ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          Іменем України
 
01.03.2004                              Справа N 171/5-03
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів,
 
за участю повноважних представників: позивача, відповідача;
 
розглянувши касаційну  скаргу  ТзОВ "ФП" на рішення господарського
суду Київської  області  від  30  липня  2003  року  та  постанову
Київського  апеляційного господарського суду від 25 листопада 2003
року у справі за позовом ВАТ "Авіакомпанія "Авіалінії України"  до
ТзОВ "ФП" про стягнення 50671, 15 грн.,
 
                   В С Т А Н О В И В:
 
У червні  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду
Київської  області  з  позовом  до   ТзОВ   "ФП"   про   стягнення
заборгованості  за  надані  послуги  УIФБ  в  сумі основного боргу
8665,28 доларів США,  пені 634, 29 доларів США та 3% річних в сумі
202,99 доларів США.
 
Рішенням господарського  суду  Київської області від 30 липня 2003
року позов задоволено.  З відповідача на користь позивача стягнено
44207,  80 грн.  основного боргу,  300 грн. пені, 1082, 54 грн. 3%
річних, судові витрати.
 
Постановою Київського  апеляційного  господарського  суду  від  25
листопада 2003 року рішення суду залишено без змін
 
Не погоджуючись   з  судовими  рішеннями,  ТзОВ  "ФП"  просить  їх
скасувати,  посилаючись на неправильне  застосування  судами  норм
матеріального і процесуального права.
 
Обговоривши доводи  касаційної скарги,  вивчивши матеріали справи,
суд  вважає,  що  касаційна  скарга  не  підлягає  задоволенню   з
наступних підстав.
 
Відповідно до  ст.  161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк  відповідно  до
вказівок  закону,  акту  планування,  договору,  а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
 
Згідно ст.  162 ЦК України ( 435-15  ) (435-15)
          одностороння  відмова  від
виконання  зобов'язання  і  одностороння  зміна  умов  договору не
допускаються.
 
Як встановлено судом,  згідно умов договору № 577  від  27  грудня
2000  року  на  послуги  УIФБ,  укладеного між сторонами у справі,
позивач зобов'язався надати  відповідачу  послуги  УIФБ,  а  саме,
розрахунки   планів   польотів,  адресу  УIФБ  TEX  -  для  обміну
повідомлення з абонентами всіх країн світу.
 
Розрахунок використаних послуг УIФБ,  у  відповідності  з  п.  3.1
договору,  проводиться  на  підставі  рахунків,  що  виставляються
власником системи УIФБ відповідно до даних про використання послуг
з урахуванням всіх чинних цін УIФБ.
 
Судом першої   інстанції   правильно  встановлено,  а  апеляційним
підтверджено, що в період з травня по жовтень 2001 року відповідач
отримав  послуги  УIФБ на загальну суму 8665,  28 доларів США,  що
підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками.
 
Як вбачається з  матеріалів  справи,  позивач,  крім  відповідача,
надавав  послуги  системи  УIФБ  і іншим контрагентам по договору.
Облік наданих послуг  ведеться  по  кожному  споживачу  окремо  на
підставі  інформації власника системи УIФБ.  За період з травня по
жовтень 2001 року відповідач  отримав  послуг  на  суму  8665,  28
доларів   США,   що  підтверджується  обліковими  картами  наданих
позивачеві власниками системи УIФБ.
 
Згідно п.  3.6 зазначеного договору сплата  всіх  видів  виконаних
послуг  проводиться  за  наданим  рахунком  у гривнях по курсу НБУ
еквівалентного долару США на момент оплати, з урахуванням ПДВ.
 
Зважаючи на те,  що,  укладена сторонами у справі угода, позивачем
виконана  в повному обсязі,  а відповідачем одержані всі замовлені
послуги, претензії по яких не заявлялись та приймаючи до уваги, що
відповідач  частково  розрахувався  за  послуги  УIФБ,  суд першої
інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача основний борг в  сумі
44207,80 грн.
 
Враховуючи, що  пункт  4.4 вказаного договору передбачає стягнення
пені,  з відповідача законно стягнено зменшену судом пеню  в  сумі
300 грн.
 
Згідно ст.  214  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
         боржник,  який прострочив
виконання  грошового  зобов'язання,  повинен   сплатити   за   час
прострочення три проценти річних з простроченої суми, якщо законом
або договором не встановлений іншій розмір процентів.
 
Як  встановлено  судом, розмір суми 3%  річних  становить
1082,54 грн.
 
Таким чином,  у  рішенні  суд вірно застосував норми матеріального
права і обгрунтовано стягнув з ТзОВ "ФП" 44207,  80 грн. основного
боргу, 300 грн. пені та 1082, 54 грн. 3% річних.
 
За таких  обставин  судові  рішення  відповідають вимогам закону і
обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
 
Керуючись ст.  ст.  111-5,  111-7,  111-9,  111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
Рішення господарського  суду  Київської  області від 30 липня 2003
року та постанову Київського апеляційного господарського суду  від
25 листопада 2003 року залишити без змін,  а касаційну скаргу ТзОВ
"ФП" - без задоволення.