ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2004                                     Справа N 1/177

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                         Черногуза Ф.Ф – головуючого,

                         Михайлюка М.В.,

                         Невдашенко Л.П.,

розглянувши у відкритому закритого акціонерного товариства “Аптека

засіданні матеріали      № 25”, м. Чернігів (далі – ЗАТ “Аптека

касаційної скарги        № 25”)

на постанову             Київського апеляційного господарського

                         суду від 11.12.2003

у справі                 господарського суду Чернігівської області

                         № 1/177

за позовом               ЗАТ “Аптека № 25”

до                       товариства з обмеженою відповідальністю

                         “Аптека № 25 плюс”, м. Чернігів

                         (далі – ТОВ “Аптека № 25 плюс”)

про   стягнення 117 488 грн. 09 коп.

представник позивача     Саєнко Г.І., Крамар О.Ф.

представник відповідача  Мойсеєнко В.М.

                       В С Т А Н О В И В:

У  позовній заяві позивач просить стягнути 114067,11 грн.  боргу

за  товар,  отриманий  по  накладних №№ 170-173  від  22.07.2002

згідно  договору № 1 від 22.07.2002 та по накладних  №№  174-206

від  23.07.2002 згідно договору № 2 від 23.07.2002, 3421,98 грн.

річних  з  простроченої  суми та 850  грн.  витрат  на  юридичні

послуги.

Господарський суд Чернігівської області рішенням від  14.10.2003

позов  задовольнив  частково в сумі  1104067,11  грн.  боргу  та

судові витрати.

В  решті  позову  відмовлено  з огляду  на  відсутність  доказів

прострочення відповідачем грошового зобов’язання. Стаття 44  ГПК

України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          передбачає відшкодування  сум  в  якості

судових  витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг,

лише адвокатам.

На  підставі  ст.  121  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          розстрочено

виконання рішення на один рік.

Київський   апеляційний   господарський   суд   постановою   від

11.12.2003   залишив   без  змін  рішення  господарського   суду

Чернігівської області від 14.10.2003.

У касаційній скарзі ставиться питання про зміну судових рішень з

підстав   неправильного  застосування   норм   матеріального   і

процесуального права.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши

матеріали  справи,  Вищий господарський суд України  вважає,  що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими   судами   першої   та   апеляційної    інстанцій

встановлено,  що  на підставі укладених між сторонами  договорів

№  1  від  22.07.2002  та  № 2 від 23.07.2002  позивач  поставив

відповідачеві  згідно  накладних №№ 170-173  від  22.07.2002  та

№№  174-206  від  23.07.2002  лікарські  та  медичні  вироби  на

загальну  суму 201397,94 грн., за які відповідач розрахувався  у

відповідності до п. 2 договорів по мірі їх реалізації. Строк дії

договорів   до.07.2003р.  Після  сплину  строку  дії   договорів

відповідач не повернув нереалізований товар.

Стаття 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         передбачає відповідальність  за

прострочення  виконання  грошового  зобов’язання,  а  в   даному

випадку умовами п. 2 договору встановлено порядок розрахунків по

мірі реалізації товару.

Суд стягнув вартість нереалізованого товару.

Суд  встановив  відсутність  доказів  прострочення  відповідачем

грошового зобов’язання і дійшов висновку про відсутність підстав

для   стягнення   річних,  передбачених  ст.  214   ЦК   України

( 435-15 ) (435-15)
        .

Відсутність    прострочення   виконання    боржником    грошових

зобов’язань  виключає можливість застосування  відповідальності,

передбаченої ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        .

Щодо   стягнення   витрат  за  юридичні  послуги,   перераховані

приватному  підприємцю, то слід звернути увагу на те,  що  склад

судових витрат визначено ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  згідно

якої до судових витрат віднесено оплату послуг адвоката.

Витрати  учасників судового процесу на оплату послуг по  наданню

правової  допомоги (окрім послуг адвоката), пов’язані з веденням

справи, не належать до складу судових витрат.

Відповідно  до ч. 3 ст. 48 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
          витрати,  що

підлягають  сплаті за послуги адвоката, визначаються в  порядку,

встановленому  законом  “Про  адвокатуру”  ( 2887-12   ) (2887-12)
        .   Дія

вказаного  Закону поширюється тільки на осіб, які є  адвокатами.

Поняття  особи, котра є адвокатом, наводиться у ст. 2  вказаного

Закону.

Таким   чином,  ст.  44  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          передбачає

відшкодування  сум  в якості судових витрат, які  були  оплачені

стороною  за  отримання послуг, лише адвокату, а  не  будь-якому

представнику.

За    викладених   обставин   апеляційний   господарський    суд

обгрунтовано  дійшов висновку про те, що рішення місцевого  суду

відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Порядок  виправлення  допущених в рішенні  та  постанові  описок

визначений ст. 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Керуючись    ст.ст.    111-5,   111-7,   111-9    Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову  Київського  апеляційного  господарського   суду   від

11.12.2003  у  справі  №  1/177  залишити  без  змін,  касаційну

скаргу – без задоволення.