ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2004 Справа N 4/824-6/144
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
спільного українсько-узбецького товариства з обмеженою
відповідальністю "Т" на рішення господарського суду Львівської
області від 22 серпня 2003 року та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 6 листопада 2003 року у
справі № 4/824-6/144 за позовом спільного українськоузбецького
товариства з обмеженою відповідальністю "Т" до відкритого
акціонерного товариства "ЛМ" про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2003 року спільне українсько-узбецьке товариство з
обмеженою відповідальністю "Т" звернулось до господарського суду
Львівської області з позовом до відкритого акціонерного товариства
"ЛМ" про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі
62901,85 грн., посилаючись на невиконання відповідачем умов
договору № 249-Л-99 від 29 вересня 1999 року.
Заявою від 24 липня 2003 року позивач уточнив позовні вимоги та
просив суд стягнути заборгованість за векселем на пред'явника від
28 липня 1999 року в розмірі 72392 грн. та витрати на юридичні
послуги в розмірі 3000 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 22 серпня 2003
року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 6 листопада 2003 року, в позові
відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені судові
рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити,
посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм
процесуального та матеріального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Позовні вимоги випливають з простого векселя № 733251050686,
складеного 28 липня 1999 року зі строком платежу 28 жовтня 1999
року.
Відповідно до ст. 77 Положення про переказний і простий вексель
( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, затвердженого Постановою ЦВК і РНК СРСР від 7
серпня 1937 року № 104/1341 до простого векселя застосовуються,
оскільки вони є несумісними з природою цього документа, постанови,
які стосуються переказного векселя і які стосуються давності.
Статтею 70 даного Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
передбачено погашення
позовних вимог, які впливають з переказного векселя проти
акцептанта після закінчення трьох років з дня строку платежу.
Такі ж норми містяться і в Конвенції, якою запроваджено
Уніфікований закон про переказні векселі і прості векселі
( 995_009 ) (995_009)
від 7 червня 1930 року.
Встановивши, що вимоги про стягнення заборгованості за векселем
заявлені після трирічного строку, який сплив 28 жовтня 2002 року,
попередні судові інстанції дійшли висновку про необхідність
відмови в позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Даний висновок попередніх судових інстанцій ґрунтується на
матеріалах справи і вимогах закону, а доводи касаційної скарги
його не спростовують.
Посилання у скарзі на можливість відновлення вказаного строку на
підставі ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
оскільки його пропущення викликано поважними причинами,
безпідставне, а тому не може бути прийнято судом до уваги.
З огляду на викладене, постановлені у справі рішення місцевого
суду та постанова апеляційної інстанції зміні або скасуванню не
підлягають.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу спільного українсько-узбецького товариства з
обмеженою відповідальністю "Т" залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Львівської області від 22 серпня 2003 року та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 6
листопада 2003 року у справі № 4/824-6/144 без змін.