ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2004 Справа N 3/292-03-9541
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Приморському районі м. Одеси
касаційну скаргу
на рішення від 29.12.2003 р.
у справі господарського суду Одеської області
за позовом ТОВ “Гефест”
до Державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін:
- позивача: Ганчев І.В. – дов. від 02.03.2004 р. № 1,
- відповідача: Івушкін В.Г. – дов. від 09.07.2003 р.
№ 13564/9/10-0119,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.12.2003 р.
у справі № 3/292-03-9541 позов ТОВ “Гефест” про визнання
недійними податкових повідомлень-рішень Державної податкової
інспекції у Приморському районі м. Одеси задоволено.
Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси у
поданій касаційній скарзі просить рішення господарського суду
Одеської області від 29.12.2003 р. скасувати та прийняти нове
рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В
обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення норм
матеріального права, а саме, п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п.п. 2.12 п. 2 Положення про ведення
касових операцій у національній валюті України, Указу Президента
України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з
регулювання обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
, п. 1.2 ст. 1 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За результатами комплексної документальної перевірки ТОВ
“Гефест”, здійсненої ДПА в Одеській області, на підставі акту
від 04.08.2003 р. № 430/23-1209, ДПІ у Приморському районі
м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.08.2003
р.:
№ 0007012301/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку
на додану вартість у сумі 125333,33 грн. та застосовані штрафні
санкції по цьому податку у сумі 62709,2 грн.;
№ 0007022301/0, яким позивачу визначене податкове зобов’язання з
податку на прибуток на суму 171636 грн. та застосовані штрафні
санкції по цьому податку на суму 70978 грн.;
№ 0007032301/0, яким до позивача застосовані штрафні санкції за
порушення касової дисципліни на суму 34700 грн.;
№ 00016308/102301/0, яким виявлено завищення суми бюджетного
відшкодування на суму 3085,8 грн.
Перевіркою встановлено порушення вимог п.п. 5.3.1, 5.3.9 п. 5.3
ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4.4,
п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п.п. 2.13 п. 2 Положення про ведення
касових операцій у національній валюті України, затвердженого
постановою Національного банку України від 15.03.2001 р.
9 237/5428.
За результатами розгляду поданих позивачем скарг в
адміністративному порядку оскарження до ДПІ у Приморському
районі м. Одеси, остання прийняла податкові повідомлення від
01.10.2003 р. № 0007022301/0/1-21057/23-1007,
№ 0007032301/0/1-21057/23-1007,
№ 00016308/102301/0/1-21057/23-1007,
№ 0007012301/0/1-21057/23-1007 та від 14.11.2003 р.
№ 0007012301/0/2-20152/23-1205, № 0002301/0/2-20152/23-1205,
№ 00016308/102301/0/2-20152/23-1205, якими довела нові граничні
терміни сплати визначених податкових зобов’язань.
Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ “Гефест” (генеральний
підрядник) укладено договір з Одеською національною юридичною
академією (замовник) на проведення ремонту будівель Одеської
національної юридичної академії.
В обґрунтування зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за
січень 2002 р. на суму 1635,80грн., за червень 2002 р. на суму
34 грн., за жовтень 2002 р. на суму 1416 грн., а також
донарахування ПДВ на суму 125333,33 грн. за 2002 р. ДПА в
Одеській області зазначила на порушення вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2,
п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у зв’язку із зменшенням
валових витрат на суму витрат, не підтверджених необхідними
документами, а саме даними, зазначеними в актах виконаних робіт,
локальних кошторисах та відомостях використання ресурсів та
відповідно зменшення податкового кредиту на суму ПДВ у складі
вартості ТМЦ, по якими не були прийняті витрати.
Поряд з цим, ДПА зменшила податковий кредит на суми ПДВ по
податковим накладним, оформленим з порушенням вимог п.п. 7.2.1
п. 7.2. ст. 7 вищеназваного Закону.
Донарахування податку на прибуток у сумі 171636 грн. за 2002 р.
ДПА в Одеській області обґрунтовано порушенням вимог п. 5.1,
п. п 5.3.9 п.п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у зв’язку х віднесенням
позивачем до складу валових витрат витрати, не підтверджені
необхідними документами, а саме, даними, зазначеними в актах
виконання робіт, локальних кошторисах та відомостях використання
ресурсів.
Застосування штрафних санкцій на суму 34700 грн. ДПА здійснено
на підставі п. 1 Указу Президента України “Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”
( 436/95 ) (436/95)
за порушення вимог п.п. 2.13 п. 2 Положення про
ведення касових операцій в національній валюті в Україні,
затвердженого постановою Національного банку України від
15.03.2001 р. № 237/5428 у зв’язку з встановленням нецільового
використання готівкових коштів, отриманих для виплат, пов’язаних
з оплатою праці, витрачених на повернення займу та господарські
потреби.
П. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що валові витрати
виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у
грошовўй, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних
як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п.п. 5.2 п. 5.2 даної статті до складу валових витрат
включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)
протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією,
веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і
охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної
енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень,
установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до
складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені
відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,
обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами
ведення податкового обліку.
П. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що у разі коли платник
придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься
до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає
амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням,
відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу
податкового кредиту не включаються.
Господарським судом Одеської області встановлено, що при
проведенні перевірки ДПА не зафіксовано фактів відсутності у
позивача документів, що обґрунтовують придбання товарів для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності,
пов’язаної з підготовкою, організацією, веденням виробництва,
продажем продукції (робіт, послуг), всі вказані затрати понесені
позивачем у зв’язку з виконанням договору на будівництво,
реконструкцію та ремонт, а тому згідно закону підлягають
віднесенню до валових витрат.
У зв’язку з наведеним, зменшення ДПА валових витрат позивача за
2002 р. на суму 572121 грн., визначення податкових зобов’язань з
ПДВ на суму 114424 грн. є неправомірним.
Відповідно до п. п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття
робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує
перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Оскільки судом першої інстанції встановлено, що позивачем
представлено податкові накладні, зазначені в додатку № 4 до акту
перевірки, які видані контрагентами-продавцями товарів (робіт,
послуг), а тому твердження відповідача про порушення позивачем
вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яким встановлено
реквізити податкової накладної, які зобов’язаний надати покупцю
платник податку – продавець, є безпідставним, а тому є
неправомірним зменшення ДПА податкового кредиту позивача за
січень 2002 р. на суму 1635,78 грн., за березень 2002 р. на суму
3161,62 грн., за липень 2002 р. на суму 1890 грн., за жовтень
2002 р. на суму 6794,16 грн., за листопад 2002 р. на суму 254,88
грн., за грудень 2002 р. на суму 258,33 грн.
Таким чином, господарським судом Одеської області податкові
повідомлення-рішення від 06.08.2003 р. № 0007022301/0,
№ 0007012301/0, № 00016308/102301/0, від 01.10.2003 р.
№ 0007022301/0/1-21057/23-1007, № 0007012301/0/1-21057/23-1007,
№ 00016308/102301/0/1-21057/23-1007, від 14.11.2003 р.
№ 0007022301/0/2-21052/23-1205, № 0007012301/0/2-21052/23-1205,
№ 00016308/102301/0/2-21052/23-1205 правомірно визнані
недійсними.
Податкові повідомлення рішення від 06.08.2003 р. № 0007032301/0,
від 01.10.2003 р. № 00070322301/0/1-21057/23-1007, від
14.11.1003 р. № 000702301/0/2-20152/23-1205 прийняті Державної
податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси на підставі
п. “б” п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними
цільовими фондами”.
Згідно з п. “б” п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 вищезазначеного Закону
контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму
податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані
документальних перевірок результатів діяльності платника
податків свідчать про заниження або завищення суми його
податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
П. 1.2 даного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
дано визначення податкового
зобов'язання, згідно якого, це зобов'язання платника податків
сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну
суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або
іншими законами України;
Згідно з п. 1.9 даного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкове
повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про
обов'язок платника податків сплатити суму податкового
зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках,
передбачених цим Законом. Ця форма може застосовуватися лише
щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), вичерпний
перелік яких визначено у статтях 14 і 15 Закону України “Про
систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
, серед яких не зазначені
штрафні санкції, застосовані на підставі п. 1 Указу Президента
України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з
регулювання обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
Таким чином, підстави, встановлені зазначеним п. “б” п.п. 4.2.2.
п. 4.2. ст. 4 Закону, не стосуються застосування штрафних
санкцій на підставі ст. 1 Указу Президента України “Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
за використання одержаних в установі
банку готівкових коштів не за цільовим призначенням, що свідчить
про неправомірність прийнятих ДПІ у Приморському районі м. Одеси
податкових повідомлень-рішень відносно штрафних санкцій на
підставі п. 1 зазначеного Указу ( 436/95 ) (436/95)
.
З врахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що
господарським судом Одеської області дана правильна юридична
оцўнка обставинам справи, рішення відповідає чинному
законодавству України та обставинам справи, доводи касаційної
скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його
скасування не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 29.12.2003р. у
справі № 3/292-03-9541 залишити без змін.