ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.2004 Справа N 23/192
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів :
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні касаційну Оріхівському районі Запорізької
скаргу області
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 24.12.2003
у справі № 23/192
господарського суду Запорізької області
за позовом Селянського фермерського
господарства "Ю"
до Державної податкової інспекції у
Оріхівському районі Запорізької
області
про визнання недійсним рішення,
за участю представників сторін:
позивача
відповідача
СФГ "Ю" звернулось до господарського суду з позовом про визнання
недійсним рішення ДПІ в Оріхівському районі від 03.02.2003 за №
665/10/24-011 про відмову у списанні 124 311, 00 грн.
безнадійного податкового боргу по податку на прибуток за заявою
позивача від 13.11.2002 за № 526, також про зобов'язання ДПІ в
Оріхівському районі винести рішення про списання 124 311, 00
грн., безнадійного податкового боргу з СФГ "Ю" за заявою від
13.11.2002 за № 526.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.09.2003
позов задоволено частково: зобов'язано ДПІ в Оріхівському районі
списати СФГ "Ю" безнадійний податковий борг по прибутковому
податку в сумі 124 311, 00 грн.; в частині визнання недійсним
рішення ДПІ в Оріхівському районі Запорізької області від
03.02.2003 № 665/10/24-011 провадження у справі припинено на
підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
; стягнуто з ДПІ в Оріхівському районі на
користь СФГ "Ю" 1 243, 00 грн. держмита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
24.12.2003 рішення господарського суду Запорізької області
залишено без змін, а апеляційну скаргу ДПІ в Оріхівському районі
Запорізької області - без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, ДПІ в
Оріхівському районі звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою на постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 24.12.2003, в якій просить
скасувати рішення першої інстанції від 12.09.2003, та постанову
апеляційної інстанції від 24.12.2003 та припинити провадження
по справі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ДПІ в Оріхівському районі
Запорізької області посилається на те, що судові акти прийняті
при неправильному застосуванні норм матеріального та
процесуального права, а саме: пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18, пп.
3.2.1 ст. 3, п. 1.1 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
; ст.ст. 10, 19, 20 Декрету КМУ
"Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
.
Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність
застосування господарськими судами норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
В С Т А Н О В И Л А :
СФГ "Ю" звернулось до ДПІ в Оріхівському районі з письмовою
заявою № 526 про списання безнадійного податкового боргу по
фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 38 647, 46
грн., податку на додану вартість в сумі 22 350, 00 грн. та
прибуткового податку з заробітної плати, та орендної плати за
землю в сумі 124 311, 00 грн. у зв'язку з форс-мажорними
обставинами. За результатами розгляду зазначеної заяви,
податковою інспекцією було прийнято рішення № 3 від
28.11.2003, яким списано податкову заборгованість за даними
картки особового рахунку платника, що ведеться у податковій
інспекції по фіксованому податку на загальну суму 40 682, 91
грн. та по державному миту в сумі 118, 51 грн., 77, 21 грн.. В
решті вимог було відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням податкового органу, позивач оскаржив
його в адміністративному порядку, яке за результатами розгляду
було залишено без задоволення, що стало предметом судового
розгляду у господарському суді.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що у позивача
числився податковий борг по прибутковому податку з заробітної
плати та орендної плати за землю в сумі 124 311, 00 грн. (акт
звірки від 09.09.2003 станом на 04.11.2002).
Відповідно до п.18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, підлягає списанню
безнадійним податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на
такий податковий борг, а також штрафні санкції.
Зазначена вище норма не передбачає обмежень по списанню
податкового боргу в залежності від того, чи відображена ця сума
боргу за окремим податком в картці особового рахунку платника
податку, що ведеться в органах державної податкової служби.
Згідно з Порядком списання безнадійного податкового боргу
платників податків ( z0016-02 ) (z0016-02)
, (далі за текстом Порядок), який
розроблено з метою практичної реалізації п. 18.2 ст. 18 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
списання безнадійного податкового боргу органами державної
податкової служби здійснюється за податками і зборами
(обов'язковими платежами), контроль за своєчасністю,
достовірністю повнотою, нарахування яких покладено на відповідні
контролюючі органи згідно з законодавством.
Згідно з п.1.2 Порядку ( z0016-02 ) (z0016-02)
, його дія поширюється на
платників податків - юридичних осіб, їх філії, відділення, інші
відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а
також фізичних осіб, що мають статус суб'єктів підприємницької
діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами
покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори
(обов'язкові платежі), пеню та суми штрафних санкцій.
Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається дата,
визначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили, з
урахуванням податкового боргу, який був на цю дату (п.4.2 ст. 4
Порядку ( z0016-02 ) (z0016-02)
). Згідно висновку Торгово-промислової
палати від 04.11.2002 № 5704/05-4 несприятливі погодні умови,
що спричинили загибель посівів сільськогосподарських культур на
площах СФГ "Ю" є форс-мажорними обставинами.
Також в судових актах зроблено посилання, що відповідно до ст. 3
Порядку під терміном "безнадійний" податковий борг слід
розуміти "податковий борг юридичних або фізичних осіб", що виник
внаслідок обставин непереборної сили".
Водночас, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що загибель
посівів підтверджується актом від 16.05.2002, тоді як кліматичні
умови, що ніби-то призвели до загибелі посівів мали місце в
квітні-липні, тобто ще й не настали на час складання акту.
Оскільки, для висновку ТПП України базовим був цей акт
райдержадміністрації, то й висновок ТПП України є помилковим про
наявність форс-мажорних обставин в зоні землеробства
фермерського господарства. В справі також відсутні докази про
сівозміну господарства та інші докази, які могли б підтвердити
позовні вимоги чи спростувати, заперечити їх податковою
інспекцією. В справі немає доказів про розмір орних земель
господарства, немає доказів які посіви були на тій чи іншій
площі, немає доказів дотримання фермером вимог агрокультури,
селекції та інше.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова
та рішення місцевого господарського суду винесені з порушенням
чинного законодавства, а отже, судові акти не можна визнати
законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Аналіз судових рішень та матеріалів справи свідчить про те, що
суд припустився порушень вимог ст. ст. 32-34, 43, 84
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що
призвело до помилкового висновку.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене,
перевірити обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення
сторін та вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 п. 1
ст. 111-7, ст. 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Оріхівському районі № 446/10/10-021 від 22.01.2004
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від
12.09.2003 та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 24.12.2003 скасувати, а справу № 23/192 передати на
новий розгляд до господарського суду Запорізької області.