ВИЩИЙ   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 02.03.2004                                        Справа N 5/156
 
                           м. Київ
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.
 
за  участю представників сторін А.А.А. (дов. від 24.10.2003 р.) та
Б.Б.Б. (дов. від 24.12.2003 р.), розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства завод
"XXX"
 
на постанову     від 14.11.2003 р. Дніпропетровського апеляційного
                 господарського суду
 
у справі         № 5/156
 
за позовом       закритого акціонерного товариства завод "XXX"
 
до               Української   державної  інноваційної компанії  в
                 особі H-ського регіонального відділення
 
третя особа      концерн "YYY"
 
про   визнання угоди недійсною
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням від    1    вересня   2003   року   господарського   суду
Кіровоградської  області  (суддя  О.  Змеул)  позов  задоволено  з
мотивів   недодержання   нотаріальної  форми  угоди  і  припинення
зобов'язання у зв'язку з реорганізацією відповідача.
 
Постановою від   14   листопада   2003   року   Дніпропетровського
апеляційного господарського суду (судді М.  Неклеса,  Л.  Чоха, О.
Лисенко) рішення у справі скасовано з відмовою в позові.
 
Закрите акціонерне товариство завод "XXX" вважає, що господарський
суд   апеляційної інстанції не правильно застосував статті 41, 47,
48, 154 та 223 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06  ) (1540-06)
          і
просить скасувати оскаржувану постанову.
 
Відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує з  огляду  на
їх безпідставність.
 
Третя особа не використала наданого законом права на участь  свого
представника у судовому засіданні.
 
Перевіривши повноту встановлення апеляційним судом обставин справи
та його правову оцінку,  Вищий господарський  суд  України  дійшов
висновку  про  відповідність  прийнятої у справі постанови вимогам
закону з огляду на таке.
 
Місцевим   і  апеляційним господарськими судами встановлено, що 31
жовтня 1997   року   H-ське   регіональне   відділення  державного
інноваційного фонду України, правонаступником якого, за висновками
апеляційного  господарського  суду є H-ське регіональне відділення
Української державної  інноваційної  компанії,  та  концерн  "YYY"
уклали інноваційний договір № 08-97. В забезпечення виконання його
умов  сторони  5  листопада  1997  року  уклали  договір   поруки,
нотаріально посвідчивши його,  і в подальшому угодою від 14 грудня
2000 року внесли зміни до нього і позивач стверджує,  що зазначена
угода  має  бути  визнана  недійсною  з  огляду на недодержання її
учасниками нотаріальної форми.
 
Колегія суддів вважає,  що господарський суд апеляційної інстанції
дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
 
За   змістом   статті 47   Цивільного   кодексу   Української  РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
         нотаріальне посвідчення угод  обов'язкове  виключно  у
випадках,  зазначених  у  законі.  Це  правило  кореспондується  з
приписами статті 54 Закону "Про нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
        ,  відповідно
до  якої  нотаріуси  посвідчують  угоди,  щодо яких законодавством
встановлено обов'язкову нотаріальну форму,  а  також  за  бажанням
сторін  й  інші  угоди.  Аналіз законодавства щодо форми договорів
поруки свідчить,  що їх  обов'язкового  нотаріального  посвідчення
закон не вимагає.  За таких обставин слід визнати, що контрагенти,
укладаючи угоду від 14 грудня 2000 року,  дійшли згоди про щодо її
форми,   і   правові   підстави   для   застосування   до  спірних
правовідносин правил статті 48 Цивільного кодексу Української  РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
         відсутні.
 
Твердження скаржника   в   касаційній   скарзі   про  безпідставне
застосування апеляційним судом частини  четвертої  223  Цивільного
кодексу  Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         помилкові і не ґрунтуються на
матеріалах  справи,  оскільки  факт  правонаступництва  Державного
інноваційного   фонду   України  та  його  регіональних  відділень
Українською державною інноваційною компанією  в  частині  майнових
прав  і  обов'язків,  в  тому  числі  за  договорами  про  надання
інноваційних позик, встановлено постановою від 13 квітня 2000 року
№  654  Кабінету  Міністрів  України  "Про  утворення  Української
державної інноваційної компанії" ( 654-2000-п ) (654-2000-п)
        .
 
Враховуючи викладене та  керуючись  статей  111-5,  111-7,  111-9,
111-11 Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
суд
 
                      П О С Т А Н О В И В :
 
Постанову від   14   листопада   2003   року    Дніпропетровського
апеляційного  господарського  суду  у  справі № 5/156 залишити без
змін,  а касаційну скаргу закритого акціонерного товариства  завод
"XXX" без задоволення.
 
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя             І. М. Васищак
Суддя             В. М. Палій