ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2004                                 Справа N 3/104-26/151

Вищий господарський суд України у складі:

- головуючого судді,

суддів;

за участю представників сторін:

позивача -  не з'яв.,

відповідача -  присутній,

розглянувши

касаційну скаргу   Федерації вільних профспілок Н-ської залізниці,

                   м. Н-ськ (далі - Федерація профспілок)

на постанову       Н - ського апеляційного господарського суду від

                   02.12.2003 р.

зі справи          № Х1

за позовом         Федерації профспілок

до                 Н-ської державної залізниці

про                захист права профспілки на незалежність  шляхом

                   визнання недійсним наказу від 24.07.2001 № 37,

                           ВСТАНОВИВ:

Федерація профспілок  звернулася  до  господарського  суду Н-ської

області з позовом  до  Н-ської  державної  залізниці,  у  якому  в

порядку захисту права Федерації профспілок на незалежність просила

визнати незаконним наказ від 27.04.2001  №  37  по  станції  Н-ськ

Н-ської   залізниці  в  частині  включення  до  складу  комісії  з

розслідування нещасного випадку на названій станції члена президії

Федерації профспілок А.А.А.

Ухвалою названого суду від 12-15.08.2003 (суддя М.М.М.), залишеною

без змін постановою Н-ського апеляційного господарського суду  від

02.12.2003  (колегія  суддів у складі:  Г.Г.Г.- головуючий,  судді

Д.Д.Д.,  Е.Е.Е.) провадження у справі припинено на підставі пункту

11  частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу

України ( 1798-12 ) (далі - ГПК України).  У прийнятті відповідних

ухвали  і постанови судові інстанції виходили з того,  що названий

наказ не  породжує  цивільно-правових  відносин  між  позивачем  і

відповідачем  у  справі  та не зачіпає прав і охоронюваних законом

інтересів позивача;  до того  ж  у  матеріалах  справи  є  рішення

місцевого  суду  Ч-ського району міста Н-ська зі справи за позовом

Федерації профспілок  в  інтересах  Л.Л.Л.  до  Н-ської  державної

залізниці  про  визнання  незаконним  та  скасування цього наказу,

тобто з тих самих підстав та між тими ж сторонами.

У касаційній  скарзі  до  Вищого   господарського   суду   України

Федерація  профспілок  просить постанову апеляційної інстанції від

02.12.2003 скасувати "та  вирішити  по  суті  апеляцію  ФВПЛВ  від

25.08.2003". Скаргу мотивовано, по- перше, відсутністю підстав для

припинення провадження у справі,  оскільки у справах, розгляд яких

здійснювався  судом  Ч-ського  району міста Н-ська і господарським

судом  Н-ської  області,  сторони  різні;  по-друге,  неправильним

застосуванням  апеляційною інстанцією норм матеріального права,  а

саме:  пункту 1 статті 3 Конвенції про свободу асоціацій і  захист

права  на  організацію  ( 993_125 ),  статті 9 Конституції України

,  статті 12 Закону України "Про професійні  спілки,

їх  права  та  гарантії діяльності" ( 1045-14 ),  статті 41 Закону

України "Про охорону праці" ( 2694-12 ), статей 62 і 63 Цивільного

кодексу  Української  РСР  ( 1540-06 ) та пункту 12 Положення про

розслідування та облік нещасних випадків,  професійних захворювань

і аварій на підприємствах, в установах і організаціях ( 623-93-п )

(далі - Положення),  затвердженого постановою  Кабінету  Міністрів

України  від  10.08.93  (в  редакції  постанови Кабінету Міністрів

України від 17.06.98 № 923 ( 923-98-п )).

Н-ська державна  залізниця  проти  доводів  скаржника   заперечує,

посилаючись на непідвідомчість спору господарському суду згідно із

статтею 12 ГПК ( 1798-12 ) та наявність судового рішення зі  спору

між тими ж сторонами та про той же предмет.

Сторони відповідно  до  статті  111-4  ГПК  України  ( 1798-12  )

належним чином повідомлено про час  і  місце  розгляду  касаційної

скарги.

Перевіривши повноту  встановлення  судовими  інстанціями  обставин

справа та правильність  застосування  ними  норм  матеріального  і

процесуального    права,    заслухавши    пояснення   представника

відповідача,  Вищий господарський суд України дійшов висновку  про

необхідність   скасування   ухвали   господарського   суду  першої

інстанції від 12-15.08.2003 та постанови апеляційної інстанції від

02.12.2003  і  передачі  справи на новий розгляд до господарського

суду першої інстанції з урахуванням такого.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що:

-наказом по  станції  Н-ськ  Н-ської   державної   залізниці   від

27.04.2001 №  37  "Про  розслідування нещасного випадку на станції

Н-ськ Н-ської залізниці"  (далі  -  Наказ)  до  складу  комісії  з

відповідного   розслідування   було   включено   А.А.А.,  старшого

прийомоздавача вантажу,  члена президії Федерації  профспілок.  На

думку  останньої,  виданням Наказу порушено передбачене статтею 12

Закону України  "Про  професійні  спілки,  їх  права  та  гарантії

діяльності" ( 1045-14 ) право профспілки на незалежність, зокрема,

право на самостійну організацію своєї діяльності, незалежність від

роботодавців,   заборону   роботодавцю   втручатися   у   статутну

діяльність профспілок;

-А.А.А. не наділявся  повноваженнями  представника  для  участі  в

роботі названої комісії від імені Федерації профспілок;

-за змістом   Наказу   А.А.А.   зазначений   в  ньому  як  старший

прийомоздавач вантажу, а не як представник Федерації профспілок;

-рішенням суду Ч-ського району м.  Н-ська від 06.05.2003 у  справі

за  позовом  Федерації  профспілок  в інтересах Л.Л.Л.  до Н-ської

державної залізниці про визнання незаконним Наказу  в  задоволенні

позову відмовлено.  Названим рішенням встановлено, що відповідач -

Н-ська державна залізниця - видав Наказ,  не включивши  до  складу

комісії  представника  профспілки,  членом якої був Л.Л.Л.  на час

нещасного випадку  -  з  належними  повноваженнями,  чим  порушено

порядок  формування  комісії  з  розслідування  нещасних  випадків

(пункт 12 Положення ( 623-93-п )) та права Л.Л.Л.

Судом апеляційної інстанції у  справі  додатково  встановлено,  що

відповідно  до  Наказу  А.А.А.  був  залучений до складу комісії з

розслідування нещасного випадку і як прийомоздавач вантажу,  і  як

представник Федерації профспілок, членом якої він був на час цього

розслідування.

Частина перша  статті  1  ГПК  України  ( 1798-12  )  не  обмежує

передбачене нею право підприємства,  установи,  організації, іншої

юридичної особи звернутися  до  господарського  суду  за  захистом

своїх  порушених  або  оспорюваних  прав  і  охоронюваних  законом

інтересів лише сферою цивільно-правових відносин. Тому відсутність

таких  відносин  між  позивачем  і  відповідачем у даній справі не

означає,  що Наказ "не зачіпає права  та  інтереси  позивача",  як

вважає суд апеляційної інстанції.

Пунктом 1 частини першої статі 12 ГПК ( 1798-12 ) до підвідомчості

господарських судів віднесено справи у спорах,  що  виникають  при

укладанні,  зміні,  розірванні і виконанні господарських договорів

та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів

з  підстав,  зазначених у законодавстві.  Вимога про визнання акта

державного чи іншого органу незаконним за своєю правовою  природою

є  вимогою  про визнання його недійсним і підпадає під ознаки цієї

норми ГПК ( 1798-12 ).

Висновок суду першої інстанції про те, що "не вбачається порушення

відповідачем права на незалежність позивача виданням оскаржуваного

наказу" не узгоджується з нормами матеріального права, як-от:

-статті 3 чинної в  Україні  Конвенції  про  свободу  асоціації  і

захист права на організацію ( 993_125 ), згідно з якою організації

трудящих мають право, зокрема, вільно обирати своїх представників,

а  державна  влада утримується від будь-якого втручання,  здатного

обмежити це право або перешкоди його законному здійсненню;

-частин першої і другої статті 12 Закону України  "Про  професійні

спілки,  їх права та гарантії діяльності" ( 1045-14 ),  відповідно

до яких професійні спілки у своїй діяльності  незалежні,  зокрема,

від роботодавців,  їм не підзвітні і не підконтрольні;  профспілки

самостійно  організовують  свою   діяльність,   проводять   збори,

конференції,   з'їзди,  засідання  утворених  ними  органів,  інші

заходи, які не суперечать законодавству.

З установлених судовими інстанціями обставин справи не вбачається,

що гр.  А.А.А.  уповноважувався профспілкою,  членом якої він був,

для участі в роботі комісії з розслідування нещасного випадку саме

як представник профспілкової організації.

Суд апеляційної   інстанції  невірно  зазначив,  що  рішення  суду

Ч-ського району м.  Н-ська від 06.05.2003 прийнято  зі  спору  між

тими  ж  сторонами,  що  й у даній справі господарського суду.  Як

вбачається  з  названого  судового  акта,  наявного  у  матеріалах

справи, це рішення прийнято у справі "за позовом Федерації вільних

профспілок  Н-ської  залізниці  в  інтересах  Л.Л.Л.  до   Н-ської

залізниці, Є.Є.Є.".

Відповідно до  частини  першої  статті 121 і частини першої статті

122 Цивільного  процесуального  кодексу  України  ( 1501-06  )  у

випадках,  передбачених законом,  прокурор, органи державної влади

та місцевого самоврядування,  фізичні  та  юридичні  особи  можуть

звертатися  до суду із заявами на захист прав і свобод інших осіб.

Органи та інші особи, що порушують справу в суді в інтересах інших

осіб,  користуються  процесуальними  правами і несуть процесуальні

обов'язки сторони, за винятком права на укладення мирової угоди.

Такі органи та особи не набувають  статусу  позивача  у  цивільній

справі:  позивачем є особа,  в інтересах якої заявлено позов,  а в

даному випадку,  у справі Ч-ського районного суду м.  Н-ська,  ним

була  фізична особа - Л.Л.Л.  Позивачем же у справі господарського

суду Н-ської області № 3/104-26/151 є Федерація профспілок.

Необґрунтованою є й мотивація  оскаржуваних  судових  актів,  -  з

посиланням  на  статтю  35 ГПК України ( 1798-12 ),  - пов'язана з

тим,  що судом Ч-ського району м.  Н-ська у  розгляді  справи  про

визнання Наказу незаконним встановлено саме порушення права Л.Л.Л.

Судові інстанції не взяли до уваги можливість порушення у  зв'язку

з  виданням  Наказу  прав  одночасно і фізичної особи (Л.Л.Л.),  і

Федерації профспілок;  питання ж про порушення прав  останньої  не

було предметом розгляду у названому місцевому суді.

Таким чином,  судові  інстанції  у  розгляді  справи  помилково не

застосували зазначені норми  матеріального  права  і  припустилися

неправильного  застосування  статей  1,35 та частини першої 80 ГПК

України ( 1798-12 ).

У матеріалах справи є рішення господарського суду Н-ської  області

від 22.05.2003 зі справи № 1/649-39/322,  згідно з яким,  зокрема:

визнано недійсною державну реєстрацію Федерації профспілок з  дати

здійснення   цієї  реєстрації;  визнано  недійсним  свідоцтво  про

державну реєстрацію названої Федерації; зобов'язано Н-ське обласне

управління  виключити  Федерацію  профспілок  з  Реєстру об'єднань

громадян.

З огляду  на  викладене  судовим  інстанціям  у  розгляді   справи

необхідно  було  з'ясувати  обставини,  пов'язані  з  наявністю  у

Федерації профспілок статусу юридичної особи,  оскільки від  таких

обставин  залежить вирішення питання про підвідомчість цієї справи

господарському суду.

В абзаці  четвертому  пункту   4   Інформаційного   листа   Вищого

арбітражного  суду  України  від  26.10.99  №  01-8/505 "Про Закон

України  "Про  професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"

  зазначено  таке:  арбітражним судам у визначенні

підвідомчості спорів за участю професійних спілок слід враховувати

загальні  правила,  наведені  у  спільному  листі  Верховного Суду

України  та  Вищого  арбітражного  суду  України  від  20.07.95  №

01-8/518а ( v518a700-95 ), виходячи з суб'єктного складу учасників

спору.  Тобто з огляду на вимоги статей 1 і 21  ГПК  ( 1798-12  )

профспілки  можуть  бути  учасниками  арбітражного процесу лише за

наявності у них статусу юридичної особи.  В іншому разі  справи  у

спорах  за участю профспілок підвідомчі судам загальної юрисдикції

(тобто загальним судам).

Не з'ясувавши відповідних обставин,  судові інстанції припустилися

порушення  вимог  частини першої статті 47 ГПК України ( 1798-12 )

щодо прийняття судового рішення за результатами  обговорення  усіх

обставин   справи   та  частини першої статті 43 названого Кодексу

 щодо всебічного,  повного і  об'єктивного  розгляду  в

судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж  інстанція  відповідно  до частини другої статті 111-7

ГПК України ( 1798-12 ) не має  права  встановлювати  або  вважати

доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  у  рішенні  або

постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання

про  достовірність  того  чи  іншого  доказу,  про  перевагу одних

доказів над іншими,  збирати нові докази або додатково  перевіряти

докази.

У новому  розгляді  справи  суду  першої інстанції слід встановити

обставини,  пов'язані з  наявністю  або  відсутністю  у  Федерації

профспілок   статусу   юридичної   особи   (з  огляду  на  рішення

господарського суду Н-ської області від 22.05.2003 № 1/649-39/322)

і,  якщо  вона має відповідний статус,  - з'ясувати належним чином

правовідносини сторін та вирішити спір по суті відповідно до вимог

закону.

Керуючись статтями  111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ),  Вищий

господарський суд України

                           ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Федерації вільних профспілок Н-ської залізниці

задовольнити частково.

2. Ухвалу  господарського  суду Н-ської  області від 12-15.08.2003

та постанову  Н-ського  апеляційного   господарського   суду   від

02.12.2003 зі справи № Х1 скасувати.

Справу передати  на  новий  розгляд до господарського суду Н-ської

області.