ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2004 Справа N 27/17
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Комунального виробничого
підприємства “КТ” на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 02.10.2003р.
у справі № 27/17 господарського суду Донецької області
за позовом Комунального виробничого підприємства
“КТ”
до відповідача Вищого професійного училища № 28 м. Краматорська
третя особа Відкрите акціонерне товариство “Д”
про стягнення 26 957,44грн.
за участю представників:
КВП “Краматорська ТЕЦ”
ВПУ № 28 – не з’явилися;
ВАТ “Д”
в с т а н о в и л а :
Комунальне виробниче підприємство “КТ” звернулося до
господарського суду Донецької області з позовом та просило
стягнути з вищого професійного училища № 28 м. Краматорська 26
957,44грн. заборгованості за договором на користування тепловою
енергією у гарячій воді від 08.12.98р. № 133/17 у т.ч. 20
436,49грн. основної заборгованості за січень-травень 2000р., 4
968,90грн. збитків від інфляції та 1 552,05грн. в рахунок сплати
трьох процентів річних. В обґрунтування заявлених вимог, позивач
посилався на те, що відповідач в установлений договором строк не
виконав взятих на себе зобов’язань за вказаним договором (а.с.3-
4).
Відповідач у справі – Вище професійне училище № 28
м. Краматорська у відзиві на позов заявлені вимоги відхилило,
вказуючи на припинення зобов’язання по оплаті шляхом проведення
заліку (а.с.43-44, 57).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.03.2003р.
до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору, залучено Відкрите акціонерне
товариство “Д” (а.с.84).
Третя особа ВАТ “Д” у поясненні на позов, зазначило, що в
рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за
теплову енергію відділенням Державного казначейства України
перераховані кошти на розподільчий рахунок ВАТ “Д” у сумі 65
248грн., які в свою чергу зараховані ВАТ “Д” в рахунок погашення
заборгованості позивача перед ВАТ “Д” за спожиту електроенергію
(а.с.111).
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.05.2003р.,
залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 02.10.2003р., у задоволенні позову
відмовлено (а.с.132-133,180-182).
Прийняті судові акти мотивовані тим, що заборгованість
відповідача перед позивачем за теплову енергію, поставлену у
період січень-травень 2000р. у сумі 20 436,49грн., погашена
шляхом погашення заборгованості позивача перед третьою особою –
ВАТ “Д”, якому перераховані кошти в рахунок погашення
заборгованості відповідача перед позивачем.
Не погоджуючись з судовими актами, КВП “КТ” звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх
скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на порушення
судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинній на момент виникнення
правовідносин), цивільні права і обов'язки виникають з підстав,
передбачених законодавством, а також з дій громадян і
організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу
загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують
цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і
обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а
також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому
не суперечать.
Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір
(багатостороння угода) є однією з підстав виникнення
зобов’язань.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції,
відповідно до умов укладеного сторонами 08.12.98р. договору №
133/17, позивач – КВП “КТ” поставило Вищому професійному училищу
№ 28 м. Краматорська у період з.01.2000р. по травень 2000р.
теплову енергію у гарячій воді на загальну суму 30 859,49грн.
Відповідач – Вище професійне училище № 28 м. Краматорська взяті
на себе зобов’язання щодо сплати коштів за поставлену енергію
виконав лише частково, розмір заборгованості, що є предметом
спору у справі і яка заявлена до стягнення з відповідача,
становить 20 436,49грн.
Відповідно до ст.ст. 161,162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок, зокрема, договору; одностороння відмова
від виконання зобов'язання за загальним правилом не
допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Приймаючи рішення у справі щодо відмови у задоволенні заявлених
вимог та переглядаючи судовий акт в апеляційному порядку, суди
виходили з того, що у встановленому порядку відбулось погашення
заборгованості відповідача, яка є предметом спору у даній
справі, шляхом перерахування коштів органами Державного
казначейства на розподільчий рахунок ВАТ “Д” в рахунок погашення
заборгованості позивача за поставлену йому третьою особою – ВАТ
“Д” в особі Краматорських електричних мереж електричну енергію
відповідно до умов договору від 01.05.99р. № 28-04.
Між тим, такого висновку суди дійшли неповно з’ясувавши всі
обставини справи, що підлягали встановленню.
Відповідно до ст. 60 Закону України “Про державний бюджет
України на 2000 рік” ( 1712-14 ) (1712-14)
(в редакції Закону від
11.05.2000р.), Кабінету Міністрів України надано право на
визначення доцільності та порядку проведення погашення
заборгованості бюджетів усіх рівнів за електричну енергію,
теплову енергію, природний газ, послуги водопостачання і
водовідведення, спожиті бюджетними установами і організаціями,
субсидії та пільги населенню, різницю в цінах і тарифах на газ
та житлово-комунальні послуги населенню, яка склалася станом на
1.01.2000 року по видатках Державного бюджету України і місцевих
бюджетів, понад обсяги, визначені статтями 24 і 46 цього Закону
( 1712-14 ) (1712-14)
, в рахунок заборгованості (недоїмки) станом на
1.01.2000 року (за даними Державної податкової адміністрації
України) підприємств виробників, транспортувальників та
постачальників енергоресурсів, послуг з водопостачання та
водовідведення та підприємств житлово-комунального господарства
по сплаті податку на додану вартість, рентної плати за нафту і
природний газ, плати за транзит природного газу, різниці в цінах
на природний газ власного видобутку, плати за користування
надрами, податку на прибуток підприємств, а також фінансових
санкцій, нарахованих за порушення податкового законодавства.
У подальшому, Законом України від 19.10.2000р. внесені зміни до
ст. 60 Закону України “Про державний бюджет України на 2000рік”
( 1712-14 ) (1712-14)
, відповідно до яких відбувається погашення
заборгованості бюджетних установ, що склалась не лише станом на
01.01.2000р., але і у поточному році.
Отже, підставою для проведення розрахунку у встановленому
порядку є наявність заборгованості за відповідний період:
бюджетної установи за, зокрема, електричну енергію, теплову
енергію; підприємств виробників, транспортувальників та
постачальників енергоресурсів, підприємств житлово-комунального
господарства по сплаті, зокрема, податку на додану вартість,
податку на прибуток тощо.
На виконання вищевказаної норми, Кабінетом Міністрів України
розроблено та затверджено постановою від 07.06.2000р. № 934
Порядок проведення розрахунків за електричну та теплову енергію
( 934-2000-п ) (934-2000-п)
, природний газ, житлово-комунальні послуги та
послуги водопостачання і водовідведення.
Відповідно до положень зазначеного Порядку ( 934-2000-п ) (934-2000-п)
,
проведення розрахунків за електричну та теплову енергію,
здійснюється наступним чином:
- бюджетні установи складають акт звіряння заборгованості за
отримані енергоносії та подають їх до районних відділень
Державного казначейства для узагальнення інформації у формі
зведеного реєстру та передачі обласним управлінням Державного
казначейства;
- зведені реєстри підписуються начальником районного
відділення Державного казначейства та керівником відповідного
підприємства-постачальника енергоносіїв і передаються обласним
управлінням Державного казначейства, які враховують в ній
заборгованість бюджетних установ за кодами відомчої класифікації
видатків державного бюджету та погоджують з постачальником
енергоресурсів і води;
- енергопостачальним, енергогенеруючим та видобувним
компаніям, підприємствам тепло- та водопостачання, підприємствам
житлово-комунального господарства відкриваються спеціальні
рахунки в установах ВАТ “Державний ощадний банк України” для
зарахування і погашення кредитів та здійснення інших платежів,
необхідних для виконання ст. 60 Закону України “Про Державний
бюджет України на 2000рік” ( 1712-14 ) (1712-14)
, щодо яких надано довідки
органів державної податкової служби про заборгованість
(недоїмку) із сплати податків, рентної плати та ін.;
- управління Державного казначейства відкривають у установах
Ощадбанку рахунки для зарахування платежів до державного бюджету
та здійснення платежів за послуги, надані постачальниками;
- постачальники за рахунок отриманих кредитів погашають
заборгованість з платежів до державного бюджету шляхом
перерахування коштів на рахунки, відкриті відповідним
управлінням Державного казначейства в установах Ощадбанку за
балансовим рахунком N 2510 згідно з відповідними кодами
бюджетної класифікації за доходами;
- установи Ощадбанку у регламентованому режимі перераховують
кошти, що надійшли на рахунки, відкриті управлінням Державного
казначейства за балансовим рахунком N 2510, на рахунки, відкриті
управлінням Державного казначейства за балансовим рахунком N
2513 "Кошти Державного казначейства України";
- управління Державного казначейства в Автономній Республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі
платіжних доручень розпорядників бюджетних коштів перераховують
кошти відповідно до погодженої схеми розрахунків із своїх
рахунків, відкритих за балансовим рахунком N 2513, на рахунки N
2602, відкриті постачальникам енергоресурсів.
При цьому, встановленим Порядком ( 934-2000-п ) (934-2000-п)
передбачена
передача не пізніше трьох днів усіма учасниками розрахунків до
установ Ощадбанку платіжних доручень на перерахування коштів
відповідно до погоджених схем розрахунків.
В силу норм Порядку, обов’язковою умовою проведення розрахунків
з погашення заборгованості за отримані енергоносії є відсутність
залишкового сальдо після проведення розрахунків на всіх рахунках
в установах банків, що відкривались для проведення розрахунку.
Таким чином, лише встановлення факту перерахування коштів третій
особі – ВАТ “Д” в рахунок погашення заборгованості відповідача
перед позивачем за поставлену теплову енергію не є підставою для
висновку щодо проведення розрахунків та припинення зобов’язання
відповідача перед позивачем. Для встановлення факту проведення
розрахунків за теплову енергію та припинення зобов’язання
відповідача, який є бюджетною установою, суду необхідно було
з’ясувати дотримання умов проведення такого розрахунку,
встановлених ст. 60 Закону України “Про Державний бюджет на
2000рік” ( 1712-14 ) (1712-14)
та порядку, визначеному постановою Кабінету
Міністрів України від 07.06.2000р. № 934.
Для чого суди не були позбавлені можливості витребувати
необхідні документи та пояснення від всіх учасників такого
розрахунку.
Неповне встановлення обставин, що мають значення для справи
судом першої інстанції, є порушенням вимог: ст. 4-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, яка визначає, що судові рішення приймаються за
результатами обговорення усіх обставин справи; ст. 38 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка зобов’язує суд у разі, якщо подані
сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та
організацій незалежно від їх участі у справі документи і
матеріали, необхідні для вирішення спору.
Вказані порушення норм процесуального права судом першої
інстанції, які не усунуті у подальшому судом апеляційної
інстанції, призвели до неповного з’ясування обставин справи, в
зв’язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана
правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений
відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо
прав і обов’язків сторін.
Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до
неповного з’ясування обставин справи, не можуть бути усунуті
судом касаційної інстанції.
Так, відповідно до ст. 111 7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду
чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Комунального виробничого підприємства “КТ”
задовольнити.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
02.10.2003р. та рішення господарського суду Донецької області
від 13.05.2003р. скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
першої інстанції.