ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 02.03.2004                                Справа N 2-1/2856-2003
 
Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
головуючого Є. Борденюк,
суддів:     М. Остапенка, В. Харченка,
 
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу       Фірми "XXX"
 
на  постанову          від 16.09.2003
Севастопольського апеляційного господарського суду
 
у справі               № 2-1/2856-2003
 
за позовом             Державного підприємства "YYY"
 
до                     Фірми "ХХХ"
 
                       N-го Гарнізонного будинку офіцерів Ч-ського
                       оперативного командування
 
про                    визнання недійсним договору
 
в судове засідання прибули  представники  сторін:
 
позивача А.А.А. (дов. від 26.08.2003), Б.Б.Б (дов. від 26.08.2003)
відповідачів В.В.В. (дов. від 01.01.2004)
 
Заслухавши суддю доповідача Є.  Борденюк,  пояснення представників
сторін та перевіривши матеріали справи,  Вищий  господарський  суд
України
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Позовні вимоги  про визнання недійсним договору оренди № 15/24 від
01.09.2002,  укладеного між відповідачами та виселення фірми "ХХХ"
із нежитлових приміщень загальною площею 61 кв.м., розташованих за
адресою:  м.  Н-ськ,  вул. Г-го/ вул. П-на, 88/77, які є предметом
договору  оренди,  мотивуються  тим,  що державне майно передане в
оренду не суб'єктом  права  власності,  договір  не  погоджений  з
Міністерством оборони України.
 
Рішенням господарського   суду   Автономної  Республіки  Крим  від
20.05.2003 (суддя Л.  Ковтун)  позовні  вимоги  задоволені  шляхом
визнання  недійсним  спорюваного  договору  оренди та виселенням в
строк до 20.08.2003 фірми "ХХХ" із нежитлових приміщень.
 
Рішення суду мотивоване тим,  що відповідно до п.2  ст.  2  Закону
України   "Про  правовий   режим  майна  в збройних силах України"
( 1075-14 ) (1075-14)
         Міністерство  оборони  України  як  центральний  орган
управління Збройних Сил України здійснює у відповідності до закону
управління військовим майном,  у тому  числі  закріплює  військове
майно  за  військовими  частинами,  а  також  приймає  рішення про
перерозподіл цього майна.
 
Згідно з наказом Міністерства оборони України № Х8 від  ХХ.ХХ.1996
на  баланс  ДП  МОУ "YYY" були передані об'єкти нерухомого майна в
тому  числі  розташовані  у  м.  Н-ську  по  вул.  П-на,  77,   де
розташоване "ZZZ" та магазин "SSS".
 
Частина приміщень,   переданих   на   баланс   позивачу,   та  які
знаходяться  у  його  повному   господарському   віданні,   займає
відповідач - фірма "XXX".  Фірма "XXX" займала 21,85 кв.м. спірних
приміщень на підставі договору оренди № 276/1998,  укладеного  між
фірмою   та  Міністерством  оборони  України  зі  строком  дії  до
01.05.2002.
 
01.09.2002 між відповідачами у справі укладений договір  оренди  №
15/24,  предметом  якого  є  нежитлові приміщення загальною площею
60,57 кв.м., розташованих у м. Н-ську по вул. П-на, 77.
 
Рішення виконавчого комітету  Н-ської  міської  ради  №  1411  від
23.08.2002 оформлене   право   державної   власності   на   будову
офіцерського кафе № 3  "QQQ",  загальною  площею  108,4  кв.м.  та
будова магазину "SSS",  загальною площею 384,9 кв.м. по вул. П-на,
77 на ім'я держави в  особі  Верховної  Ради  України  (у  повному
господарському  віданні  ДП  МОУ "YYY"),  на підставі якого видане
свідоцтво про право власності на спірний об'єкт.
 
А тому оспорюваний договір оренди укладений неуповноваженою особою
та порушує право позивача на повне господарське відання майном.
 
Постановою Севастопольського  апеляційного господарського суду від
16.09.2003 (колегія суддів:  Н. Горошко, В. Сотула, Г. Прокопанич)
рішення у справі залишене без зміни з тих же мотивів.
 
Звертаючись до суду з касаційною скаргою,  фірма "XXX" посилається
на те,  що судами першої та апеляційної  інстанції  при  ухваленні
судових  рішень  не  зазначені  підстави,  з  якими  суд  пов'язує
визнання договору оренди недійсним. Крім того, на момент звернення
позивача  з  позовом  про  визнання  недійсним договору оренди від
01.09.2002,  останній втратив  чинність,  оскільки  між  сторонами
укладений новий договір оренди від 20.12.2002.
 
Перевіряючи юридичну  оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх  повноту,  Вищий  господарський  суд  України  дійшов
висновку,   що   підстав  для  задоволення  касаційної  скарги  не
вбачається, виходячи з такого.
 
Мотивувальною частиною рішення суду першої інстанції зазначено, що
положеннями  статті  5  Закону  України  "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
         визначене коло  осіб,  які  можуть
бути   орендодавцями   державного   та   комунального  майна.  N-й
Гарнізонний будинок офіцерів Ч-ського оперативного командування не
відноситься до таких осіб,  про що встановлено судовими рішеннями,
а  тому  висновок  суду  першої  та  апеляційної   інстанції,   що
оспорюваний договір не відповідає вимогам зазначеного вище закону,
є обґрунтованим і підставою для визнання договору недійсним згідно
з ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Посилання скаржника  на  те,  що  на  момент  звернення  з позовом
оспорюваний договір припинив свою чинність, не може оцінюватись як
доказ заперечення проти позову,  оскільки відповідно до ч.1 ст. 59
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         угода, визнана недійсною, вважається недійсною
з моменту її укладення.
 
Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9  -  111-12  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України
 
                            ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу Фірми "XXX" залишити без задоволення.
 
Постанову від     16.09.2003     Севастопольського    апеляційного
господарського суду у справі № 2-1/2856-2003 залишити без зміни.
 
Головуючий Є. Борденюк
Судді:     М. Остапенко
           В. Харченко