ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 02.03.2004                                        Справа N 3/358
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Є.Борденюк (головуюча),
суддів: М.Остапенка,  В.Харченка,
 
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу   "YYY" Державного управління справами Президента
                    України
 
на постанову        від 18.11.2003
Київського апеляційного господарського суду
 
у справі            № 3/358
 
за позовом          Комунального   підприємства    по    утриманню
                    житлового   господарства    Н-ського    району
                    м. Р-ська "ХХХ"
 
до                  "YYY"   Державного    управління      справами
                    Президента України
 
про                 дострокове   розірвання   договору   оренди та
                    виселення
 
У судовому засіданні взяли участь представники:
 
позивача А.А.А. (дов. від 12.01.2004)
відповідача Б.Б.Б. (дов. від 02.02.2004)
 
Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення  представників  сторін  та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Комунальне підприємство  по   утриманню   житлового   господарства
Н-ського  району м.  Р-ська "ХХХ" звернулось до суду з позовом про
дострокове розірвання договору оренди № 172/301 від 26.02.1999  р.
та  виселення  "YYY"  Державного  управління  справами  Президента
України з нежитлового приміщення загальною площею 204,80 кв.м., що
розташовано за адресою:  м.  Р-ськ,  вул.  Я-ська, 99, у зв'язку з
несплатою відповідачем орендної плати.
 
Позовні вимоги обґрунтовуються тим,  що між Державним  комунальним
підприємством  по  утриманню  будівель,  споруд  та  прибудинкової
території Н-ського району  (правонаступником  якого  є  Комунальне
підприємство  по  утриманню житлового господарства Н-ського району
м.  Р-ська "ХХХ",  за договором орендодавець) та "ZZZ"  Державного
управління  справами  Президента України (правонаступником якого є
"YYY"  Державного  управління  справами  Президента  України,   за
договором  орендар)  був  укладений  договір  оренди № 172/301 від
26.02.1999 р.
 
Відповідно до пп.  2.4.1  п.  2.4  Договору  Орендар  зобов'язаний
вносити  орендну  плату  своєчасно  і  у повному обсязі,  однак за
період з січня 2003 р.  по травень  2003  р.  сума  заборгованості
становила  12  485  грн.  90 коп.,  у тому числі заборгованості по
орендній платі - 10  252  грн.  91  коп.,  за  несвоєчасну  сплату
платежів нарахована пеня - 182 грн.  40 коп.,  ПДВ - 2 050 грн. 59
коп.
 
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.08.2003 р.  (суддя
В.Хілінська) позов задоволено,  розірвано договір оренди № 172/301
від 26.02.1999 р., виселено відповідача з приміщення.
 
Рішення у  справі  мотивоване  тим,   що   відповідачем   порушено
зобов'язання  щодо внесення орендної плати у розмірі встановленому
у договорі,  у зв'язку з чим,  утворилась заборгованість за  п'ять
місяців,  що  є  підставою  для дострокового розірвання договору в
порядку,  передбаченому ч.3 ст.  26  Закону  України  "Про  оренду
державного  та  комунального  майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
         та п.  3 ст.  269
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
З розірванням  договору  відповідач  втрачає  статус  орендаря  і,
оскільки  інших  доказів  щодо  підтвердження  права  користування
спірними приміщеннями не має, то і підлягає виселенню.
 
Постановою Київського   апеляційного   господарського   суду   від
18.11.2003 р.  (колегія суддів: Н. Губенко, Т. Барицька, Л. Ропій)
рішення у справі залишено без змін з тих же мотивів.
 
Звертаючись до  суду  з  касаційною  скаргою,   "YYY"   Державного
управління  справами  Президента  України  посилається  на те,  що
несвоєчасна сплата орендної плати була обумовлена виною кредитора,
оскільки  відповідно  до  пп.  2.2.2 п.  2.2 Договору Орендодавець
(позивач) зобов'язаний своєчасно  нараховувати  орендну  плату  та
направляти платіжну вимогу.  Відповідно до п. 4.3 Договору орендна
плата  за  попередній  місяць  вноситься  Орендарем   на   рахунок
Орендодавця  до  15  числа  поточного  місяця,  платіжна вимога по
платежах за попередній місяць подається Орендодавцеві до 10  числа
поточного місяця.
 
Перевіряючи юридичну  оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх  повноту,  Вищий  господарський  суд  України  дійшов
висновку,  що  касаційна  скарга частково підлягає до задоволення,
виходячи з такого.
 
Відповідно до ст.  210 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
         коли
невиконання   або   неналежне  виконання  зобов'язання  обумовлено
умислом або  необережністю  кредитора,  боржник  звільняється  від
відповідальності    за   невиконання   або   неналежне   виконання
зобов'язання, якщо інше не встановлено законом.
 
Згідно до  пп.  2.2.2  п.  2.2  Договору  Орендодавець   (позивач)
зобов'язаний  своєчасно  нараховувати  орендну плату та направляти
платіжну вимогу,  а п.  4.3 Договору встановлено, що орендна плата
за попередній місяць вноситься Орендарем на рахунок Орендодавця до
15  числа  поточного  місяця,  платіжна  вимога  по  платежах   за
попередній  місяць  подається  Орендодавцеві до 10 числа поточного
місяця.
 
Однак, судом не встановлено факт своєчасного  виконання  позивачем
зобов'язань  за  договором,  суд  не  витребував  та  не  дослідив
доказів,  що  підтверджують  своєчасність  направлення   платіжної
вимоги.
 
Відповідно до  ст.111-7  ГПК  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  переглядаючи у
касаційному  порядку  судові  рішення,  касаційна   інстанція   на
підставі   встановлених   фактичних   обставин   справи  перевіряє
застосування  судом   першої   чи   апеляційної   інстанції   норм
матеріального  і процесуального права.  Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини,  що не  були
встановлені   у  рішенні  або  постанові  господарського  суду  чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
 
Враховуючи    наведене, прийняті    судові    рішення   підлягають
скасуванню, а справа передачі на  новий  розгляд  до  суду  першої
інстанції. При новому розгляді  справи, з  урахуванням  наведеного
вище, місцевому суду  слід  витребувати  та  дослідити  докази, що
підтверджують   своєчасність    направлення    платіжної    вимоги
відповідачу.
 
Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9  -  111-12  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу  "YYY"  Державного управління справами Президента
України задовольнити частково.
 
Рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2003,  постанову
Київського  апеляційного  господарського  суду  від  18.11.2003  у
справі № 3/358 скасувати.
 
Справу передати  до  господарського  суду  міста  Києва  на  новий
розгляд.
 
Судді: Є.Борденюк
       М.Остапенко
       В.Харченко