ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2004 Справа N 6/243
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О. (доповідач),
суддів: Панченко Н.П. , Плюшка І.А.,
розглянувши матеріали колективного підприємства “Компас”
касаційної скарги
на постанову від 24.07.03 Київського апеляційного
господарського суду
та рішення від 28.05.03 господарського суду м. Києва
у справі № 6/243
за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –
фізичної особи Стопхая В.Г.
до - колективного підприємства “Компас”,
- ТОВ “Український промисловий банк”
про визнання недійсним договору оренди,
за участю представників:
позивача – Стопхай В.Г.,
відповідачів – КП “Компас”: Галкін В.В.,
- ТОВ “Український промисловий банк”: Лубін С.А.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.05.2003 (суддя
С.Ковтун), залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 24.07.2003 (судді В.Зеленін, П. Авдеєв,
Н.Коршун), було задоволено позовні вимоги суб’єкта
підприємницької діяльності – фізичної особи Стопхая В.Г. (далі
СПД Стопхай В.Г.): визнано недійсним договір від 04.06.2002
оренди нежитлового приміщення площею 55 кв.м, розташованого у
будинку № 16 на Русанівській набережній у м. Києві, укладений
між КП “Компас” та ТОВ “Український промисловий банк”, та
припинено його дію на майбутнє. ТОВ “Український промисловий
банк” виселено з названого приміщення.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного
господарського суду від 24.07.2003 та рішенням господарського
суду м. Києва від 28.05.2003 та вважаючи її такими, що прийняті
з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме
ст. ст. 4, 55 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
,
ст.ст. 4-2, 4-7, 33, 83, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, КП
“Компас” звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові
рішення і прийняти нове рішення про відмову у позові.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
застосування судами апеляційної та першої інстанцій норм
процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав:
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між
позивачем та КП “Компас” 25.04.2001 був укладений договір
№ 1-Л/01, згідно з яким КП “Компас” зобов’язувався передати СПД
Стопхай В.Г. у користування терміном до 01.05.2006 частину
нежилого приміщення площею 117 кв.м, розташованого у будинку
№ 16 на Русанівській набережній у м. Києві. Передача СПД Стопхаю
В.Г. зазначеного приміщення площею 117 кв.м здійснена по акту
приймання-передачі від 30.04.2001.
04.06.2002 КП “Компас” уклав з ТОВ “Український промисловий
банк” договір оренди, згідно з яким зобов’язувався передати
останньому 55 кв. м у будинку № 16 на Русанівській набережній у
м. Києві, що становить частину приміщення, яке є предметом за
договором оренди № 1-Л/01 від 25.04.2001. Передача приміщення
площею 55 кв.м ТОВ “Український промисловий банк” здійснена по
акту приймання-передачі від 05.06.2002.
Пунктом 5 статті 48 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
передбачено, що положення щодо захисту права власності
поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але
володіє майном на праві повного господарського відання,
оперативного управління довічного успадковуваного володіння або
на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа
має право на захист свого володіння також від власника.
З урахуванням зазначеного на таку особу поширюються положення
ст. 4 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
в частині
наявності права володіння та користування в даному випадку
орендованим майном на свій розсуд відповідно до умов договору.
Дії осіб, що порушують вимоги закону, тобто ст. 4 названого
Закону, щодо недопустимості обмеження чи припинення права
користуватись та володіти майном, є незаконними діями.
А тому і угоди, як дії, спрямовані на встановлення, зміну або
припинення цивільних прав або обов’язків, які порушують таке
право, не відповідають вимогам закону, що в силу ст. 48 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, який діяв до 01.01.2004, є підставою для визнання
їх недійсними.
Оскільки СПД Стопхай В.Г. з 30.04.2001 володіє спірним
приміщенням на праві договору оренди № 1-Л/01 від 25.04.2001,
дія якого не припинена у встановлений законом спосіб, Вищий
господарський суд України у складі колегії суддів погоджується з
висновком господарських судів попередніх інстанцій щодо
необхідності захисту його прав на володіння і користування цим
приміщенням та усунення порушень цього права. У даному випадку
таким порушенням є укладення 04.06.2002 між КП “Компас” та ТОВ
“Український промисловий банк” договору оренди на частину
приміщення, яким як орендар володіє СПД Стопхай В.Г.
Таким чином, слід визнати правомірним рішення господарських
судів про визнання відповідно до ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсним договору оренди від 04.06.2002 між КП “Компас” та ТОВ
“Український промисловий банк” як такого, що не відповідає
вимогам закону, з припиненням відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
його дії на майбутнє, так як неможливо повернути усе
одержане за цією угодою.
Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 – 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу колективного підприємства “Компас” на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2003 у
справі № 6/243 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.07.2003 у справі № 6/243 залишити без змін.