ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2004 Справа N 6/164
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Є.Борденюк (головуюча),
суддів: М.Остапенка, В.Харченка,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Малого приватного підприємства (МПП) "ХХХ"
на постанову від 18.11.2003
Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 6/164
за позовом МПП "ХХХ"
до ВАТ "YYY"
про стягнення 224941,21 грн.
У судовому засіданні взяли участь представники:
позивача А.А.А. (дов. від 13.02.2004)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Мале приватне підприємство "XXX" звернулось до суду з позовом про
стягнення з Відкритого акціонерного товариства "YYY"
заборгованості в сумі 224941,21 грн., яка не оплачена за
продукцію.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що сторони у справі уклали
договір купівлі-продажу від 22.10.1999 р. № 026/015-9у-2287,
відповідно до якого позивач зобов'язався продати, а відповідач
придбати та оплатити продукцію (стальний брухт та відходи).
Відповідно до п. 3 Договору розрахунки за продукцію здійснюються
на протязі семи банківських днів з моменту одержання платіжних
документів на оплату, згідно одержаної форми 69.
Позивач здійснив поставку продукції по накладній № 86 від
05.06.2000 р., загальна вартість якої становить 529410 грн.
Відповідачем розрахунки проведені на суму 331469, 27 грн., у тому
числі: 72374,26 грн. - грошовими коштами, 28144,96 грн. -
передачею векселю, 203950,05 грн. - шляхом взаємозаліку.
Після звірки взаєморозрахунків (акт від 01.05.2003р.) позивач
пред'явив до оплати платіжну вимогу-доручення № 000001 від
07.07.2003р. на суму 224941,21 грн. - залишок заборгованості по
накладній № 86 від 05.06.2000р.
Рішенням господарського суду Луганської області від 28.08.2003 р.
(суддя Л.Іноземцева) у задоволені позову відмовлено, оскільки
закінчився строк позовної давності та не заявлено клопотання про
його поновлення.
Рішення у справі мотивоване тим, що відповідачем у справі одержано
від позивача згідно накладної № 86 від 05.06.2000 р. металобрухт
на суму 529410 грн. 48 коп. та отримано рахунок № 86 від
05.06.2000 р. на суму 529410 грн. 48 коп. на оплату металобрухту
за формою № 69, згідно якого напротязі 2000-2002 років
здійснювались розрахунки за отриманий товар. Тобто, рахунок №86
від 05.06.2000 р. за умовами договору № 026/015-9у-2287 і є
документом для проведення платежів (розрахунків).
Платіжна вимога-доручення № 000001 від 07.07.2003 на суму 224 941
грн. 21 коп. надіслана лише на залишок заборгованості, що
утворилася при виконанні договору.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
18.11.2003 р. (колегія суддів: Т. Колядко, О. Скакун, Ю. Гуреєв)
рішення у справі залишено без змін з тих же мотивів.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, МПП "XXX" посилається на
те, що строк позовної давності не було пропущено скаржником,
оскільки початком перебігу строку позовної давності, на думку
скаржника, є момент пред'явлення позивачем до оплати платіжної
вимоги-доручення №000001 від 07.07.2003 р.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга частково підлягає до задоволення,
виходячи з такого.
Згідно ст. 71 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
загальний
строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено
(позовна давність), встановлюється в три роки. Право на позов
виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про
порушення свого права (ст.76 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Відповідно до ст. 165 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо
строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений
моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а
боржник вправі провести виконання в будь-який час.
Таким чином, зважаючи на те, що сторонами не узгоджений термін
оплати поставленої продукції, право вимоги оплати у МПП "XXX"
виникло з моменту поставки продукції, тобто з 05.06.2000 р.,
згідно накладної № 86 від 05.06.2000р.
А тому висновок суду першої та апеляційної інстанції про те, що
позов заявлений поза межами строку позовної давності, є
обґрунтованим.
Однак, відповідно до ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
якщо суд визнає поважною причину пропуску строку
позовної давності, порушене право підлягає захистові. Тобто,
вирішення спору за позовом, поданим поза межами строку позовної
давності, передбачає обов'язок суду оцінити причини пропуску
строку. Так як судом першої та апеляційної інстанції причини
пропуску позивачем строку позовної давності оціненими не були,
судові рішення у справі підлягають до скасування, з направленням
справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "XXX" задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 28.08.2003,
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
18.11.2003 у справі № 6/164 скасувати.
Справу передати до господарського суду Луганської області на новий
розгляд.
Судді: Є.Борденюк
М.Остапенко
В.Харченко