ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 02.03.2004                                       Справа N 10/104
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Є.Борденюк (головуючий),
суддів: М.Остапенка,  В.Харченка,
 
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційні скарги      ВАТ по газопостачанню та газифікації "XXX" і
                      Н-ського  обласного  державного підприємства
                      теплових мереж "YYY"
 
на  постанову         від 11.11.2003
Львівського апеляційного господарського суду
 
у справі              № 10/104
 
за позовом            ВАТ по газопостачанню та газифікації "XXX"
 
до                    H-ського обласного  державного  підприємства
                      теплових мереж "YYY"
 
про                   стягнення 3213747 грн. 54 коп.
 
В судове   засідання   прибули  представники  сторін:
позивача А.А.А. (Голова правління), Б.Б.Б. (дов. від 02.01.2004)
відповідача В.В.В. (дов. від 01.12.2003)
 
Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення  представників  сторін  та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
ВАТ по газопостаченню та газифікації "XXX" звернулося з позовом до
H-ського обласного державного підприємства  теплових  мереж  "YYY"
про стягнення 3213747,54 грн.  у тому числі 2929865,13 грн.  боргу
за використаний природний газ у період з жовтня  2001  по  червень
2002  р.  та  288753,42  грн.  боргу  за послуги з транспортування
природного газу.  Позивач змінив розмір вимог у частині  боргу  за
транспортування  природного газу та визначив сумою 277163,18 грн.,
як борг за послуги, надані у період з січня по травень 2003 р.
 
Позовні   вимоги  обґрунтовуються  тим, що сторони  у справі діють
відповідно до  укладеного між ними договору № У-2ТМ від 01.09.2001
на постачання природного газу,  істотні  умови  якого  затверджені
рішенням  господарського суду Закарпатської області від 16.01.2002
у справі № 5/399.
 
Відповідачем порушені договірні  зобов'язання  в  частині  ведення
достовірного  обліку  кількості  використаного ним природного газу
через відсутність лічильників належного класу точності.
 
А тому позивачем при визначенні  кількості  та  вартості  газу  за
період  жовтня  2001 р.- квітня 2002 р.  застосовані вимоги пункту
2.10 Правил подачі та використання  природного  газу  в  народному
господарстві    ( z0281-94    ) (z0281-94)
        ,    які   затверджені   наказом
Держнафтогазпрому України № 355 від  01.11.94,  зареєстрованого  у
Мінюсті  України  30.11.94  за  № 281/491 та до яких внесені зміни
наказом  Держнафтогазпрому  №  103  від  19.06.97  ( z0329-97  ) (z0329-97)
        ,
зокрема,   в   частині  визначення  кількості  спожитого  газу  за
проектною   номінальною   потужністю   неопломбованого    газового
обладнання і кількості годин його роботи.
 
У зв'язку  з таким розрахунком боргові зобов'язання відповідача за
використаний природний  газ  станом  на  01.03.2002  р.  складають
2929865,13 грн.
 
Відповідачем не    визнаються   боргові   зобов'язання   вартісних
нарахувань,  проведених  у   відповідності  до   п. 2.10    Правил
( z0281-94 ) (z0281-94)
           у  зв'язку  з  тим,  що  державна реєстрація наказу
Держнафтогазпрому України № 103 від 19.06.97 ( z0329-97  ) (z0329-97)
        ,  яким
вносилися  зміни  до  Правил  подачі  газу  ( z0281-94 ) (z0281-94)
         в частині
ведення обліку виключно за допомогою лічильників  класу  не  гірше
1.0  та  визначення  терміну  заліку  морально застарілих приладів
обліку споживачами,  була Мінюстом України скасована. Однак, позов
про  стягнення  боргових зобов'язань заявлений за період,  у якому
такий наказ був чинним.
 
Між сторонами   укладені   також   договори   на   транспортування
природного  газу  № У-39/Т та № У-37/Т від 03.01.2003.  Відповідач
має заборгованість з наданих послуг за період січень-травень  2003
року у сумі 277163,18 грн.
 
Рішенням господарського  суду Закарпатської області від 02.07.2003
(суддя І. Івашкович) позовні вимоги задоволені у частині стягнення
52334,49 грн.  боргу за послуги з транспортування природного газу.
Припинене провадження  у  частині  позовних  вимог  про  стягнення
224828 грн.  69 коп. боргу за послуги з транспортування природного
газу, у зв'язку з поданими доказами про оплату послуг на зазначену
суму.
 
У задоволенні  позовних  вимог про стягнення боргу за використаний
природний газ,  який  розрахований  відповідно  до  п.2.10  Правил
подачі  та  використання  природного газу ( z0281-94 ) (z0281-94)
         і становить
суму боргу понад узгоджену сторонами (1042288,52 грн.) -  рішенням
суду відмовлено.
 
Рішення суду мотивоване тим,  що порядок та умови обліку спожитого
природного  газу  встановлені  п.4.1  договору,   укладеного   між
сторонами,  у редакції,  затвердженій рішенням господарського суду
Запорізької області від 16.01.2002 р.  у справі № 5/399,  яким  не
передбачено  визначення  кількості використаного газу за проектною
номінальною  потужністю  неопломбованого  газового  обладнання   у
випадку  відсутності  приладів обліку належного класу точності (не
гірше  1.0).  Посилання  позивача  на  п.2.10  Правил  подачі   та
використання  природного газу ( z0281-94 ) (z0281-94)
         не можуть враховуватися
судом,  оскільки умови зазначеного пункту не  стосуються  випадків
відсутності   у   споживача   газу  комерційних  приладів  обліку.
Відповідачем застосований прилад обліку газу класу  точності  1.5,
використання  якого  не  суперечить нормативним вимогам Державного
комітету стандартизації, метрології та сертифікації України. Отже,
вимоги  позивача  щодо заборгованості за спожитий природний газ не
обґрунтовані умовами договору чи нормами права.
 
Постановою Львівського   апеляційного   господарського   суду  від
11.11.2003 (колегія суддів: М.Слука, В.Онишкевич, П. Скрутовський)
рішення у справі  в  частині  відмови  у  задоволенні  позову  про
стягнення  боргу  за  спожитий  газ змінене та вирішено стягнути з
відповідача  на  користь  позивача  1429163,60  грн.  як  борг  за
спожитий газ. У решті позовних вимог рішення залишене без зміни.
 
Постанова суду мотивована тим, що пунктом 4.1 договору, укладеного
між  сторонами,  редакція   якого   затверджена   рішенням   суду,
передбачено,   що   кількість   газу,   яка  подається  покупцеві,
визначається на контрольно-вимірювальних приладах,  атестованих  в
органах  Держстандарту  України,  що  встановлені  у покупця,  які
повинні відповідати вимогам  Правил  виміру  споживання  газів  та
рідин стандартними звужуючими пристроями РД-50-213-80 Держкомітету
СРСР по стандартах,  іншим  нормативним  документам  Держстандарту
України і мати клас точності,  визначений у п.2.7 Правил подачі та
використання   природного  газу в народному  господарстві  України
( z0281-94 ) (z0281-94)
           (не  гірше 1.0).  При відсутності приладів обліку з
вказаним класом точності або  за  тривалої  несправності  приладів
обліку  газу у покупця,  кількість використаного газу визначається
сторонами в порядку,  встановленому чинним законодавством. Порядок
обліку газу, за нетривалою несправністю приладів обліку природного
газу передбачений п.2.10 Правил,  а саме: за проектною номінальною
потужністю  неопломбованого  газового обладнання і кількості гадин
роботи обладнання.  Такий порядок обліку  газу  п.4.1  договору  і
рішенням суду,  який затвердив редакцію договору, не передбачений.
А  тому,  визначений  позивачем  спосіб  обліку  газу,   спожитого
відповідачем, є неправомірним.
 
Наказом Держнафтогазпрому України № 103 від 19.06.97 "Про внесення
змін і доповнень до наказу Держнафтогазпрому" від  01.11.94  за  №
355  ( z0329-97  ) (z0329-97)
         внесені зміни до Правил подачі та використання
природного газу в народному господарстві  України  ( z0281-94  ) (z0281-94)
        ,
передбачивши в п.2.7.  клас точності приладів обліку газу не гірше
1.0.  Зазначений наказ зареєстрований Мінюстом України 20.08.97 р.
за  №  329/2133  та  був  скасований  згідно  висновку  № 3/16 від
20.03.2002 Мінюсту України ( v3_16323-02  ) (v3_16323-02)
        .  Скасованим  наказом
було  передбачено провести заміну лічильників з класом точності не
гірше 1.0  для  комунально-побутових  підприємств  до  01.01.2000.
Сторонами   укладений  договір  у  період,  коли  наказ  мав  силу
нормативного акту.
 
Однак, як видно  із  матеріалів  справи,  відповідач  визнає  факт
обліку газу за приладами,  які не передбачені договором,  з класом
точності  гірше  1.0,  а  саме:  з   класом   точності   1.5,   що
підтверджується  в  поясненні  № 1677 від 20.10.2003 і визнає,  що
облік газу приладом з класом точності  1.5  може  мати  похибку  в
межах + /1-2 ...  4% до 0.05... 0.15%. А тому суд дійшов висновку,
що  відповідачем  за  спірний  період,  зайво   за   рахунок   1/3
недопустимої похибки спожито 6456.870 тис. куб.м. природного газу,
що в цілому  прирівнюється  до  25827.480  тис.  куб.м.  спожитого
природного   газу.   Позов  про  стягнення  боргу  спожитого  газу
визначеного вище, задоволений.
 
Постанова суду  апеляційної   інстанції   оскаржується   до   суду
касаційної інстанції позивачем та відповідачем,  які заявляють про
неправомірність визначення похибки газу в обліку газу  приладом  з
класом точності 1.5.
 
Перевіряючи юридичну  оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх  повноту,  Вищий  господарський  суд  України  дійшов
висновку,  що  оскаржувана  постанова суду підлягає до скасування,
рішення слід залишити без зміни, виходячи з такого.
 
Відповідно до п.  4.1 укладеного  сторонами  договору  №  У-2ТМ  в
редакції,   що   затверджена   рішенням  господарського  суду  від
16.01.2002 у справі  №  5/399,  при  відсутності  на  підприємстві
споживача   приладів  обліку  з  класом  точності  1.0,  кількість
використаного газу визначається в  порядку,  встановленому  чинним
законодавством.  Прилад  обліку  кількості  використаного  газу  у
відповідача встановлений з класом точності 1.5.
 
Правовідносини з  подачі  та  використання   природного   газу   у
народному   господарстві  врегульовані  Правилами  ( z0281-94  ) (z0281-94)
        ,
затвердженими наказом Держкомнафтогазпрому  №  355  від  01.11.94.
Відповідно   до   п.2.10   Правил   ( z0281-94  ) (z0281-94)
          за  нетривалої
несправності приладів обліку природного газу у споживача кількість
використаного    природного   газу   визначається   по   проектній
номінальній  потужності  неопломбованого  газового  обладнання   і
кількості  годин  роботи  обладнання  за  період  несправності цих
приладів.
 
Наказом Держнафтогазпрому № 103 від 19.06.97 ( z0329-97 ) (z0329-97)
          внесені
зміни  та  доповнення  до Правил подачі та використання природного
газу в народному господарстві України ( z0281-94 ) (z0281-94)
        ,  зокрема,  цим
наказом встановлені терміни заміни застарілих комерційних приладів
на лічильники  класу  точності  до  1.0.  Відповідач  зобов'язаний
встановити  лічильники  класу точності до 1.0 згідно з цим наказом
до 01.01.2000.
 
Зважаючи, що у порушення умов договору та наказу Держнафтогазпрому
відповідач має прилад обліку кількості використаного газу з класом
точності 1.5,  таке обладнання,  на думку позивача,  слід  вважати
неопломбованим  та  кількість використаного відповідачем газу слід
визначати відповідно до вимог п.2.10 Правил ( z0281-94 ) (z0281-94)
        .
 
За висновком Мінюсту України № 3/6 від 20.03.2002  ( v3_16323-02 ) (v3_16323-02)
        
рішення про  державну  реєстрацію  наказу  Держконафтогазпрому від
19.06.97 № 103 скасоване.  Висновок  Мінюсту  України  мотивований
тим,  що  зазначеним наказом встановлені терміни заміни застарілих
комерційних приладів на лічильники класу точності до 1.0.
 
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанов № 1971
від   14.12.98   "Про   додаткові   заходи  щодо  зупинення  спаду
виробництва в поточному році та забезпечення його обсягів  у  1999
році"  ( 1971-98-п  ) (1971-98-п)
          та  № 1040 від 27.06.2000 "Про невідкладні
заходи   щодо    виконання    комплексної    державної    програми
енергозбереження   України"   ( 1040-2000-п   ) (1040-2000-п)
        ,  якими  терміни
забезпечення лічильниками природного газу  з  класом  точності  не
нижче  1.0  змінені  та  допускається встановлення їх поступово до
2004 року, наказ Держнафтогазпрому № 103 від 19.06.97 ( z0329-97 ) (z0329-97)
        
не відповідає постановам Уряду.
 
Відповідно до   ч.2  ст.4  Господарського  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
         господарський суд не застосовує акти державних
та  інших  органів,  якщо  ці  акти  не відповідають законодавству
України.  А тому,  висновок судів першої та апеляційної  інстанцій
про   безпідставність   застосування   п.2.10   Правил  подачі  та
використання природного газу ( z0281-94  ) (z0281-94)
          для  обліку  спожитого
відповідачем   природного  газу  відповідає  нормам  матеріального
права.
 
Висновок  суду  апеляційної  інстанції  про те, що відповідачем не
виконана вимога  постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.98
№ 491 ( 491-98-п ) (491-98-п)
          щодо  заміни  ним  приладів   обліку  газу  до
01.08.98,  спростовується  Висновком  Мінюсту України та правилами
дії законів в часі:  наступна постанова Кабінету Міністрів України
має більшу юридичну силу ніж попередня.
 
Однак, пунктом 4.1 договору,  затвердженого в редакції, викладеній
рішенням суду від 16.01.2002,  передбачений обов'язок  відповідача
вести  облік спожитого газу лічильником класу точності 1.0.  А при
відсутності зазначених приладів  обліку,  кількість  використаного
газу   визначається  сторонами  у  порядку,  встановленому  чинним
законодавством.
 
Погоджуючись про відсутність спеціальної  норми  права  про  облік
використаного  газу  при  наявності  приладу  обліку  у  споживача
гіршого,  аніж  клас  точності  1.0,  суд  апеляційної   інстанції
застосував метод похибки обліку таким приладом.  Можливий відсоток
похибки взятий судом апеляційної інстанції з пояснень відповідача.
Визначення  кількості не облікованого,  але спожитого відповідачем
газу через можливу похибку обліку  газу  приладом  класу  точності
1.5, оскаржується позивачем та відповідачем.
 
Зважаючи, що  визначення  судом  похибки  приладів  вимірювання не
базується на положеннях державних стандартів або  технічних  умов,
таке  визначення  похибки  є неправомірним.  Крім того,  підставою
позову про стягнення заборгованості  за  спожитий  газ,  позивачем
зазначений метод обліку спожитого газу, встановлений п.2.10 Правил
( z0281-94 ) (z0281-94)
        .  Зміна судом підстав позову  нормами  процесуального
права не передбачена.  У зв'язку з викладеним,  постанова підлягає
до скасування, рішення слід залишити без зміни.
 
Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9  -  111-12  Господарського
процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський
суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу  ВАТ  по  газопостачанню  та  газифікації   "XXX"
задовольнити частково.
 
Касаційну скаргу   H-ського   обласного   державного  підприємства
теплових мереж "YYY" задовольнити.
 
Постанову від 11.11.2003 Львівського  апеляційного  господарського
суду у справі № 10/104 скасувати.
 
Рішення від 02.07.2003 господарського суду Закарпатської області у
справі № 10/104 залишити без зміни.
 
Головуючий, суддя Є.Борденюк
Судді:            М.Остапенко
                  В.Харченко