ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.2004 Справа N 1/2/635
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Енергодарської об'єднаної державної
судовому засіданні касаційну податкової інспекції в Запорізькій
скаргу області
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 22.05.2003
у справі № 1/2/635
господарського суду Запорізької області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "С"
до Енергодарської об'єднаної державної
податкової інспекції в Запорізькій
області
про визнання недійсним рішення,
за участю представників сторін:
позивача не з'явились
відповідача не з'явились
ТОВ торгівельно-промислове підприємство "С" звернулось до суду з
позовом про визнання недійсним рішення Енергодарської ОДПІ від
26.03.2001 № 6-46-26-2/13633406/1576 по донарахуванню ПДВ в
розмірі 147 628, 00 грн., пені по ПДВ в розмірі 49 438, 51
грн., податку на прибуток в розмірі 124 200, 00 грн., пені
по податку на прибуток в розмірі 1 031, 12 грн. та фінансові
санкції по податку на прибуток 30% в розмірі - 37 260, 00
грн., (донарахування податків), пені та фінансових
санкцій на загальну суму 507 185, 63 грн..
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.06.2001
позов задоволено: рішення Енергодарської ОДПІ від 26.03.01 р.
№ 6-46-26-2/13633406/1576 про застосування та стягнення
фінансових санкцій за порушення законодавства про
оподаткування на загальну суму 507 185, 63 грн. визнано
недійсним.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 22.05.2003 рішення господарського суду Запорізької області
від 19.06.2001 змінено: позов задоволено частково; визнано
недійсним рішення Енергодарської ОДПІ від 26.03.2001 № 6-46-
26-2/13633406/1576 в частині донарахування податку на додану
вартість в сумі 147 628, 00 грн., податку на прибуток в сумі 92
600, 00 грн., штрафу 100% по податку на додану вартість в сумі
147 628, 00 грн., штрафу 30% по податку на прибуток в сумі 27
780, 00 грн. та пені по податку на додану вартість в сумі 49
438, 51 грн.; в іншій частині у позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами,
Енергодарська ОДПІ звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 22.05.2003, в якій
просить дану постанову скасувати та в позові ТОВ "С" відмовити.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що господарським судом було
неправильно застосовано норми матеріального та процесуального
права, а саме: п. 14 ст.1, п. 4.1 ст.4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп.
7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пп. 8.4.3 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, ст. 76, ст.
71, ст. 345, ст. 345, ст. 171 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06
).
Окрім того, в касаційній скарзі заявник скарги вказує на
наявність кількох комплектів документів, які належним чином
не досліджено та не надано правову оцінку.
Перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності
застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій на
підставі ретельної юридичної оцінки встановлено, що 26.03.2001
р. Енергодарська об'єднана податкова інспекція в Запорізькій
області прийняла рішення № 6-46-26-2/13633406/1576 про
застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення
законодавства про оподаткування у вигляді донарахування
податку на додану вартість в сумі 147 628, 00 грн. податку на
прибуток в сумі 124 200, 00 грн., стягнення штрафу по податку
на додану вартість 100% в сумі 147 628, 00 грн., пені по цьому
податку в сумі 49 438, 51 грн., штрафу 30% податку на прибуток в
сумі 37 260, 00 грн., пені по податку на прибуток в сумі 1 031
122, 00 грн..
В рішенні господарського суду твердження податкової інспекції
щодо заниження податку на додану вартість на суму 147 628, 00
грн. - відхилено на підставі аналізу податкових накладних № №
495, 1737 від 28.11.1997, № 362 від 09.02.1998, № 229 від
18.02.1998, № 1744 від 08.05.1998, № 1798 від 11.05.1998, №
2507 від 31.05.1998, № 156 від 05.06.1998.
Щодо завищення податку на додану вартість, в результаті
невключення в податковий кредит ПДВ за спірний період по
отриманому від ВАТ "Дніпроцемент" цементу, то на підставі пп.
7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зроблено висновок, що Закон не
передбачає контроль показників ПДВ, одним платником іншого.
В рішенні також зроблено висновок, що донарахування прибутку в
результаті невключення сум заборгованості, які залишились не
стягнуті після спливу терміну позовної давності по договору з
"РУ "З" від 12.12.1996, зроблено вірно, оскільки термін
позовної давності не сплинув, що стверджується п. 7.1 Договору.
В той же час, апеляційним судом підтримано висновки місцевого
суду лише в частині щодо застосування фінансових санкцій у
вигляді донарахованого податку на прибуток в сумі 31 600, 00
грн., стягнення пені з податку на прибуток в сумі 1 031, 12
грн., штрафу 30% з податку на прибуток в сумі 9 480, 00 грн.
визнано вимоги податкової інспекції правомірними.
В касаційній скарзі податкова інспекція вказує на наявність
кількох комплектів документів та на той факт, що позивача
фактично звільнено від сплати податку на додану вартість по
операції продажу промислової бази на що було звернуто увагу
Дніпропетровського апеляційного господарського суду при
розгляді справи.
Однак, в судових актах, всупереч вимогам ст. 32-34, 36, 38, 43,
105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд не відобразив це у своїй постанові.
Відповідно до приписів ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими,
збирати нові докази та додатково перевіряти наявні у справі
докази.
Отже, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду та
рішення місцевого господарського суду законними визнати не
можна, у зв'язку з чим доводи касаційної скарги є підставою
для часткового задоволення.
З огляду на викладене всі ухвалені у справі судові рішення не
можна вважати законними і обґрунтованими, тому вони підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно
перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами
матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в
якому повно відображені обставини, що мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові
наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При цьому суду необхідно встановити дійсні права та обов'язки
сторін і в залежності від встановленого, вирішити спір
відповідно до закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної
податкової інспекції № 7653/10-03 від 11.11.2003 задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від
19.06.2001 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 22.05.2003 скасувати, а справу №
1/2/635 передати на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області.