ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 02.03.2004                                        Справа N 8/830
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Є.Борденюк - (головуючого),
М.Остапенка, В.Харченка,
 
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
 
на  постанову      від 10.11.2003
Київського апеляційного господарського суду
 
у справі           № 8/830
 
за  позовом        Дочірнього підприємства ЗАТ "YYY" "ZZZ"
 
до                 ТОВ "XXX"
 
про                стягнення 247415,16 грн. або витребування майна
                   з незаконного володіння
 
в судове засідання прибули представники сторін:
 
позивача А.А.А. (дов. від 09.01.2004)
відповідача Б.Б.Б. (дов. від 09.04.2003)
 
У зв'язку  з  оголошенням  перерви 24.02.2003,  розгляд касаційної
скарги продовжений 02.03.2004 року
 
Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення  представників  сторін  та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
За позовною   заявою   позивач   просить  вилучити  з  незаконного
володіння відповідача 97839 кг цукру,  переданого за договором  на
відповідальне  зберігання,  а при його відсутності стягнути 247415
грн. 16 коп.
 
Рішенням господарського  суду  м.  Києва  від  09.09.2003   (суддя
В.Катрич) позовні вимог задоволені шляхом присудження до стягнення
грошових коштів, визначених позовом.
 
Постановою Київського   апеляційного   господарського   суду   від
10.11.2003 (колегія суддів: В.Зеленін, М.Коршун, П.Авдеєв) рішення
у справі залишене без зміни.
 
Рішення та  постанова  суду  мотивовані  тим,  що  27.11.2000  між
сторонами    у   справі   укладені   договір   купівлі-продажу   №
Ц-27/11-2-ТД,  за умовами якого відповідач зобов'язався продати, а
позивач   купити  цукор-пісок  у  кількості  197839  кг  загальною
вартістю 500295.58 грн.
 
На виконання умов договору відповідач передав позивачу  197839  кг
цукру-піску на суму 500295.58 грн., що підтверджується накладною №
27/11/1 від 27.11.2000 цього ж дня,  згідно  з  накладною  №  1-ТД
позивач передав відповідачу весь зазначений товар на відповідальне
зберігання на невизначений строк.  Про те,  що  відповідний  товар
передається  саме на зберігання зазначено у самий накладній № 1-ТД
від  27.11.2000,  а  також   зберігання   відповідачем   проданого
позивачем товару передбачено п.2.4 договору купівлі-продажу.
 
29.11.2000 між  сторонами  укладена  додаткова  угода  до договору
купівлі-продажу,  якою  сторони  домовилися,  що   розрахунки   за
проданий  цукор-пісок здійснюються векселями,  векселі передані за
актами прийому-передачі векселів в рахунок платежу від 29.11.2000.
 
06.12.2000 позивачем отримано від відповідача 100000 кг  цукру  на
суму 250000 грн., що підтверджується накладними.
 
У зв'язку  з  тим,  що позивач ухилився від повернення відповідачу
залишку цукру-піску,  останнім  заявлена  29.01.2001  претензія  з
вимогою про повернення майна зі схову.
 
23.02.2001 позивач виписав накладну № 3 на 97839 кг цукру на  суму
247415,16 грн., а відповідач, в свою чергу, вписав накладну №23/02
на насіння  цукрових буряків у кількості 2474.146 посівних одиниць
на суму 247415,16 грн. для передачі позивачу. Однак, відповідач не
передав  позивачу  насіння  цукрових  буряків,  що підтверджується
відсутністю печатки та  підпису  повноваженої  особи  позивача  на
накладній   про   одержання  товару;  відсутні  також  довіреність
позивача на отримання від відповідача матеріальних цінностей.
 
Листом від 20.02.2003 відповідач дав гарантійне  зобов'язання  про
погашення   боргу   насінням   цукрового  буряка,  що  підтверджує
наявність у відповідача боргу на дату складання листа.
 
Звертаючись  до  суду з касаційною скаргою, відповідач посилається
на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції
при вирішення спору норм права та  порушення  процесуальних  норм.
Зокрема,  за  вимогою позивача про витребування майна,  рішенням у
справі присуджуються до стягнення грошові кошти.
 
Пояснення відповідача  про  передачу позивачем за накладною №3 від
23.02.2001 цукру-піску  97839  кг відповідачу у власність,  які не
заперечуються самим позивачем,  судами не спростовуються.  А  тому
скаржник  вважає,  що  його  заперечення  проти позову у зв'язку з
відсутністю спору, судами не розглянуті.
 
Так як сторонами не обумовлений строк, на який майно передається у
схов,  а  відповідно  до  положень  ст.165 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,
повернення майна  відбувається  його  витребуванням,  то  заявлене
позивачем   претензія  з  вимогою  про  повернення  є  самостійним
процесуальним документом і  не  може  оцінюватися  як  вимога  про
повернення   майна   у   розумінні   положень  ст. 165  ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних  обставин
справи  та  їх  повноту,  Вищий  господарський  суд України дійшов
висновку,  що касаційна скарга підлягає до  задоволення  частково,
виходячи  з  такого.  Позов  заявлений  про  витребування  майна з
незаконного  володіння  відповідача,  а   при   його   відсутності
стягнення вартості майна. Отже, посилання скаржника на вихід судом
за межі позовних вимог,  у зв'язку  з  присудженням  до  стягнення
грошових коштів, є помилковим.
 
Заперечення відповідача   проти   позову  базуються  на  тому,  що
сторонами  укладена  і  виконана  ще  одна  угода,  якою  замінені
зобов'язання   сторін  за  угодою  про  передачу  майна  на  схов.
Відповідно до цієї угоди позивач передав відповідачу  цукор-пісок,
який знаходиться у нього на відповідальному зберіганні, в обмін на
насіння цукрового буряка.  Доказами укладання та виконання угоди є
накладні,   довіреності   на   відпуск   та   приймання  сторонами
відповідного майна.
 
Судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
сторонами були виписані накладні на відпуск майна,  однак відсутні
докази  про  фактичну  передачу  відповідачем   позивачу   насіння
цукрового буряка.
 
Відповідно до  ч.2  ст.154  Цивільного  кодексу  УРСР  ( 1540-06 ) (1540-06)
        
договір може бути укладений як шляхом складання одного  документа,
так і шляхом обміну листами.
 
Зважаючи на  те,  що  підставою  позову  про  витребування майна з
чужого незаконного  володіння  є  право  позивача  на  вимоги  про
повернення  майна  зі схову,  судами залишені без оцінки пояснення
сторін про заміну зобов'язань іншими, а не їх виконання (ст.220 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        ).
 
Виходячи з  наведеного,  Вищий  господарський  суд  України дійшов
висновку,  що  рішення  та  постанова  у  справі   підлягають   до
скасування, а справу слід направити на новий розгляд.
 
Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9  -  111-12  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю "XXX"
задовольнити частково.
 
Рішення від  09.09.2003  господарського  суду  Сумської   області,
постанову  від  10.11.2003  Київського апеляційного господарського
суду у справі № 8/830 скасувати.
 
Справу передати на новий розгляд до господарського  суду  Сумської
області.
 
Головуючий Є.Борденюк
Судді      М.Остапенко
           В.Харченко