ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2004 Справа N 56/3-2003
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув ТзОВ “Дабл Ю Джей Юкрейн.ЛТД”, м. Київ
касаційну скаргу
на постанову від 16.09.03 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 56/3-2003 господарського суду Київської
області
за позовом ТзОВ “Дабл Ю Джей Юкрейн.ЛТД”, м. Київ
до ЗАТ “Комплекс Агромарс”, Київська обл.
Вишгородський р-н
про стягнення 48 851,39 грн.
У справі взяли участь представники
позивача: Стефановський В.С., довір.у справі
відповідача: Вілінський С.І., довір. у справі
Рішенням господарського суду Київської області від 08.05.2003
відмовлено в задоволенні позову про стягнення збитків та пені в
загальній сумі 48851 грн. 39 коп. у зв’язку з недопоставкою
відповідачем 352140 т. пшениці за договором № 101/6-по від
10.06.2002.Задоволено зустрічний позов відповідача. З позивача
стягнуто 5036 грн. 25 коп. основного боргу, інфляційні втрати в
розмірі 283 грн., 3% річних в розмірі 76,38 грн., пеня – 372,82
грн., 57 грн. держмита та 118 грн. витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення
мотивоване тим, що позивач не виконав свої зобов’язання по
договору, щодо подання залізничних вагонів, що позбавило
відповідача можливості виконати зобов’язання по поставці
пшениці. Вимога про відшкодування збитків, що виникли у зв’язку
з поставкою неякісної пшениці залишена без задоволення у зв’язку
з пропуском строку позовної давності. Зустрічні вимоги
задоволено, оскільки в суді доведено, що позивач заборгував
відповідачу за відвантажену пшеницю (суддя О. Сибіга).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
16.09.2003 рішення місцевого суду залишено без змін. Апеляційна
інстанція погодилася з висновками суду першої інстанції (колегія
суддів у складі: Л. Кондес, А. Верховець, С. Куровський).
В поданій касаційній скарзі ТзОВ “Дабл Ю Джей Юкрейн.ЛТД”
просить прийняти у справі рішення та постанову скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, а у задоволенні
зустрічного позову відмовити. Позивач вважає, що попередні
судові інстанції безпідставно дійшли висновку про відсутність
прострочення відповідачем у виконанні своїх зобов’язань по
поставці пшениці, неправильно застосували ст. 217 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, щодо неможливості заліку зустрічних однорідних
вимог.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на зазначені доводи позивача про те, що судами
неправильно встановлені обставини і досліджені докази, касаційна
інстанція до уваги не приймає. Переоцінка доказів та
встановлення обставин, відповідно вимогам ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не
входить до компетенції касаційної інстанції при перегляді
рішення.
Суди попередніх інстанцій встановили, що у зв’язку з
невиконанням позивачем свого обов’язку забезпечити подачу
вагонів під завантаження, відповідач не міг виконати у повному
обсязі свого зобов’язання. До встановлених обставин суди
правильно застосували ст. 213, 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
де
вказано, що боржник не визнається таким, що прострочив, покі
зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення
кредитора.
Що стосується застосування ст. 217 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
суд
першої та апеляційної інстанції встановили наступне.
На виконання договору відповідач передав позивачу 649850 т.
пшениці на загальну вартість 276186 грн. 25 коп. Позивач
перерахував 271150 грн.
В запереченнях позивач пояснив, що відповідачем не враховано
нестачу товару в кількості 1990 кг, а також те, що зобов’язання
по сплаті 3239,25 грн. боргу були припинені в порядку ст. 217 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, шляхом проведення в односторонньому порядку
взаємозаліку вимог про відшкодування збитків в розмірі 3239 грн.
25 коп., завданих відповідачем поставкою пшениці неналежної
якості.
Незважаючи на ніби то проведений залік, позивач серед інших
вимог заявив вимогу стягнути з відповідача збитки, завдані
поставкою пшениці неналежної якості в розмірі 3249 грн. 25 коп.
Дана вимога дорівнює сумі, яка була предметом взаємозаліку
згідно поданої позивачем заяви № 215 від 21.11.2002.
Суди дійшли висновку, що фактично позивачем взаємозалік не
проведено, оскільки ця сума пред’явлена до стягнення в позові.
Зустрічними однорідними вимогами в розумінні ст. 217 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
є такі, які випливають з двох різних зобов’язань між
двома особами, де кредитор одного зобов’язання є боржником
іншого. Те саме повинно бути і з боржником. У даному випадку є
зобов’язання по договору № 101/6-по від 10.06.2002 відповідно
якого відповідач по первісному позову повинен був поставити
пшеницю. Неналежне виконання цього зобов’язання тягне за собою
виникнення додаткових зобов’язань: сплату неустойки,
відшкодування збитків. Виконання додаткових обов’язків не
звільняє боржника від реального виконання основного зобов’язання
по договору.
За таких обставин твердження скаржника, що сторони мали право
здійснити і здійснили залік зустрічних однорідних вимог,
касаційною інстанцією до уваги не приймаються.
За прострочку оплати товару сторони домовились в договорі № 8,
що пеня буде в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від
вартості товару за період прострочки.
За таких обставин скаржник обгрунтовано вказав, що сторони в
договорі встановили інший розмір річних ніж вказано в ст. 214 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
. З огляду на те, що сума річних при
розрахунку згідно умов договору більша ніж стягнуто судом,
колегія суддів дійшла висновку, що помилки попередніх судів в
обрахування суми річних за прострочку оплати не призвела до
прийняття неправильного по суті рішення.
Касаційна інстанція вважає, що підстави для скасування прийнятих
у справі рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТзОВ “Дабл Ю Джей Юкрейн.ЛТД” залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 16.09.2003 по справі № 56/3-2003 – без змін.