/40-34/06/44
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши Державного відкритого акціонерного
матеріали касаційної товариства “Західвуглезбутпостач”
скарги
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 23.09.2003
у справі Волинської області
господарського суду
за позовом Державного відкритого акціонерного
товариства “Західвуглезбутпостач”
до 1. Нововолинське управління
житлово-комунального господарства
м. Новолинськ
2. Житлово-експлуатаційна контора № 1
Нововолинського житлово-комунального
об'єднання Нововолинської міської Ради
3. Житлово-експлуатаційна контора № 2
Нововолинського житлово-комунального
об'єднання Нововолинської міської Ради
про стягнення 202 920,95 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з’явились;
- відповідача: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
У березні 2002 року Державне відкрите акціонерне товариство
“Західвуглезбутпостач” звернулось до суду з позовом про
стягнення з Нововолинське управління житлово-комунального
господарства 202 920 грн.
Ухвалою від 13.05.2002 господарський суд Волинської області
залучив до участі у справі відповідачів: Житлово-комунальне
об’єднання Нововолинської міської ради, житлово-експлуатаційну
контору № 1, житлово-експлуатаційну контору № 2.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Волинської області від
18.04.2003 в позові Державному відкритому акціонерному
товариству “Західвуглезбутпостач” відмолено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
16-23.09.2003 року рішення місцевого господарського суду
залишено без змін.
Не погоджуючись з винесеною постановою позивач подав касаційну
скаргу в якій просить скасувати попередні судові рішення.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело
до ухвалення незаконних рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Судові рішення попередніх інстанцій цим вимогам не відповідають.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до
розпоряджень Кабінету Міністрів України № Б12-юр від 01.06.99,
Волинської облдержадміністрації № 386 від 11.06.99 “Про
забезпечення передачі об’єктів соціальної сфери непрацюючих
вугледобувних підприємств до комунальної власності”, рішення
міської ради № 5/1 від 25.12.98 “Про прийняття об’єктів
соціальної сфери Мінвуглепрому України в комунальну власність
міста” та рішення міської ради № 12/7 від 24.11.9Э “Про
реорганізацію Житлово-комунального господарства міста” проведено
ліквідацію Управління житлово-комунального господарства і
зроблено розподіл активів і пасивів балансу між підприємствами:
ЖКО, ЖЕКів Н№ 1,2, РЕУ.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, попередні судові
рішення мотивовано тим, що згідно із ст. 80 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
закінчення строку позовної давності є підставою для
відмови в позові, а також позивач не довів заборгованість перед
ним ЖЕКів № 1 і № 2.
Судова колегія не може погодитись з таким висновком судів.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України
“Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, встановивши, що строк для
звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у
рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім
випадків, коли позов не доведений.
Відмовивши у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску
строків позовної давності, суди відповідно визнали
обґрунтованість позовних вимог по суті. Але в мотивувальній
частині судових рішень зазначено про недоведеність позивачем
свої вимог. Така суперечність в судових рішеннях недопустима.
В порушення вимог ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суди не
виконали вказівок Вищого господарського суду і не встановили час
початку надання послуг і час припинення надання послуг, а також
не встановлені підстави, відповідно до яких надавались послуги
ліквідованому Нововолинському УЖКГ.
Не можна погодитись і з висновком судів в тій частині, що
посилання позивача на наявність долучених авізо, повідомлень,
телетайпограм, товаротранспортних накладних, рознарядок на
виділення матеріалів та вугілля, рахунків-фактур, які надавалися
ліквідованому Нововолинському управлінню житлово-комунального
господарства не підтверджують заборгованість ЖЕК № 1 та ЖЕК № 2,
оскільки вони не були безпосередніми споживачами наданих послуг
– виконаних робіт. Але ж позивач і не стверджує, що ЖЕК № 1 і
ЖЕК № 2 були безпосередніми споживачами наданих послуг, він
вважає, що вони повинні нести матеріальну відповідальність як
правонаступники після ліквідації Нововолинського управління
житлово-комунального господарства відповідно до розподільчого
балансу.
За таких умов, судам необхідно було чітко встановити, щодо яких
саме пасивів відповідач 1 та відповідач 2 стали
правонаступниками, в тому числі з врахуванням обставин,
зазначених в листі генерального директора Житлово-комунального
об’єднання Нововолинської міської ради про що, до речі, вказував
і Вищий господарський суд.
Відповідно, судам необхідно було встановити, чи мали місце
господарські правовідносини між позивачем і ліквідованим
Нововолинським УЖКГ, підстави, час їх виникнення та наслідки
діяльності.
Судова колегія не може погодитись і з висновком судів щодо
посилання на аудиторський висновок від 31.05.2002, оскільки це
не є судово-бухгалтерська експертиза.
Враховуючи вище наведене, судова колегія вважає, що суди
попередніх інстанцій повно і всебічно не дослідили всіх обставин
справи, не дали їм належної юридичної оцінки, а також не
виконали вказівок Вищого господарського суду України, чим
порушили норми процесуального права.
За таких обставин судові рішення попередніх інстанцій підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи, суду необхідно врахувати вище
наведене, витребувати докази у відповідності з вимогами ст. 36
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в тому числі розшифровки сум
кредиторської заборгованості, рішення ліквідаційної комісії та
Нововолинської міської Ради, повно, всебічно й об’єктивно
дослідити всі обставини справи в їх сукупності, в разі
необхідності призначити судово-бухгалтерську експертизу та
постановити законне рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Волинської області від 18.04.2003 та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
16-23.09.2003 року у справі № 6/40-34/06/44 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Волинської області.