ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2004 Справа N 2-6/12255-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Є. Борденюк,
суддів: М. Остапенка, В. Харченка,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ТОВ "XXX"
на постанову від 27.11.2003
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 2-6/12255-2003
за позовом ТОВ "XXX"
до ВДВС P-ського РУЮ та ТОВ "YYY"
3-тя особа: H-ське відділення "SSS"
про усунення перешкод у здійсненні права власності
в судове засідання представники сторін не з'явились
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов задоволений про усунення перешкод у здійсненні права
власності на 119 тонн 900 кг пшениці врожаю 2003 року, яка
знаходиться на зерновому току села Ч-ськ P-ського району шляхом
спонукання ВДВС P-ського РУЮ звільнити пшеницю із-під арешту.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за договором купівлі-продажу
незавершеного будівництва озимої пшениці від 25.10.2002 ТОВ "YYY"
проданий позивачу майбутній врожай пшениці з полів № 2 та № 3. На
отриманий врожай у кількості 113,9 тонн зерна пшениці, який є
власністю позивача, ВДВС P-ського РУЮ накладений арешт, чим
порушуються права позивача з вільного розпорядження своєю
власністю.
Арешт на 113,9 тонн зерна пшениці накладений органом державної
виконавчої служби на виконання рішення господарського суду АРК від
24.06.2003 у справі № 2-22/9112 про стягнення з ТОВ "YYY" на
користь "SSS" 311721 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
12.09.2003 (суддя В. Шкурко) визнаний недійсним договір
купівлі-продажу незавершеного виробництва пшениці, укладений
25.10.2002 між ТОВ "YYY" та позивачем.
У позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що 22.10.2002 між "SSS"
(заставодержатель) та ТОВ "YYY" (заставодавець) укладений договір
№ 2 застави майбутнього врожаю в забезпечення виконання
заставодавця зобов'язань за кредитним договором № 138-К від
27.09.2002.
Предметом застави є зерно озимих зернових врожаю 2003 року, яке
буде вирощене на посівних площах 700 га. За умовами договору
заставодавець зобов'язувався не відчужувати заставлене майно без
отримання попередньої письмової згоди заставодержателя.
Засіяна на момент укладення договору застави озимими зерновими
площа 700 га підтверджується довідкою від 22.10.2002 ТОВ "YYY".
Згідно з поданою ТОВ "YYY" P-ському районному відділу статистики
формою-4 посіви озимої пшениці та озимого ячменю під врожай 2003
року склали відповідно 311 га та 16 га. Поле № 3 засіяна зерном та
силами ТОВ "YYY" до 08.10.2002, тобто до укладення 25.10.2002
договору купівлі-продажу. Отже, договір купівлі-продажу
майбутнього врожаю укладений на майно, яке є предметом застави, що
суперечить ст. 4, 17 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
. У
зв'язку з чим господарський суд на підставі п.1 ст. 83 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
визнав недійсним договір купівлі-продажу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
27.11.2003 (колегія суддів: З.Маслова, Л. Заплава, В. Лисенко)
рішення у справі залишене без зміни з тих же мотивів.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на
недоведеність судом факту наявності інших засіяних зерновими
культурами площ, аніж тих, що передані у заставу. Крім того,
майбутній врожай, вирощений із насіння позивача, є
сільськогосподарською продукцією власного виробництва позивача
відповідно до Порядку визначення продукції власного виробництва,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.1996
за № 1061 ( 1061-96-п ) (1061-96-п)
.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачається, виходячи з такого.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що поле № 3 засіяне зерном ТОВ "YYY" до 08.10.2002 і предметом
застави за договором з "SSS" став майбутній врожай пшениці з поля
№ 3. Предметом застави відповідно до ст. 4 Закону України "Про
заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
може бути майбутній врожай. А тому будь-які
угоди виконання яких призведе до втрати предмету застави, без
згоди заставодержателя, суперечать законодавству про заставу.
Посилання скаржника на можливу наявність іншого засіяного поля,
аніж майбутній врожай поля, переданого у заставу, є вимогою про
переоцінку судом касаційної інстанції доказів, що суперечить ст.
111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "XXX" залишити без задоволення.
Постанову від 27.11.2003 Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 2-6/12255 залишити без зміни.
Головуючий Є. Борденюк
Судді: М. Остапенко
В. Харченко