ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01.03.2004                              Справа N 203/5-03

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                           головуючого,

                           суддів

за  участю  повноважних  представників:

позивача

відповідача

розглянувши  у             ЗАТ "Страхова компанія "НТ"

відкритому засіданні

касаційну  скаргу

на рішення                 від 7 жовтня 2003 року

                           господарського суду Київської

                           області

та  постанову              від 11 листопада 2003 року

                           Київського апеляційного

                           господарського суду

у справі   за  позовом     ЗАТ "Страхова компанія" "НТ"

до                         Приватного підприємства "ЛП"

про                        стягнення 409707,73 грн.,

                        В С Т А Н О В И В:

У липні   2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Київської області з позовом до відповідача про стягнення 409707,73

грн.,  посилаючись  на  те,  що останній не виконує зобов'язань по

поверненню суми боргу.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.10.2003 року

в позові відмовлено.

Постановою Київського  апеляційного  господарського  суду  від  11

листопада 2003 рішення господарського суду залишено без змін.

У касаційній  скарзі  позивач  просить  вказані   судові   рішення

скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального права.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали

справи та на  підставі  встановлених  в  ній  фактичних  обставин,

проаналізувавши  правильність  застосування  господарськими судами

при  прийнятті  оскаржуваних  судових  рішень  норм  матеріального

права,  суд вважає,  що касаційна скарга підлягає до задоволення з

таких підстав.

Приймаючи оскаржуване  рішення  про  відмову  позивачу  в   позові

господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив

з того,  що існування правовідносин за  договором  поруки  повинно

мати   місце   до   настання   строку  виконання  боржником  своїх

зобов'язань.

Проте, з вказаними висновками погодитись не можна,  оскільки  вони

зроблені  судом  без  повного  і  всебічного  з'ясування  обставин

справи,  що спричинило  порушення  норм  матеріального  права  при

прийнятті рішення по справі.

Так, розглядаючи   даний   спір  і  приймаючи  рішення  по  справі

господарський суд не звернув уваги на  ті  обставини,  що  позивач

уклав   з  АБ  "Кліринговий  Дім"  договір  поруки,  згідно  якого

забезпечував не припинену дійсну вимогу, що випливала з кредитного

договору № 152/2002-к від 04.11.2002 року.

Тобто, зобов'язання  сторін,  згідно  кредитного  договору,  після

прострочення  відповідачем   виконання   свого   зобов'язання   за

кредитним договором, відповідно до глави 19 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         не

припинилися.

Відповідно до  вимог  ст.  194  ЦК  УРСР  ( 1540-06   ) (1540-06)
           порука

припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

За таких  обставин  висновки  господарських  судів  в тому,  що за

правовідносинами поруки  зобов'язання  поручителя  відповідати  за

боржника   повинно   існувати   вже  на  момент  прострочення  ним

зобов'язання,  визнати законними і обгрунтованими не можна, вони є

передчасними і потребують додаткової перевірки.

Тому рішення   господарського   суду   та   постанова  апеляційної

інстанції,  як прийняті з порушенням норм матеріального права,  не

можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати

наведене,  більш  повно   з'ясувати   обставини   справи,   дійсні

правовідносини  сторін,  зібраним  доказам  дати правову оцінку та

вирішити спір відповідно до вимог закону.

На підставі наведеного,  керуючись ст.  ст.  111-5,  111-7, 111-9,

111-11  Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України,

                       П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Київської області від  7  жовтня  2003

року  та постанову Київського апеляційного господарського суду від

11 листопада 2003 року скасувати, частково задовольнивши касаційну

скаргу.

Справу передати  на новий розгляд до господарського суду Київської

області в іншому складі суду.