ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2004                              Справа N 2-19/13522-2003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши  матеріали  касаційної  скарги  ДП  “У”   Відкритого

акціонерного товариства “П”

на  рішення господарського суду Автономної Республіки  Крим  від

06.10.2003    та   постанову   Севастопольського    апеляційного

господарського суду від 04.11.2003

у справі № 2-19/13522-2003 господарського суду Автономної

Республіки Крим

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ш”

до ДП “У” Відкритого акціонерного товариства “П”

про   стягнення 235 805,13 грн.

Рішенням  господарського суду АР Крим від 06.10.2003р. у  справі

№  2-19/13522-2003 позов ТОВ “Ш” задоволено частково та стягнуто

з  дочірнього  підприємства “У” ВАТ “П”  196310,93  грн.  боргу,

1415,25     грн.    держмита,    98,23    грн.     витрат     на

інформаційно-технічне  забезпечення  судового   процесу   шляхом

звернення  стягнення  на майно дочірнього підприємства  “У”  ВАТ

“П”.

Постановою  Севастопольського апеляційного  господарського  суду

від   04.11.2003р.  у  справі  №  2-19/13522-2003  вищезазначене

рішення залишено без змін.

Дочірнє  підприємство “У” ВАТ “П” у поданій касаційній скарзі  з

Постановою  Севастопольського апеляційного  господарського  суду

від  04.11.2003р. у справі № 2-19/13522-2003 не погоджується  та

вважає,  що  вона  прийнята з порушеннями норм  матеріального  і

процесуального права.

Заслухавши представника відповідача, який підтримав свої доводи,

ознайомившись  з  матеріалами справи  на  предмет  їх  юридичної

оцінки попередніми судами, обговоривши доводи касаційної скарги,

колегія   суддів  Вищого  господарського  суду  України   дійшла

висновку,  що касаційна скарга підлягає задоволенню  частково  з

наступних підстав.

У відповідності до статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        

та статті 6 Закону України “Про судоустрій України” ( 3018-14 ) (3018-14)
        ,

господарський  суд забезпечує всебічний, повний  та  об'єктивний

розгляд справ на засадах законності судових рішень.

Статтею  43  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          передбачено,  що  оцінка

господарським судом доказів повинна ґрунтуватись на  всебічному,

повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин

справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як   вбачається   з   матеріалів  справи   господарським   судом

встановлено,  що  між  позивачем  і  відповідачем  укладені  два

договори на здійснення господарської діяльності: договір б/н від

01.01.2002р.  на  поставку асфальтобетону  та  договір  б/н  від

01.08.2001р.  про надання послуг з виготовлення асфальтобетонних

сумішей з давальницької сировини.

При  вирішенні  першою  та апеляційною інстанціями  питання  про

поставку відповідачу продукції судами не встановлено на підставі

якого  договору  здійснювалась така  поставка,  що  унеможливило

застосування   відповідних   норм   законодавства   до   спірних

правовідносин і призвело до прийняття неправильного рішення.

Встановлюючи  факт поставки продукції на підставі  находження  у

позивача  довіреностей  відповідача  на  отримання  матеріальних

цінностей, судом порушено вимоги ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

оскільки чинним законодавством не передбачено засвідчення  факту

поставки продукції довіреністю.

Враховуючи  те, що між позивачем та відповідачем  були  укладені

договори,  згідно  яких  здійснювалася господарська  діяльність,

судом  неправильно застосовано до спірних правовідносин ст.  469

ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        .

Рішення   суду  не  відповідає  вимогам  ст.  83   та   ст.   84

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

При   розгляді   справи  судом  не  додержано   вимог   ст.   90

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Крім  того,  справа  розглядалась  Севастопольським  апеляційним

господарським судом за відсутності відповідача, не повідомленого

належним чином про час і місце засідання суду.

У  зв’язку із наведеним, рішення першої та постанова апеляційної

інстанції у справі підлягають скасуванню, справа направленню  на

новий розгляд до суду першої інстанції.

На  підставі  викладеного  та керуючись  ст.ст.   111-9-  111-10

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий

господарський суд України

                      п о с т а н о в и в:

1.  Касаційну  скаргу ДП “У” Відкритого акціонерного  товариства

“П” задовольнити частково.

2.  Скасувати рішення господарського суду Автономної  Республіки

Крим    від    06.10.2003р.   та   постанову   Севастопольського

апеляційного  господарського  суду  від  04.11.2003р.  у  справі

№ 2-19/13522-2003.

3.  Справу  №  2-19/13522-2003  передати  на  новий  розгляд  до

господарського суду Автономної Республіки Крим.