ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
03.03.2004                              Справа N 1/173-26/68
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого
суддів
 
розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу
акціонерного  товариства  "ПМК"  на  рішення  господарського  суду
Львівської  області  від  20  червня  2003   року   та   постанову
Львівського  апеляційного  господарського  суду від 14 жовтня 2003
року у справі № 1/173-26/68  за  позовом  акціонерного  товариства
"ПМК"   до   Трускавецького  центрального  військового  клінічного
санаторію про усунення перешкод в користуванні орендованим майном,
-
 
                        В С Т А Н О В И В:
 
У березні  2003  року  акціонерне  товариство  "ПМК" звернулось до
господарського суду Львівської області з позовом до Трускавецького
центрального   військового  клінічного  санаторію  про  спонукання
відповідача укласти угоду про проведення реконструкції  нежитлових
приміщень,  розташованих  на  території  військового  містечка № 2
Дрогобицького військового гарнізону,  посилаючись  на  невиконання
відповідачем  умов  договору  оренди  державного  майна № 1 від 12
вересня 2001 року та порушення ним норм чинного законодавства щодо
збереження  військового  майна  та  забезпечення  його ефективного
використання,  зважаючи на те,  що орендовані будівлі є  історично
цінними спорудами.
 
Заявою від  5  червня 2003 року позивач доповнив позов вимогою про
усунення перешкод в користування орендованим майном.
 
Рішенням господарського суду Львівської області від 20 червня 2003
року,  залишеним  без  змін  постановою  Львівського  апеляційного
господарського суду від 14 жовтня 2003 року,  в позові відмовлено,
судові витрати покладено на позивача.
 
В касаційній  скарзі акціонерне товариство "ПМК" просить скасувати
постановлені  судові  рішення  та  прийняти  нове  рішення,   яким
задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами
попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права.
 
В судовому засіданні оголошено перерву до 18 лютого та  3  березня
2004 року.
 
Заслухавши пояснення   представників  сторін,  вивчивши  матеріали
справи,  обговоривши доводи  касаційної  скарги,  суд  вважає,  що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
 
Як вбачається  з  матеріалів  справи  та  було  встановлено судами
попередніх інстанцій,  12 вересня  2001  року  сторонами  укладено
договір  оренди  трьох  споруд  майнового комплексу Трускавецького
центрального  військового  клінічного  санаторію - № 2/1,  №  2/2,
№ 2/3  за Генпланом,  відповідно до якого орендар за погодженням з
орендодавцем  має  право  проводити  за  рахунок  власних   коштів
реконструкцію,  поліпшення орендованого майна,  якщо ці поліпшення
неможливо відокремити від відповідного об'єкту без заподіяння йому
шкоди, що оформлюється окремою угодою між сторонами.
 
Судами встановлено,  що у червні 2001 року товариством з обмеженою
відповідальністю  "ЦПД"  здійснено  обстеження  технічного   стану
орендованих будівель та встановлено їх незадовільну експлуатаційну
якість,  в зв'язку з чим відповідачу  було  запропоновано  укласти
угоду   на   проведення   реконструкції,   яку   останній  укласти
відмовився.
 
Відмовляючи в позові та залишаючи рішення місцевого суду без змін,
попередні судові інстанції виходили з вимог ст.ст.  21,  23 Закону
України "Про оренду державного  та  комунального  майна",  Законів
України  "Про  підприємництво"  ( 698-12  ) (698-12)
        ,  "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
        ,  "Про власність",  якими закріплені  принципи
свободи  укладення  цивільно-правових  договорів  та розпорядження
власником майна на свій розсуд, та того, що позивачем не зазначено
приписів,  які б прямо чи опосередковано зобов'язували відповідача
надати згоду на проведення робіт,  передбачених  п.  6.3  договору
оренди та на укладення окремої угоди з цього приводу.
 
До того  ж,  в  матеріалах справи відсутні докази чинення перешкод
відповідачем  щодо  використання  позивачем  об'єктів  оренди   за
цільовим призначенням.
 
Висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних
вимог є  законним,  відповідає  фактичним  обставинам  та  наявним
матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а
доводи касаційної скарги його не спростовують.
 
З огляду  на  викладене,  рішення  місцевого  суду  та   постанова
апеляційної інстанції зміні або скасуванню не підлягають.
 
Керуючись ст.ст.   111-5,   111-7,  111-9,  111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України -
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу   акціонерного   товариства  "ПМК"  залишити  без
задоволення,  а рішення господарського суду Львівської області від
20   червня   2003  року  та  постанову  Львівського  апеляційного
господарського суду від 14 жовтня 2003  року  у  справі  №  1/173-
26/68 без змін.