ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2004 Справа N 2-23/5754.1-2003
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач) і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в
Н-ському районі Автономної Республіки Крим (далі - управління ПФУ
в Н-ському районі АРК)
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 25.12.2003
зі справи № 2-23/5754.1-2003
за позовом управління ПФУ в Н-ському районі АРК
до управління праці та соціального захисту населення Н-ської
районної державної адміністрації, смт. Н-ськ (далі - управління
праці та соціального захисту населення)
про стягнення 13535,97 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.10.
2003 (суддя Іщенко Г.М.) позов задоволено: з управління праці та
соціального захисту населення стягнуто на користь управління ПФУ в
Н-ському районі АРК 13535,97 грн. шкоди та суму судових витрат.
Рішення мотивовано тим, що управлінням праці та соціального
захисту населення були допущені порушення при індексації
призначених пенсій, а тому відповідно до статей 440, 441
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - ЦК)
заподіяна шкода підлягає відшкодуванню.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
25.12.2003 (суддя Заплава Л.Н. - головуючий, судді Маслова З.Д.,
Латиніна О.А.) у задоволенні позову відмовлено. Постанову
мотивовано тим, що відповідно до статі 101 Закону України "Про
пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
від 05.11.91 № 1788-XII позивач
не мав права стягувати з відповідача шкоду.
Управління ПФУ в Н-ському районі АРК звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить
постанову апеляційної інстанції скасувати і задовольнити позовні
вимоги.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до статті 101
Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
управління
праці та соціального захисту населення зобов'язане відшкодувати
управлінню Пенсійного фонду України виявлену переплату сум по
пенсії. Крім того скаржник вважає правомірним застосування у
розгляді даної справи статей 440, 441 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки
спір виник між юридичними особами.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі ГПК України) належним чином
повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, а від
позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про наявність підстав для часткового
задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями інстанції у справі встановлено, що:
- управлінням ПФУ в Н-ському районі АРК виявлено переплату
управлінням праці та соціального захисту населення пенсій у сумі
13535,97 грн. в період з 29.03.94 до 31.07.2003 у зв'язку з
неправомірною індексацією;
- 29.01.2001пенсійні справи та особові рахунки прийняті
управлінням ПФУ в Н-ському районі АРК без зауважень.
Причиною спору, на думку позивача, стало завдання йому
відповідачем шкоди у сумі 13535,97 грн. спричиненою неправильною
індексацією пенсій працівниками відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з
того, що управлінням праці та соціального захисту населення були
допущені порушення у призначенні пенсії, на підставі яких
позивачем було безпідставно виплачено пенсіонерам пенсію у сумі
13535,97 грн., що спричинило шкоду управлінню ПФУ.
Проте з таким висновком місцевого господарського суду Вищий
господарський суд Урани не може погодитись зважаючи на наступне.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України
( 121/2001 ) (121/2001)
, затвердженого Указом Президента України від 01.03.
2001 №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом
виконавчої влади; його діяльність спрямовується та координується
Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеві державні
адміністрації" ( 586-14 ) (586-14)
районна державна адміністрація є
місцевим органом виконавчої влади.
Як передбачено статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
передбачено, що підприємства та організації несуть матеріальну
відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі
внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних
документів, а також за видачу недостовірних документів, і
відшкодовують її. Названа стаття не надає Пенсійному фонду України
та його територіальним відділенням права звертатися до
господарського суду з позовами про відшкодування шкоди, завданої
внаслідок неправильного застосування коефіцієнту розрахунку
середньомісячного заробітку працівниками управління праці та
соціального захисту населення.
Позивачами і відповідачами в судовому процесі господарських судів
можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тобто підприємства, установи, організації,
інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку
набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до частини другої статті 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
до
господарського суду мають право звертатися, зокрема, державні та
інші органи у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до статті 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
порушує справи за позовами державних та інших органів, які
звертаються до господарського суду у випадках, передбачених
законодавчими актами України.
Пунктом 1 статті 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що
господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при
укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів
та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів
з підстав, зазначених у законодавстві.
Системний аналіз наведених положень ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
свідчить про те, що спір у справі підвідомчий господарському суду
в тому випадку, коли суб'єктний склад учасників відповідає статті
1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а правовідносини між ними носять
господарський характер.
У даному спорі обидві сторони є органами державної влади, а
відносини між ними носять не господарський характер, а стосуються
відшкодування шкоди внаслідок неправильного застосування норм
законодавства у сфері державного пенсійного страхування.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на
викладені обставини і розглянули спір по суті, Вищий господарський
суд України вважає за необхідне припинити провадження у справі на
підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому що спір не підлягає вирішенню в господарських
судах України.
З урахуванням викладеного рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 15.10.2003 та постанова Севастопольського
апеляційного господарського суду від 25.12.2003 підлягають
скасуванню.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 80, статтями 111-5,
111-7 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Н-ському
районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від
15.10.2003 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 25.12.2003 зі справи № 2-23/5754.1-2003
скасувати.
3. Провадження у справі припинити.