ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2004 Справа N 12/190
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Є. Борденюк,
суддів: М. Остапенка, В. Харченка,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "XXX"
на постанову від 19.11.2003
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 12/190
за позовом ЗАТ "YYY"
до ВАТ "XXX"
про стягнення 189852,22 дол. США за рахунок
заставленого майна
в судове засідання прибули представники сторін:
позивача А.А.А. (дов. від 06.01.2004)
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
08.11.2001 між АКБ "SSS" та ВАТ "QQQ" укладений кредитний договір
№ 2100, відповідно до якого "SSS" відкрив відповідачу кредитну
лінію на суму 180000 дол. США із строком користування до
07.11.2002 та платою 18% річних у валюті виданого кредиту.
Відповідно до додаткових угод до кредитного договору плата за
користування кредитом у період з 01.06.2002 по 30.06.2002, з
01.08.2002 по 31.08.2002, а також у період з 01.10.2002 по
31.10.2002 встановлювалася у фіксованому розмірі. Позичальник
повинен сплачувати нараховані відсотки щомісячно не пізніше 5-го
числа наступного місяця, а за останній період - разом з погашенням
кредиту.
У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним
договором на підставі договору від 15.11.2001 № 2129 позичальник
передав банку у заставу транспортабельну установку з виробництва
пару (виробник - фірма "ZZZ") та товари у обороті - тканину кордну
анідну марки 132А у кількості 37989 погонних метрів. Балансова
вартість заставленого майна складає 1997842 грн., договірна -
1602012, 55 грн.
У порушення умов кредитного договору, позичальник у передбачений
договором строк не погасив кредит у сумі 171100,00 дол. США та не
сплатив відсотки за користування кредитом за період з 01.03.2003
по 19.05.2003, що складає 6750,29 дол. США. Крім того,
позичальнику нарахована пеня яка станом на 19.05.2003 складає
12001,93 дол. США.
АКБ "SSS" перейменований у ЗАТ "YYY", а ВАТ "XXX" шляхом ряду
реорганізацій є правонаступником ВАТ "QQQ".
У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду з позовом про
звернення стягнення на заставлене майно у обсягах неповернутого
кредиту, відсотків та пені.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 26.06.2003
(суддя Л. Лавриненко) позовні вимоги задоволені.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
19.11.2002 (колегія суддів: Н. Капацин, С. Дикунська, Л. Ковтонюк)
рішення у справі залишене без зміни.
Рішення та постанова суду мотивовані тим, що факт отримання та
неповернення кредиту доведений матеріалами справи та не
заперечується відповідачем.
Відповідно до п.3 Положення про кредитування ( va299500-95 ) (va299500-95)
,
затвердженого постановою правління НБУ від 28.09.1995 № 246
відсотки за користування кредитом (якщо інше не передбачено
умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання до
повного погашення кредиту. Пунктами 4.5, 5.1 кредитного договору
встановлено, що розрахунок відсотків проводиться за фактичне число
днів користування кредитом. У разі порушення строку повернення
кредиту та сплати відсотків за кредит позичальник сплачує банку
пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми
простроченої заборгованості за кожний день прострочки.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається
на неправильне застосування судами норм права у частині
нарахування та стягнення відсотків за користування кредитними
коштами після закінчення строку дії договору, обумовленого
сторонами, тобто після 07.11.2002, а також, на думку скаржника,
плата за користування кредитними коштами, визначена додатковими
угодами у фіксованому розмірі, є порушенням законодавства про
кредитування.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачається, виходячи з такого.
Відповідно до Положення Національного банку України про
кредитування ( va299500-95 ) (va299500-95)
, кредитом є позичковий капітал банку
у грошовій формі що передається у тимчасове користування на умовах
забезпеченості, строковості, платності та цільового характеру
використання.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином
(ст. 216 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Зважаючи, що грошові кошти як кредит передаються на умовах
платності, то до моменту їх повернення, умова платності є
обов'язковою, якщо інше не передбачено договором. Плата за
користування кредитними коштами не є відповідальністю, а тому
відповідальність за порушення зобов'язання з повернення кредитних
коштів застосовується незалежно від плати за кредит.
Фіксований розмір плати за кредит визначений умовами договору, має
іншу форму, аніж нарахування відсотків. Однак, обидві форми є
платою за кредит і скаржник не посилається на те, що фіксований
розмір плати за кредит прямо заборонений чинним законодавством.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "XXX" залишити без задоволення.
Постанову від 19.11.2003 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 12/190 залишити без зміни.
Головуючий Є. Борденюк
Судді: М. Остапенко
В. Харченко