ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2004 Справа N 3/1751
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандурін М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши ДП “Житомирська механізована колона”
матеріали касаційної
скарги
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 20.11.2003
у справі Житомирської області
господарського суду
за позовом Прокурора м. Житомира в інтересах держави
в особі Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в особі
Відділення виконавчої дирекції фонду у
м. Житомирі
до ДП “Житомирська механізована колона”
ВАТ “Київсільелектро”
про стягнення штрафу за нещасний випадок на виробництві та
пені за прострочення платежу в сумі 24 617 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Грищенко О.К.
- відповідача: Носок Н.В., Новаківський В.П., Іванчук
В.І.
В С Т А Н О В И В:
У травні 2003 р. Прокурор м. Житомира в інтересах держави в
особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань у м. Житомира звернувся до господарського суду з
позовом про стягнення з ДП “Житомирська механізована колона” та
ВАТ “Київсільелектро” штрафу за нещасний випадок на виробництві
та пені за прострочення платежу в сумі 24617,00 грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від
01.08.2003р. позов задоволено частково.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
20.11.2003 р. рішення місцевого суду залишено без змін, а
апеляційна скарга – без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями ДП “Житомирська
механізована колона” подало касаційну скаргу в якій просить
скасувати рішення та постанову. На думку скаржника прийняті
рішення у справі не відповідає вимогам норм матеріального та
процесуального права.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.08.2002 р. при
виконанні робіт по будівництву ПЛ-0,4 кв., в с. Лумля
Малиновського району Житомирської області бригадою
електромонтерів ДП “Житомирська механізована колона”, ВАТ
“Київсільелектро” стався нещасний випадок з Юрченко Р.М. на
виробництві при виконанні ним трудових обов”язків з вини
підприємства.
Відповідно до ч. 2 статті 45 Закону України “Про
загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності” ( 1105-14 ) (1105-14)
( 1105-14 ) (1105-14)
містить вичерпний
перелік обов”язків роботодавця як страхувальника, в тому числі
своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку
страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних
випадків та інформувати робочий орган виконавчої дирекції цього
Фонду про кожний нещасний випадок (п.п. 2, 3 ч. 2 загаданої
статті).
Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що вказаний Закон
не встановлює (на відміну від ст. 31 Закону України “Про охорону
праці” ( 2694-12 ) (2694-12)
) такого виду штрафів, як штрафи за нещасні
випадки, зазначена стаття Закону України “Про охорону праці”
( 2694-12 ) (2694-12)
після введення в дію Закону України “Про
загальнообов” ( 1533-14 ) (1533-14)
язкове соціальне страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності” не повинні
застосовуватися.
Крім цього, стаття 5 Закону України “Про загальнообов'язкове
соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”
( 1105-14 ) (1105-14)
встановлює основні принципи страхування від
нещасного випадку, до кола яких, зокрема, віднесено
диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану
безпеки праці, виробничого травматизму та професійної
захворюваності на кожному підприємстві.
Відповідно до приписів ст. 47 цього Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
розрахунок розміру страхових внесків для кожного підприємства
проводиться Фондом соціального страхування від нещасних
випадків.
Судами попередніх інстанцій не було досліджено проведення
розрахунку розміру страхових внесків Фондом соціального
страхування від нещасних випадків, а також правомірність
нарахування страхового внеску із застосуванням принципу
диференціації.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені в рішенні чи постанові господарського суду,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
господарському суду Житомирської області.
При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене, повно,
всебічно і об’єктивно дослідити всі обставини справи, дати
належну юридичну оцінку як доводам позивача так і доводам
відповідача, дослідити правомірність звернення прокурора та
постановити законне рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
20.11.2003р., рішення господарського суду Житомирської області
від 01.08.2003 року у справі № 3/1751 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Житомирської області