ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
27.02.2004                                      Справа N 37/171а
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого                  Кочерової Н.О.
суддів:                      Рибака В.В.
                             Уліцького А.М.
 
за участю представників сторін:
 
від позивача – Меркулов П. Ю. дов від 11.02.04 б/н
від відповідача - не з’явився
 
розглянувши касаційну        ДПІ у м. Краматорську
скаргу
 
на постанову                 від 03.11.2003
 
Донецького апеляційного господарського суду
 
у справі                     № 37/171а
 
господарського суду Донецької області
 
за позовом                   ТОВ “Крам-Диком”
 
до                           ДПІ у м. Краматорську
 
про   визнання недійсним и податкових повідомлень-рішень
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
ТОВ  “Крам-Диком” м. Краматорськ звернулось з позовом до  ДПІ  у
м.    Краматорськ    про    визнання    недійсними    податкових
повідомлень-рішень  від  27.03.2003 №  0001772341/0/30653,  яким
донараховано податок на прибуток у сумі 5550 грн. та застосовані
штрафні санкції у розмірі 2775 грн.; № 0001782341/0/30652,  яким
донараховано  податок на додану вартість у  сумі  3700  грн.  та
застосовані штрафні санкції у розмірі 1850 грн.
 
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.09.2003  у
справі  № 37/171а позов задоволено. Визнано недійсними зазначені
податкові  повідомлення-рішення з  тих  підстав,  що  податковим
органом   не  доведена  наявність  у  діях  позивача   порушення
податкового  законодавства  на  час  відображення  господарської
операції  (ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        ). Фактично на позивача покладена відповідальність за
порушення, скоєне іншою особою.
 
Постановою  Донецького  апеляційного  господарського  суду   від
03.11.2003  рішення суду першої інстанції залишено без  зміни  з
тих же підстав.
 
У  поданій  касаційній  скарзі ДПІ  у  м.  Краматорську  просить
скасувати  рішення та постанову зазначених судових інстанцій  та
відмовити позивачу в позові.
 
Як   на  правову  підставу  своїх  вимог  скаржник  послався  на
порушення   судами   норм  податкового  законодавства,   зокрема
п.  п.  7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        , оскільки віднесена позивачем  у  справі
до  податкового кредиту сума в розмірі 3700 грн. не підтверджена
належними   податковими   накладними  через   скасування   судом
установчих документів господарюючого суб’єкта, який їх видав.
 
У  відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити  її  без
задоволення з викладених в ньому підстав.
 
Судова  колегія розглянувши наявні матеріали справи,  вислухавши
поясненням  та  заперечення  представника  позивача  в  судовому
засіданні,  перевіривши  юридичну  оцінку  судовими  інстанціями
обставин   справи   та   повноту  їх  встановлення,   дослідивши
правильність застосування ними норм матеріального права  прийшла
до  висновку  про  наявність правових  підстав  для  задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
 
Відповідно  до  п.  п.  5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону  України  “Про
оподаткування  прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
          №  334/94-ВР
від  28.12.1994  не належать до складу валових  витрат  будь-які
витрати,  не підтверджені відповідними розрахунками,  платіжними
та  іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких
передбачена правилами ведення податкового обліку.
 
Статтею  11 зазначеного Закону та п. п. 7.7.1 п. 7 ст. 7  Закону
України   “Про  податок  на  додану  вартість”  ( 168/97-ВР   ) (168/97-ВР)
        
№  168/97-ВР  передбачено,  що податковий  облік  з  податку  на
прибуток  та  податку  на додану вартість повинен  здійснюватись
підприємством  за  певний податковий період по факту  проведення
господарських  операцій у такому звітному  періоді  на  підставі
первинної   облікової   документації,   яка   підтверджує   факт
здійснення такої операції.
 
Акт   перевірки   ДПІ   у   м.   Краматорську   від   21.07.2003
№  953/23-211-3-20355811 свідчить про те, що позивач  до  складу
валових  витрат у четвертому кварталі 2000 р. відніс  суму  1850
грн. згідно з податковою накладною від 13.10.2000 № 136, що була
видана  ПП  “Нісена”  на придбані позивачем  товарно-матеріальні
цінності по договору купівлі-продажу від 01.10.2000.
 
До  податкового  кредиту позивачем також було віднесено  суму  в
розмірі  3700 грн. на підставі податкової накладної  №  114  від
03.10.2000, виданою також ПП “Нісена”.
 
Ленінським  районним місцевим судом м. Донецька встановлено,  що
ПП “Нісена” по адресі реєстрації – м. Донецьк-62, вул. Аксакова,
21  не  перебувало, господарської діяльності не вело, а статутні
документи були оформлені на підставну особу.
 
Зазначене   спростовує  висновки  суду  першої  та   апеляційної
інстанцій на недоведеність факту створення ПП “Нісена”, а відтак
і  укладання  договору купівлі-продажу від 01.10.2000,  з  метою
ухилення від сплати податків.
 
Ці  обставини  існували  на час укладення  сторонами  зазначеної
угоди  і, в зв’язку з цим, у суду відсутні правові підстави  для
сумніву  щодо наміру таких засновників не дотримуватись приписів
податкового законодавства та ухилятись від сплати податків.
 
Враховуючи   вищезазначене,  рішення  і   постанова   у   справі
визнаються такими, що підлягають скасуванню як такі, що прийняті
з порушенням норм матеріального права.
 
Касаційна скарга ДПІ у м. Краматорську підлягає задоволенню.
 
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10,  111-11  Господарського процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
1.Касаційну скаргу задовольнити.
 
2.Рішення  господарського суду Донецької області від  02.09.2003
та  постанову  Донецького апеляційного господарського  суду  від
03.11.2003 у справі № 37/171а скасувати.
 
В позові відмовити.