ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2004                                Справа N 2-23/9789-2003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів;

розглянувши

касаційну скаргу   Кримського  республіканського  відділення Фонду

                   соціального захисту інвалідів

на                 постанову від 04.11.2003 року Севастопольського

                   апеляційного господарського суду

у справі           № Х3

за позовом         Кримського  республіканського  відділення Фонду

                   соціального захисту інвалідів

до                 фірми "ХХХ" ЛТД

про                стягнення 457200,00 грн.,

За участю представників сторін

від позивача - присутні,

від відповідача - присутні;

                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського   суду   Автономної  Республіки  Крим  від

08.08.2003  року  позов  задоволено,  стягнено   з   фірми   "ХХХ"

заборгованість в сумі 457200,00 грн.

Постановою Севастопольського  апеляційного господарського суду від

04.11.2003 року (головуючий суддя А.А.А.,  судді  Б.Б.Б.,  В.В.В.)

зазначене рішення скасоване.

При винесені постанови суд виходив з того, що суд першої інстанції

невірно застосував норми матеріального права, а саме ст. 20 Закону

України  "Про   основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"

   та   положення   Порядку    сплати     підприємствами

(об'єднаннями),  установами  і  організаціями  штрафних санкцій до

відділень Фонду соціального захисту інвалідів,  акумуляції, oбліку

та   використання   цих  коштів  ( 1767-2001-п  ),  затвердженого

постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767.

Заслухавши пояснення  представників  сторін,  перевіривши   наявні

матеріали   справи,   проаналізувавши   правильність  застосування

господарськими  судами   при   прийнятті   судових   рішень   норм

матеріального  і процесуального права,  колегія суддів вважає,  що

касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 Порядку  сплати  підприємствами  (об'єднаннями),

установами  і  організаціями  штрафних  санкцій до відділень Фонду

соціального захисту інвалідів,  акумуляції, обліку та використання

цих  коштів  ( 1767-2001-п ) (далі - Порядок),  підприємства,  де

кількість працюючих інвалідів менша від  установленої  нормативом,

передбаченим  ч.  1  ст.  19 Закону України "Про основи соціальної

захищеності інвалідів в  Україні"  ( 875-12  )  (далі  -  Закон),

сплачуюють відповідним відділенням Фонду штрафні санкції.

Вищезазначений Порядок ( 1767-2001-п ) визначає,  що суми штрафних

санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного  бюджету

на   рахунки  органів  Державного  казначейства.  Штрафні  санкції

сплачуюються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня  року,

який наступає за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2003 року фірма "ХХХ" ЛТД

надала  звіт   Кримському   республіканському   відділенню   Фонду

соціального захисту інвалідів звіт за формою № 10 - ПІ, відповідно

до якого поінформувала позивача про зайнятість інвалідів  за  2002

рік  та самостійно визначила штрафні санкції в сумі 457200,00 грн.

за   нестворені   робочі   місця,   які   були   призначені    для

працевлаштування  інвалідів  і  неперерахувала  зазначені  кошти в

установлений термін до бюджету.

Таким чином,  посилання апеляційного суду,  на те,  що суд  першої

інстанції  не врахував відсутніть доказів у позивача про наявність

заборгованості не відповідає матеріалам та обставинам справи.

Крім того,  штрафні  санкції  за  нестворені  робочі   місця   для

інвалідів  відповідно  до  п.3  ст.  9  Бюджетного кодексу України

відносяться до неподаткових надходжень доходів державного бюджету.

Згідно п. 4 постанови ( 1767-2001-п ) Кабінету Міністрів України №

1767   від   28.12.2001   року   штрафні   санкції    сплачуюються

підприємствами,     організаціями     самостійно    у    визначені

законодавством строки.  Таким  чином,  сам  господарюючий  суб'єкт

доводить   відповідному   відділенню   Фонду  соціального  захисту

інвалідів суму штрафних санкцій, яку він планує сплатити.

Відповідно до чинного законодавства,  в разі  несплати  зазначених

штрафних  санкцій,  вони вважаються заборгованістю та стягується з

господарюючого суб'єкта в примусовому порядку.

Таким чином,  висновки  апеляційної  інстанції   про   відсутність

правових підстав у суду при задоволенні позову через недоведеність

наявності  заборгованості  у   відповідача   є   такими,   що   не

відповідають  фактичним обставинам справи та чинному законодавству

України.

На підставі  викладеного  колегія  суддів  вважає   за   необхідне

скасувати  постанову  апеляційного суду,  а рішення господарського

суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.

З огляду на наведене та керуючись статтями 111-5,  111-7,  111-9 -

111-11 ГПК України ( 1798-12 ), суд

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  Кримського  республіканського  відділення  Фонду

соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського  суду  від

04.12.2003 року по справі № Х3 скасувати.

Рішення господарського   суду   Автономної   Республіки  Крим  від

08.08.2003 року залишити без змін.