ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.2004 Справа N 6/28-34/2
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф.- головуючий, Дерепи В.І., Стратієнко Л.В., розглянув
касаційну скаргу підприємства із 100% іноземним капіталом
“Енергія-Л” на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 18.12.2003 р. у справі № 6/28-34/2 за позовом
підприємства із 100% іноземним капіталом “Енергія-Л” до
відкритого акціонерного товариства “Гнідавський цукровий завод”,
за участю представників позивача – Червінський В.В., Прохоренко
В.І., відповідача – Масич І.В.
Про стягнення 123 394,52 грн.
Рішенням господарського суду Волинської області від 26.08.2003
р. з ВАТ “Гнідавський цукровий завод” стягнуто на користь
підприємства із 100% іноземним капіталом “Енергія-Л” 123 243,35
грн., у тому числі 80 284,74 грн. боргу, 29 547,76 грн. індексу
інфляції, 13 410,85 грн. пені та 1 232,43 грн. витрат по сплаті
державного мита, 69 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
18.12.2003 р. зазначене рішення від 26.08.2003 р. скасоване та
прийняте нове рішення, яким підприємству із 100% іноземним
капіталом “Енергія-Л” відмовлено в позові та стягнуто на користь
ВАТ “Гнідавський цукровий завод” 531,22 грн. витрат по сплаті
державного мита.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову від
18.12.2003 р. посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням
норм чинного законодавства, залишити рішення від 26.08.2003 р.
без змін та стягнути з відповідача 617 грн. витрат по сплаті
державного мита.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
В січні 2002 р. позивач звернувся до господарського суду з
позовом про стягнення з відповідача 123 394,52 грн., в тому
числі 109 797,41 грн. заборгованості з урахуванням індексу
інфляції, 13 597,11 грн. неустойки, а також 1 235 грн.
державного мита і 69 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Апеляційний суд повно, об’єктивно дослідив доводи і докази
сторін, належно їх оцінив та дійшов обґрунтованих юридичних
висновків про відсутність підстав для задоволення позову. При
цьому суд виходив з того, що відповідно до укладеного сторонами
договору № 55/99Г від 29.09.1999 р. купівлі-продажу природного
газу позивач передав відповідачу продукцію, яка оплачена в
повному обсязі. Аналіз змісту договору, матеріалів справи в
сукупності засвідчив, що сторони визначили ціну продукції, яка
може змінюватись за згодою сторін, та взагалі не застерігали про
залежність ціни від походження природного газу (імпортований чи
вітчизняний) і податку на додану вартість. Суд зазначив, що
сторонами за взаємною згодою не змінювалась ціна продукції, не
вносились корективи щодо особливих умов сплати податку на додану
вартість. Оскільки зміст позову свідчить про вимогу стягнення
вказаного податку з посиланням на закон України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, тому заявлена позивачем сума
суперечить суті правовідносин сторін і задоволенню не підлягає.
З викладених причин рішення місцевого суду скасоване з огляду
неповноти дослідження доказів у справі.
Кожний довід тверджень позивача, які містяться і в касаційній
скарзі, про наявність боргу був перевірений апеляційним судом та
підставно спростований з посиланням на конкретні докази у
справі.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності
вирішення касаційною інстанцією питань про надання переваги
доказів позивача над іншими, тобто здійснення відмінної від
апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить вимогам
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому до уваги не приймаються.
Отже, постанова апеляційної інстанції відповідає матеріалам
справи та законодавству, тому підстав для задоволення касаційної
скарги немає.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18.12.2003 р. у справі № 6/28-34/2 залишити без змін, а
касаційну скаргу підприємства із 100% іноземним капіталом
“Енергія-Л” – без задоволення.