ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2004 Справа N П-13/372
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
за участю представника відповідача А.А.А., розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX"
на ухвалу від 03.11.2003 р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № П-13/372
за позовом прокурора H-ської міжрайонної прокуратури в інтересах
держави в особі Міністерства палива та енергетики
України, відкритого акціонерного товариства "YYY" в
особі НГВУ "ZZZ"
до товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
про стягнення 80788,71 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 26 лютого 2003 року господарського суду
Івано-Франківської області (суддя П.Шкіндер) позов задоволено
частково з стягненням 732 000,15 грн. і в частині стягнення пені -
залишено без розгляду.
Ухвалою від 3 листопада 2003 р. Львівського апеляційного
господарського суду (судді Г.Мельник, Д.Новосад. О.Михалюк)
апеляційну скаргу відповідача залишено без розгляду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "XXX" просить скасувати
зазначену ухвалу з огляду на неправильне застосування апеляційним
господарським судом статей 41 та 43, пункту 5 статті 81, статті
103 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
заслухавши пояснення представника сторони та перевіривши
правильність застосування Львівським апеляційним господарським
судом норм процесуального права у вирішенні даного спору, колегія
суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX" задовольнити з таких підстав.
Залишаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX" без розгляду на підставі пункту 5 статті 81
Господарського процесуального кодексу України, Львівський
апеляційний господарський суд виходив з того, що ухвалами від 2
червня, 28 серпня та 22 вересня 2003 року суд зобов'язав сторони
провести звірку розрахунків, а позивача, крім того, ще й надати
заперечення на апеляційну скаргу, що зроблено не було.
Колегія судів вважає, що в даному випадку апеляційний
господарський суд не правильно застосував статтю 99 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, за змістом якої в
апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду
справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених
для перегляду судових рішень в апеляційному порядку. До таких
особливостей слід віднести межі перегляду справи в апеляційній
інстанції, визначених статтею 101 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої у процесі
перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у
справі і додатково поданими сторонами доказами розглядає справу
повторно.
Отже, слід визнати, що за умови розгляду місцевим господарським
судом справи по суті, застосування судом апеляційної інстанції
правил суду першої інстанції щодо залишення позову без розгляду на
стадії апеляційного провадження, є неправомірним.
Зазначене кореспондується з приписами статті 103 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка містить вичерпний
перелік прав апеляційного господарського суду щодо прийняття
судового рішення у справі за результатами розгляду апеляційної
скарги і не надає апеляційному господарському суду права залишити
апеляційну скаргу без розгляду.
Враховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає
скасуванню, а справа передачі апеляційному суду для розгляду.
Керуючись статей 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
задовольнити.
Ухвалу від 3 листопада 2003 року Львівського апеляційного
господарського суду у справі № П-13/372 скасувати, справу передати
до Львівського апеляційного господарського суду.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій