ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2004 Справа N 1/75на
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши матеріали Житомирської митниці
касаційної скарги
на постанову від 29.01.2003
Київського апеляційного господарського
суду
у справі № 1/75на
господарського суду Житомирської області
за позовом ВАТ “Н”
до Житомирської митниці
про визнання недійсним акта ненормативного характеру
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Н” у серпні 2002 р. звернулося в
господарський суд Житомирської області з позовом до Житомирської
митниці при визнання недійсним акта ненормативного характеру, а
саме: відмови Житомирської митниці у митному оформленні вантажу
(м’ясної сировини) з видачею талону відмови у митному оформленні
від 12.08.2002 р. Позов обгрунтовувався тим, що відмова від
розмитнення вантажу – м’ясної сировини без сплати ввізного мита
є порушення Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної
діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській
області” від 03.12.1999 р. № 1276-ХІV.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.08.2002
р. позов задоволено. Визнано недійсним акт ненормативного
характеру, а саме талон відмови від 12.08.2002 р. Житомирської
митниці у пропуску на митну територію України автомашин з
м’ясною сировиною, які призначені для ВАТ “Н”, та розмитнення їх
без сплати держмита. Зобов’язано Житомирську митницю негайно
провести митне оформлення без сплати ввізного мита м’ясної
сировини, у митному оформленні якої було відмовлено на підставі
талону відмови. Зобов’язано Житомирську митницю проводити митне
оформлення без сплати ввізного мита м’ясної сировини, вантажів,
які будуть надходити на адресу позивача за контрактом № 15-03
від 15.03.2002 року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
29.01.2003 року рішення господарського суду Житомирської області
від 23.08.2002 р. у справі № 1/75на залишено без змін. Постанова
мотивована тим, що відповідно до ст.ст. 3, 10 Закону України
”Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях
пріоритетного розвитку в Житомирській області” державою
гарантується стабільність спеціального режиму інвестиційної
діяльності на території пріоритетного розвитку протягом 30
років. Тому постанова КМУ № 658 від 17.05.2002 р., якою внесені
зміни до постанови КМУ № 1175, де позицію 15.1 “М’ясна
промисловість” було доповнено словами “виключно з вітчизняної
сировини”, повинна застосовуватисть до тих інвестиційних
проектів, які затверджені в установленому законом порядку після
її введення в дію, і не може бути поширена на правовідносини за
контрактом № 15-03 від 15.03.200.
У своїй касаційній скарзі Житомирська митниця просить скасувати
рішення господарського суду Житомирської області від 23.08.2002
р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.01.2003 р. у справі № 1/75на та прийняти нове рішення, яким
відмовити у задоволенні позову. Скаржник посилається на те, що
задовольняючи позов суд виходив з того, що відповідно до п. 2
ст. 9 Закону України ”Про спеціальний режим інвестиційної
діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській
області“ № 1278-14 від 3.12.1999 року на період реалізації
інвестиційних проектів, але не більше ніж на п’ять років,
звільняються від сплати ввізного мита суб’єкти підприємницької
діяльності, які ввозять на митну територію України на території
пріоритетного розвитку для потреб власного виробництва,
пов’язаного з реалізацією затверджених у встановленому цим
Законом порядку інвестиційних проектів, матеріали, сировину,
устаткування, обладнання та комплектуючі до них. Сировина, що
ввозиться позивачем на територію України, вважає суд, відповідає
вказаним вимогам названого Закону та умовам інвестиційного
контракту від 15.03.2002 р. і бізнес-плану, оскільки як
інвестиційний проект від 13.11.2001 р. (із змінами), який
реалізує позивач, договір з місцевим органом самоврядування
укладено 07.12.2001р., доповнення внесені до нього 16.05.2002 р.
були затверджені до набрання чинності Постановою Кабінету
Міністрів України № 658 від 17.05.2002 р. При цьому суд
посилається на положення ст. 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, відповідно до яких закони та інші
нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім
випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність
особи, а також те, що норми ст. 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
згідно з рішенням Конституційного Суду можуть
розповсюджуватися на юридичні особи.
Скаржник вважає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо
неправомірності відмови митницею у митному оформленні товару без
сплати ввізного мита є помилковими і такими, що не узгоджуються
з вимогами матеріального права. Скаржник зауважує, що постанова
Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 № 658 “Про внесення
змін до постанов Кабінету Міністрів України з питань
функціонування спеціальних економічних зон і територій
пріоритетного розвитку” ( 658-2002-п ) (658-2002-п)
була прийнята з метою
обмеження використання під час реалізації інвестиційних проектів
імпортної сировини товарних груп 1-24 згідно з “Українською
класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності” та
усунення негативних явищ по виробництву аналогічних товарів з
вітчизняної сировини. Цією постановою встановлено, що реалізація
пріоритетних видів економічної діяльності харчової промисловості
на територіях пріоритетного розвитку і в спеціальних економічних
зонах має здійснюватись виключно з вітчизняної сировини.
Відповідно до статті 113 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів
виконавчої влади.
Статтею 116 визначено, що Кабінет Міністрів України забезпечує
проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової
політики, організовує й забезпечує здійснення
зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи. Згідно з
частиною другою статті 120 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету
Міністрів України, інших центральних та місцевих органів
виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.
Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
Кабінет Міністрів України в межах своєї
компетенції видає постанови, які є обов'язковими до виконання.
Статтею 9 Закону України від 16.04.91 № 959-ХІІ "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
передбачено, що
Кабінет Міністрів України вживає заходів до здійснення
зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів
України; приймає нормативні акти управління з питань
зовнўшньоекономўчної діяльності у випадках, не передбачених
законами України.
Згідно зі статтею 4 Закону України від 03.12.99 № І2-б-ХІV “Про
спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях
пріоритетного розвитку в Житомирській області” законодавство
України на територіях пріоритетного розвитку діє в межах
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
з урахуванням особливостей,
передбачених цим Законом. Органи виконавчої влади на територіях
пріоритетного розвитку діють в межах повноважень, що передбачені
Конституцією та законами України, з урахуванням особливостей,
передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 13.10.92 № 2673-ХП
„Про загальні створення і функціонування спеціальних (вільних)
економічних зон" ( 2673-12 ) (2673-12)
спеціальна (вільна) економічна
зона, являє собою частину території України, на якій
встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної
діяльності та порядок застосування і дії законодавства України.
Правовий режим економічної діяльності на території спеціальної
(вільної) економічної зони передбачає запровадження пільгових
митних, валютно-фінансових, податкових та інших умов економічної
діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.
Створені на території України спеціальні економічні зони та
території пріоритетного розвитку із спеціальним режимом
інвестиційної діяльності відповідно до ст. 3 Закону України “Про
загальні створення і функціонування спеціальних (вільних)
економічних зон” ( 2673-12 ) (2673-12)
є одним із функціональних типів
спеціальних (вільних) економічних зон.
Питання економічного режиму функціонування вільних та інших
спеціальних зон за своєю суттю включаються до механізму
застосування пільгових умов оподаткування юридичних або фізичних
осіб, що знаходяться на цих територіях. У касаційній скарзі
зазначено, що згідно з вимогами Законів України від 5.02.1992
“Про Єдиний митний тариф” ( 2097-12 ) (2097-12)
(ст. 17), від 5.04.2001
“Про митний тариф”, від 3.04.1997 “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(ст. 4), від 26.12.1992 Декрету КМУ “Про
акцизний збір” (ст. 4) податок на додану вартість, акцизний збір
та ввізне мито сплачуються відповідно до законодавства за
ставками, що діють на день оформлення вантажної митної
декларації. Тобто, датою виникнення податкових зобов'язань є
дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній
суми податку, що підлягає сплаті.
Вантажна митна декларація позивачем була подана 12.08.2002,
ставка ввізного мита на день подання декларації складала 30%
митної вартості, але не менше 0,5 євро за кілограм. Підстав для
звільнення позивача від сплати мита не було, оскільки чинні на
зазначений час законодавчі акти пільг щодо звільнення від
обкладення митом імпортованої м'ясної сировини не містили, а
тому, вважає скаржник, імпортована м'ясна сировина, яка надійшла
на адресу ВАТ “Новоград-Волинський м'ясокомбінат” після
17.05.2002р., повинна обкладатися митом і картка відмови видана
правомірно. На думку скаржника, при прийнятті рішення судом було
допущено неправильне застосування норм матеріального права, а
саме ст. 16 Закону України „Про Єдиний митний тариф"
( 2097-12 ) (2097-12)
.
Заслухавши відповідача, вислухавши пояснення представника
позивача, перевіривши правильність застосування Київським
апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів
попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
15.03.2002 р. ВАТ “Н” було укладено контракт № 15-03 на імпорт
м'ясної сировини з компанією"Ріф Холдінгс ПЛС" (Великобританія)
на поставку м’ясопродукції на суму чотири мільйона доларів США.
З метою митного оформлення автомобілів з м'ясопродуктами, які
надійшли згідно з укладеним контрактом, ВАТ"Новоград-Волинський
м'ясокомбінат" звернулося до Житомирської митниці і надало
вантажну митну декларацію.
Житомирська митниця вказану декларацію до митного оформлення не
прийняла і видала талон відмови від 12.08.2002 р. Причиною
відмови митниця зазначила несплату митних платежів (мита) у
повному обсязі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів
України № 52 від 23.01.1997 р. "Про порядок внесення
обов'язкових платежів у разі імпорту окремих видів товарів", та
постанови Кабінету Міністрів України № 658 від 17.05.2002 р.
"Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України з
питань функціонування спеціальних економічних зон – територій
пріоритетного розвитку" ( 658-2002-п ) (658-2002-п)
.
Відповідно до ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується
на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому
процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом.
Судами попередніх інстанцій не було повністю з’ясовано чи
містили на час подання позивачем вантажної митної декларації, а
саме 12.08.2002, на імпортовану м’ясну сировину, яка надійшла на
адресу позивача, чинні на зазначений час законодавчі акти пільги
щодо звільнення від обкладення митом зазначеної сировини.
При розгляді цього спору суди попередніх інстанцій не з'ясували
всебічно і повно всі обставини, що мають значення для
правильного вирішення спору, який виник, а також не дали повної
оцінки доказів для встановлення наявності чи відсутності
обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін.
Беручи до уваги, що господарськими судами попередніх інстанцій в
порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не були всебічно і
повне розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень
касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення
обставин справи у рішенні або постанові господарського суду,
передбачених частиною 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відсутність якої унеможливлює
правильність застосування норм матеріального права при вирішенні
спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що прийняті у справі судові рішення та постанова
підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та
в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Житомирської митниці на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 29.01.2003 р. у справі
№ 1/75на господарського суду Житомирської області задовольнити
частково.
2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.01.2003 р. та рішення господарського суду Житомирської
області від 23.08.2002 р у справі № 1/75на скасувати, справу
передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської
області.