ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2004 Справа N 17-1-4-31/02-1056
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши матеріали касаційної скарги Чорноморської
регіональної митниці
на рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2003
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
03.06.2003
у справі № 17-1-4-31/02-1056
за позовом Акціонерного товариства “ППЕІ” (АТ “П”)
до 1. Чорноморської регіональної митниці;
2. Управління державного казначейства в Одеській області
про стягнення 21 487,64 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.03.2003 р.
по справі № 17-1-4-31/02-1056 (суддя Літвінов С.В.) за позовом
АТ “П” (“ППЕІ”) до Чорноморської регіональної митниці,
Управління Державного казначейства в Одеській області про
визнання недійсним рішення ЧРМ № 256 від 14.11.2000 р. про
визначення митної вартості, стягнення надмірно сплачених митних
платежів в сумі 14 176,64 грн. та матеріальної шкоди в сумі 7
311 грн. позов задоволено частково: визнано недійсним рішення
№ 256 від 14.11.2000 р. про визначення митної вартості, видане
Чорноморської регіональною митницею; стягнуто з Державного
бюджету через Управління Державного казначейства в Одеській
області на користь АТ “П” зайво сплачених митних платежів в сумі
8 430,21 грн.; стягнуто з Чорноморської регіональної митниці на
користь АТ “П” 7 311 грн. матеріальної шкоди; в іншій частині
позову відмовлено.
Відповідач-1 – Чорноморська регіональна митниця, не погоджуючись
із рішенням господарського суду Одеської області від 20.03.2003
р., подав до Одеського апеляційного господарського суду
апеляційну скаргу, в якій просить: рішення від 20.03.2003 р.
скасувати.
Одеський апеляційний господарський суд своєю постановою від
03.06.2003 р. по справі № 17-1-4-31/02-1056 апеляційну скаргу
Чорноморської регіональної митниці задовольнив частково: рішення
господарського суду Одеської області від 20.03.2003 р. в частині
визнання недійсним довідки № 256 від 14.1172000 р. відділу
тарифів та митної вартості ЧРМ скасував, провадження в цій
частині припинив; в решті рішення залишено без змін.
Відповідач-1 – Чорноморська регіональна митниця, не погоджуючись
із постановою Одеського апеляційного господарського суду від
03.06.2003 р., подав до Вищого господарського суду України
касацўйну скаргу, в якій просить: рішення господарського суду
Одеської області від 20.03.2003 р. та постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 03.06.2003 р. скасувати,
провадження у справі припинити.
При цьому скаржник посилається на порушення судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, дослідивши
матеріали справи, встановила наступне:
Позивач - Акціонерне товариство “ППЕІ” (АТ “П”) – згідно з
контрактом від 20.11.1999 р. № 99/20-1 31.10.2000 р. надав
Відповідачу-1 – Чорноморській регіональній митниці
вантажно-митну декларацію № 50002/0/011947 для оформлення
випуску у вільне використання на території України товарів з
Китаю (жіноче взуття в кількості 6 922 пар), які прибули в м.
Одеса у контейнері № ECMU 908405.
Відповідно до зазначеного контракту, а також інвойсу № 799 від
15.09.2000 р., Позивач у вантажно-митній декларації (ВМД)
зазначив митну вартість товару у розмірі 40 121,76 грн.
(еквівалент 7 379,80 доларів США).
Як було встановлено судом першої інстанції, на етапі перевірки
митної вартості, нарахування та справляння митних платежів,
зазначених Позивачем у ВМД, відділом митних доходів та митних
платежів Відповідача-1 було фактично підтверджено правильність
визначення митної вартості, так само, як і суми сплачених
Позивачем митних платежів, що підтверджується штампом
“сплачено”.
В цей же день, 31.10.2000 р., транзитно-вантажним відділом
Відповідача-1 було складено акт огляду товару. Як встановлено
судом першої інстанції, в зазначеному акті не було вказано
жодних порушень Позивачем митних правил, невідповідності наданих
документів або товару. При цьому Відповідачем-1 було опломбовано
контейнер з товаром та затримано його під митним контролем;
митне оформлення вантажу Позивача завершено не було.
1.11.2000 р. інспектором Відповідача-1 було складено акт про
взяття зразків взуття з контейнеру Позивача, які (зразки) були
направлені разом із документами на товар до відділу тарифів та
митної вартості, а потім – до митної лабораторії Відповідача-1.
10.11.2000 р. за результатами висновку митної лабораторії
начальником відділу митних тарифів Відповідача-1 було прийнято
рішення № КТ-080/2000 про зміну коду товару, а 14.11.2000 р. -
рішення-довідка № 256 про визначення митної вартості товару.
Згідно до зазначеного рішення-довідки митна вартість товару була
збільшена і становила 76 165,99 грн.
Таке збільшення Відповідачем-1 митної вартості товару призвело,
відповідно, до збільшення і митних платежів. Так, митний збір
був визначений у розмірі 152,33 грн., мито – 12 512,24 грн., ПДВ
– 17 735,64 грн.; загальна сума митних платежів становила 30
400,21 грн., тоді як за розрахунками Позивача ця сума становила
16 223,57 грн.
Судом першої інстанції при розгляді справи була призначена
судова експертиза. Відповідно до висновку експерта ОНДІСЕ № 2779
від 29.03.2002 р. митна вартість взуття, яка визначається
відповідно до ст. 16 Закону України “Про єдиний митний тариф”
( 2097-12 ) (2097-12)
, становить: на черевики високі жіночі із штучної
шкіри – 0,9 дол. США за пару, на чоботи жіночі із штучної шкіри
– 5,5 дол. США за пару. Таким чином, згідно із згаданим
експертним висновком, підлягає сплаті Позивачем митні платежі в
сумі 16 223,57 грн., що повністю співпадає із розміром митних
платежів, який визначив сам Позивач при заповненні ВМД.
Окрім того, в зв’язку із затриманням митного оформлення товару з
31.10.2000 р. по 05.12.2000 р. Позивач зазнав витрат, пов’язаних
із простоєм автомашини з товаром, та був змушений оплатити
вартість простою в сумі 3 621 грн., а також штраф за затримання
повернення морського контейнеру в сумі 3 690 грн.
05.12.2000 р. Позивач у відповідності з рішенням-довідкою
Відповідача-1 № 256 провів митне оформлення товару за новою ВМД
№ 50002/0/012920.
Суд першої інстанції в своєму рішенні від 31.05.2002 р. по
справі зробив вірні висновки про те, що посадовими особами
Відповідача-1 було допущено численні порушення митного
законодавства, що призвело до неправомірного нарахування
Позивачу митних платежів.
Так, згідно з п. 1 “Порядку заповнення і використання Картки
відмови у пропуску на митну територію України чи митному
оформленні товарів та інших предметів”, затвердженого Наказом
Держмиткому України № 239 від 24.04,1999 р., в усіх випадках
відмови у пропуску на митну територію України чи митному
оформленні товарів та інших предметів, пред'явлених до митного
контролю митному органу України, заповнюється Картка відмови у
пропуску на митну територію України чи митному оформленні
товарів та інших предметів з відривним талоном.
Зазначений талон дає змогу підприємству (перевізнику, особі,
уповноваженій на декларування) оскаржити дії митного органу до
вищестоящого органу або до суду.
Таким чином, оскільки Відповідачем-1 не була заповнена вказана
вище Картка із Талоном, Позивач право на оскарження дій
Відповідача-1 не набув, а тому був змушений сплатити митні
платежі за ставкою, визначеною Відповідачем-1.
Окрім того, відповідно до п. 2 “Порядку взяття проб і зразків
товарів та інших предметів для проведення досліджень, необхідних
для їх митного оформлення”, затвердженого Постановою КМУ № 1665
від 21.10.1998 р., процедура взяття проб і зразків провадиться
уповноваженою посадовою особою митного органу на підставі
письмового розпорядження керівника цього митного органу або
посадової особи, яка його заміщує.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2 “Порядку роботи відділу тарифів та
митної вартості регіональної митниці при вирішенні питань
визначення митної вартості товарів, що переміщуються через
митний кордон України, затвердженого Наказом Державної митної
служби України № 782 від 02.12.1999 р., перевірка заявленої
митної вартості здійснюється інспектором оперативного
підрозділу, який відповідає за нарахування та справляння митних
платежів; якщо при огляді та митному оформленні товару визначити
митну вартість на основі поданих документів достовірно неможливо
або заявлена митна вартість не відповідає вимогам законодавства
в частині її визначення, то інспектором, що здійснює митне
оформлення, готується запит щодо її визначення, який
направляється до відділу.
Згідно з п. 2 “Порядку визначення митної вартості товарів та
інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон
України” ( 1598-98-п ) (1598-98-п)
(затверджений Постановою КМУ № 1598 від
05.10.1998 р.) у разі коли митному органу надаються
документальні підтвердження ціни (рахунки-фактури (інвойси)),
рахунки-проформи) і зазначені в них відомості не викликають
сумніву щодо їх достовірності, митна вартість товарів
визначається на підставі поданих документів.
Згідно п. 3 цього ж Порядку ( 1598-98-п ) (1598-98-п)
, у разі неможливості
визначення митної вартості товарів на підставі поданих
документів та/або у разі явної невідповідності заявленої митної
вартості товарів митній вартості товарів, що міститься в базі
даних цінової інформації Держмитслужби, митна вартість
визначається на підставі цін на ідентичні товари, що діють у
провідних країнах - експортерах цих товарів.
Як встановлено судом першої інстанції, Позивач подав
Відповідачу-1 всі необхідні для визначення митної вартості
товару документи, зокрема, інвойс № 799 від 15.09.2000 р., який
Позивачем був в подальшому оплачений.
Суд першої інстанції при постановленні рішення по справі також
дійшов вірного висновку про те, що працівники Відповідача-1,
надавши вільне тлумачення “…явної невідповідності заявленої
митної вартості товарів…” (п. 3 вищезгаданого Порядку), на
власний розсуд, безпідставно прийняли рішення про збільшення
митної вартості товару Позивача, що, як правильно встановив суд,
є втручанням без достатніх підстав у підприємницьку діяльність
Позивача.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що висновки,
викладені в рішенні господарського суду Одеської області від
20.03.2003 р., цілком відповідають обставинам справи та нормам
законодавства України, які регулюють відповідні правовідносини.
За таких обставин рішення господарського суду Одеської області
від 20.03.2003 р. та Постанова Одеського апеляційного
господарського суду від 03.06.2003 р. підлягають залишенню без
змін, а касаційна скарга Чорноморської регіональної митниці -
залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
п о с т а н о в и в:
1. Касаційну скаргу Чорноморської регіональної митниці залишити
без задоволення.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2003
р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
03.06.2003 р. у справі № 17-1-4-31/02-1056 залишити без змін.