ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.2004 Справа N 6/189
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у м.
судовому засіданні касаційну Миколаєві
скаргу
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 16.12.2003
у справі № 6/189
господарського суду Миколаївської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Технічний центр
"Е"
до Державної податкової інспекції у м.
Миколаєві
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення,
за участю представників від:
позивача
відповідача
ТОВ "Технічний центр "Е" звернулось до господарського суду з
позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ДПІ у м. Миколаєві від 28.05.2002 № 155-23-24791615/5213 про
стягнення штрафних санкцій в сумі 2 220, 00 грн. по податку на
додану вартість, податкове повідомлення-рішення від 28.05.2002 №
154-23-24791615/5213 про нарахування пені за порушення термінів
розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 90,
03 грн., та рішення ДПІ від 29.03.2002 № 95-23-24791615/2568
про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді
65 549, 50 грн. пені за порушення терміну надходження валютної
виручки.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
01.10.2003 позов задоволено: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у м. Миколаєві від 28.05.2002 № 155-
23-24791615/5214; визнано недійсним рішення ДПІ у м. Миколаєві
від 29.03.2002 № 95-23-24791615/2568 в частині стягнення 65
549, 50 грн. пені; визнано недійсним податкове повідомлення
рішення ДПІ у м. Миколаєві від 28.05.2002 № 154-23-
24791615/5213; стягнуто з ДПІ у м. Миколаєві на користь ТОВ "Е"
м. Миколаєва 203, 00 грн. судових витрат.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
16.12.2003 рішення господарського суду Миколаївської області
від 01.10.2003 залишено без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у м.
Миколаєві - без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, ДПІ у
м. Миколаєві звернулась до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 16.12.2003 та на рішення господарського
суду Миколаївської області від 01.10.2003, в якій просить
скасувати зазначені судові акти, та прийняти рішення про
незадоволення позову ТОВ ТЦ "Е".
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що господарськими судами було
неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: пп.
18.1.5, пп. 18.1.3, пп. 18.1.5, пп. 18.1.2 п. 18.1
ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст.ст. 2, 217, п. 4 ст. 218 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 1, ст. 4 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР
), з мотивів викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши представників сторін, проаналізувавши правильність
застосування господарським судом норм матеріального та
процесуального права, колегія Вищого господарського суду
України
В С Т А Н О В И Л А :
На підставі даних перевірки, ДПІ у м. Миколаєві прийнято рішення
від 29.03.2002 № 95-23-24791615/2568 "Про застосування та
стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій та пені за порушення
податкового та іншого законодавства, згідно з яким товариству
донараховано: податок на прибуток в сумі 8 176, 30 грн.; податок
на додану вартість в сумі 9 366, 55 грн.; прибутковий податок з
громадян - 106, 80 грн.; збір за забруднення навколишнього
природного середовища в сумі 82, 53 грн.; комунальний податок в
сумі 18, 70 грн.; застосовані відповідні фінансові санкції та
нарахована пеня за порушення терміну надходження валютної
виручки за експортно-імпортними операціями в сумі 65 549, 50
грн.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій на
підставі ретельної юридичної перевірки відповідальності
резидента за Законом України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
в разі припинення
цивільних зобов'язань за зовнішньоекономічним договором та
списанні пені за порушення резидентом термінів розрахунків в
іноземній валюті, зроблено висновок про неправочинність рішень
податкової інспекції.
Судові акти мотивовано тим, що згідно з підпунктом 18.1.3 пункту
18.1 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
пеня і штрафні санкції, нараховані на
податковий борг, що виник станом на 31.12.1999 і 2000 р.
підлягають списанню.
В судових актах відмічено, що обмежень щодо проведення процедури
стягнення податкового боргу (штрафу та пені,) залежно від причин
його виникнення на день набрання чинності ст. 18 зазначеного
вище Закону не передбачено. Єдиним критерієм стягнення
податкового боргу є його виникнення до 31.12.1999, а пені,
штрафу до 31.12.2000 і несплата на момент набрання чинності цією
статтею Закону, тобто, до 20.02.2001 (ст. 19 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди
вважають, що штрафні санкції підлягають списанню відповідно до
вимог ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до пп. 18.1.3 ст. 18 зазначеного вище Закону списанню
з платників податків підлягають пеня та штрафні санкції,
нараховані на податковий борг, визначений у підпунктах 18.1.1 та
18.1.2 цього пункту, та не сплачені до дня набрання чинності
цією статтею.
Із змісту даних норм вбачається, що право у платника податку на
списання податкового боргу, пені, фінансових санкцій виникає при
умові визначеного податкового боргу самим платником, податковим
органом, чи судом у період до 31.12.1999, і є не сплаченим на
день набрання чинності цих норм (до 20.02.2001).
Це положення підтверджується змістом пп. 18.1.5 ст. 18 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, у
відповідності з яким, законодавець надав можливість платникам
податків самостійно виявити податкові зобов'язання попередніх
періодів, здійснити їх декларування на протязі 60 днів до
21.04.2002 і набуті права на списання.
Це положення стосується також і податкового боргу за 2000 рік
(пп. 18.1.2 зазначеного вище Закону). Водночас, в судових актах
не встановлено час визначення податкового боргу у ТОВ ТЦ "Е".
Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне
з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних
обставин справи, що мають значення для правильного вирішення
спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Миколаєві від 16.01.2004 № 452/9/10-016 задовольнити частково.
2. рішення господарського суду Миколаївської області від
01.10.2003 та постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 16.12.2003 скасувати, а справу № 6/189 передати на
новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.