ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03.03.2004 Справа N 1/586-21/245
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Полякова Б.М.
Суддів - Ткаченко Н.Г.
Бур'янової С.С.
за участю : представника Регіонального відділення Фонду Державного
майна України по Львівській області А.А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по
Львівській області
на рішення господарського суду Львівської області від 04.07.2003
р. по справі №1/586-21/245 та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 10.11.-20.11.2003 р. по справі
№1/586-21/245 за позовом Акціонерного товариства закритого типу
"XXX" до Регіонального відділення Фонду Державного майна України
по Львівській області
про визнання недійсним акту.,
В С Т А Н О В И В :
Позивач -АТЗТ "XXX" 10.10.2001 р. звернувся з позовом до суду про
визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду
Державного майна України по Львівській області №X5 від XX.XX.2001
р. "Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта групи "Ж" та
стягнення 85 грн. державного мита та 69 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Львівської області від 18 грудня 2001
р. по справі №1/586-21/245 позов було задоволено: визнано
недійсним наказ Регіонального відділення Фонду Державного майна
України по Львівській області №X5 від XX.XX.2001 р. "Про прийняття
рішення про приватизацію об'єкта групи "Ж" та визнано право
власності позивача на приміщення клубу, розташованого за адресою :
м. Я-ськ, вул. Ч-ська, 88.
Доповідач по справі - суддя Ткаченко Н.Г.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
23-24.04.2002 р. по справі №1/586-21/245 рішення господарського
суду Львівської області від 18 грудня 2001 р. скасовано,
апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду Державного майна
України по Львівській області задоволена, прийнято нове рішення: в
задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2002 р.
касаційна скарга АТЗТ "XXX" задоволена частково, рішення
господарського суду Львівської області від 18.12.2002 р. та
постанова Львівського апеляційного господарського суду від
23-24.04.2002 р. по справі № 1/586-21/245 скасовані, справа
направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду Львівської області від 04.07.2003 р.
по справі №1/586-21/245 /суддя Л.Л.Станько/ позовні вимоги АТЗТ
"XXX" були задоволені повністю. Визнано право власності АТЗТ "XXX"
на об'єкт соціально-побутового призначення - клуб, який
знаходиться за адресою : Я-ськ, вул. Ч-ська, 88. Визнано недійсним
наказ Регіонального відділення Фонду Державного майна України по
Львівській області №X5 від XX.XX.2001 р. "Про прийняття рішення
про приватизацію об'єкта групи "Ж", зобов'язано відповідача не
чинити перешкод АТЗТ "XXX" у здійсненні його права власності
клубом. Судові витрати по розгляду справи покладено на
відповідача.
Не погоджуюсь з винесеним рішенням суду першої інстанції
відповідач - Регіонального відділення Фонду Державного майна
України по Львівській області звернувся із апеляційною скаргою до
Львівського апеляційного господарського суду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
10.11.-20.11.2003 р. по справі №1/586-21/245 /судді Кузь В.Л.,
Бойко С.М., Процик Т.С./ рішення господарського суду Львівської
області від 04.07.2003 р. залишено без змін, а апеляційна скарга
відповідача без задоволення.
В касаційній скарзі відповідач - Регіональне відділення Фонду
Державного майна України по Львівській області просить скасувати
рішення господарського суду Львівської області від 04.07.2003 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
10.11.-20.11.2003 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким
відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника
відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судом,
предметом договору від 23.09.2003 р. №23 купівлі-продажу
державного майна Львівського заводу "QQQ" були усі активи й
пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно, згідно з
актом інвентаризації. Згідно з актом інвентаризації - інвентарний
опис №15 основних засобів (а.с.13-14) визначено такий об'єкт як
"клуб". Факт віднесення клубу до основних засобів заводу "QQQ" при
приватизації підтверджується також актом оцінки цілісного
майнового комплексу від 30.07.1993 р., затвердженою наказом
відповідача від 30.07.1993 р. за №188, в якому вказано, що
балансова вартість основних засобів становить 522447,00 грн.
Планом приватизації Львівського заводу ВО "QQQ", затвердженого
наказом відповідача №219 (а.с. 32-34), було визначено, що оскільки
реконструкція клубу проводилась за рахунок фондів
соціально-економічного розвитку, то даний об'єкт підлягав передачі
трудовому колективу безкоштовно і його вартість вилучена із
оціночної вартості на суму 1394953 крб.
Факт прийняття органом приватизації рішення про надання товариству
покупців пільги при приватизації державного майна шляхом
безоплатної передачі об'єкту соціально - побутового призначення
підтверджується п.3 протоколу Інвентаризаційної комісії №1 від
23.07.1993 р., п.13.2 акту оцінки цілісного майнового комплексу,
п. 2.1 плану приватизації ЛЗ ВО "QQQ", затвердженої наказом РВ
ФДМУ по Львівській області №X9 від XX.XX.1993 р. Оскільки
реконструкція клубу проводилась за рахунок фондів
соціально-економічного розвитку, то здійснено вилучення із
оціночної вартості майна при приватизації якого надаються пільги -
1395,00 грн.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
право колективної власності виникає на підставі: добровільного
об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення
кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств
і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу
колективами трудящих державного майна; перетворення державних
підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі
майна державного підприємства у власність трудового колективу,
державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших
цивільно-правових угод.
Задовольняючи позовні вимоги, суд як першої так і апеляційної
інстанції виходив з того, що відповідно до вищезазначеної ст.
Закону однією із підстав виникнення права колективної власності є
безоплатна передача майна державного підприємства у власність
трудового колективу. Покупцем даного майна згідно з договором
купівлі - продажу №23 від 23.09.1993 р. є трудовий колектив заводу
"QQQ", в особі створеного ним товариства покупців.
Згідно зі ст. 24 ч.2 Закону України "Про приватизацію державного
майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
в редакції Закону до 19.02.1997 р. ( 89/97-ВР ) (89/97-ВР)
товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з
статтею 8 цього Закону ( 2163-12 ) (2163-12)
, яке стало власником свого
підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на
аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за
його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно
передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за
рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів)
зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано
майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна.
Задовольняючи позовні вимоги АТЗТ "XXX", суд як першої, так і
апеляційної інстанції дійшли до обґрунтованого рішення, що
положення ст. 24 зазначеного Закону ( 2163-12 ) (2163-12)
в редакції від
18.02.2000 р., не можуть застосовуватися до правовідносин, які
виникли в 1993-1994 роках. У зв'язку з цим, у відповідача не було
правових підстав приймати рішення в 2001 р., про приватизацію
об'єкту соціально-побутового призначення, який був приватизований
у 1994 р.
Посилання відповідача у поданій касаційній скарзі на те, що об'єкт
соціально - побутового призначення - клуб, розташований за адресою
м. Я-ськ, вул. Ч-ська, 88, не був предметом договору №23 купівлі
продажу, не може прийматися до уваги, оскільки, згідно зі ст.111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Дослідивши належним чином фактичні обставини справи, давши належну
оцінку зібраним по справі доказам, господарський суд Львівської
області та Львівський апеляційний господарський суд, дійшли до
обгрунтованого висновку, що наказ Регіонального відділення Фонду
Державного майна України по Львівській області №X5 від XX.XX.2001
р. "Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта групи "Ж" є
таким, що суперечить вимогам Закону України "Про власність"
(ст.ст.2, 21 ( 697-12 ) (697-12)
), Закону України "Про підприємства в
Україні" (ст.12 ( 887-12 ) (887-12)
), Закону України "Про приватизацію
державного майна" (ст. ст.1, 2, 24 ( 2163-12 ) (2163-12)
), а тому він
підлягає скасуванню.
За таких обставин, рішення господарського суду Львівської області
від 04.07.2003 р. та постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 10.11.-20.11.2003 р. прийняті судом у
відповідності до вимог чинного законодавства та фактичних обставин
справи і підстав для їх скасування не вбачається.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які
викладені в постановлених по справі судових рішеннях.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна
України по Львівській області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Львівської області від 04.07.2003 р.
по справі №1/586-21/245 та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 10.11.-20.11.2003 р. по справі
№1/586-21/245 залишити без змін.
Головуючий - Поляков Б.М.
Судді - Ткаченко Н.Г.
Бур'янова С.С.