ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.2004 Справа N 13/122-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О.- головуюча,
Рибака В.В.,
Уліцького А.М.
за участю представників сторін:
від позивача – не з’явився
від відповідача – не з’явився
прокурор не з’явився
розглянувши матеріали прокурора Комінтернівського району
касаційного подання м. Харкова
та касаційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова
на постанову від 21.10.03
Харківського апеляційного господарського
суду
у справі № 13/122-03
господарського суду Харківської області
за позовом прокурора Комінтернівського району
м. Харкова в інтересах державі в особі
Державної податкової інспекції у
Комінтернівському районі м. Харкова
до СПД Сілецького В.Є.
про стягнення 2103,6 грн.
В С Т А Н О В И В:
Позивач – прокурор Комінтернівського району в інтересах держави
в особі ДПІ Комінтернівського району м. Харкова, після уточнення
позовних вимог у заяві від 15.07.2003 просить стягнути з
суб’єкта підприємницької діяльності Сілецького В.Є.
заборгованість в сумі 2103,6 грн. за рахунок активів боржника.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.09.2003
у справі № 13/122-03 позивачу в позові відмовлено з тих підстав,
що податковим органом не приймалось податкове
повідомлення-рішення і, в зв’язку з цим, відсутні правові
підстави для ствердження щодо наявності у відповідача
податкового боргу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
21.10.2003 рішення господарського суду залишено без зміни, а
апеляційне подання прокурора – без задоволення.
У касаційному поданні прокурора та касаційній скарзі ДПІ у
Комінтернівському районі м. Харкова ставляться вимоги по
скасуванню рішення та постанови зазначених судових інстанцій з
підстав невідповідності їх нормам Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ від
21.121.2000, зокрема, ст. ст. 3 та 1, п. 6 ст. 6, та п. 3.2
ст. 3; п. 2.1 ст. 2 та п. 9.3 ст. 9 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(докладніше в касаційному
поданні та касаційній скарзі).
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши
юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту
їх встановлення, дослідивши правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права прийшла до висновку про
наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги та
подання прокурора, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ від
21.02.2000 активи платника податків можуть бути примусово
стягнені в рахунок погашення його податкових зобов’язань
виключно за рішенням суду.
При перевірці фінансово-господарської діяльності Приватного
підприємства Сілецького В.Є. було встановлено, що ним до ДПІ
була подана податкова накладна № 01 від 17.10.2000 на суму ПДВ
52233,60 грн. (яка підтверджує податкове зобов’язання) та
податкова накладна на придбання товару № 11/10 від 11.10.2001 на
суму ПДВ 52000 грн. (яка підтверджує податковий кредит).
Різниця у сумі 233,6 грн. є сумою податку, що підлягає сплаті до
бюджету.
Встановлено також, що по господарських операціях з ТОВ “Золота
Нива” обов’язковий податковий облік не вівся, податкові
декларацўї до ДПІ не надавались в установлені строки.
Згідно до ст. 17.1.2 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними
цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000”... у разі, коли
контролюючий орган самостійно визначає суму податкового
зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у
п.п. “а” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону, додатково до штрафу,
встановленого п.п. 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує
штраф у розмірі 10% суми податкового зобов’язання за кожний
повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але
не більше 50% від суми нарахованого зобов’язання та не менше
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.
Загальна сума штрафних санкцій за вказані порушення податкового
законодавства складає 1870 грн.
Крім цього підлягає сплаті зазначений вище податковий борг.
Відповідно зі змістом ст. 5 Закону № 2181-ІІІ від 21.12.2000 при
наявності податкових декларацій платника податків, податкове
зобов’язання вважається узгодженим.
Невчасність їх подання, на думку суду, не може впливати на
процес його узгодженості, а лише є підставою для покладення на
платника податку відповідальності у вигляді сплати штрафу.
Передбачений п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 судовий порядок звернення стягнення
на активи платника податку поширюється лише на випадки, коли
сума податкового боргу попередньо не узгоджена з платником.
Інший, крім судового, спосіб звернення стягнення на активи
платника визначений п. 7.2 та п.п. 7.2.1 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000.
Відповідно з п.п. 7.2.1 ст. 7 цього Закону джерелами погашення
податкового боргу платників податків за рішенням органу
стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи
платника податків з урахуванням обмежень, визначених Законом.
При розгляді позову та апеляційному провадженні у справі судові
інстанції керувались лише тим, що у відповідача відсутні
податкові зобов’язання в зв’язку з ненаправленням йому
податковим органом податкового повідомлення-рішення, але такий
документ наявний в матеріалах справи (а.с.10), що свідчить про
неповне з’ясування судовими інстанціями обставин справи та
виключає можливість правильного застосування до спірних
правовідносин норм податкового законодавства.
Відповідно з ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду, чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково їх перевіряти.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційне подання та касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 11.08.03
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
21.10.2003 у справі № 13/122-03 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.