ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.2004 Справа N 5/620-21/77
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянув Миколаївської міжрайонної державної
касаційну скаргу податкової інспекції у Львівській
області
на постанову від 16.09.03
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 5/620-21/77
господарського суду Львівської області
за позовом відділу освіти Жидачівської районної
державної адміністрації, м. Жидачів
до Миколаївської міжрайонної державної
податкової інспекції у Львівській
області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2003 року відділ освіти Жидачівської районної державної
адміністрації пред'явив в суді позов до Миколаївської міжрайонної
державної податкової інспекції у Львівській області про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення № 24-23-4-02144536/32
від 14.08.2002 яким застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу
в розмірі 29249,64 грн. за порушення норм з регулювання обігу
готівки.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що положення Указу
Президента "Про застосування штрафних фінансових санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
(на
підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення), як
підзаконного нормативного акту не мають жодної юридичної сили і
суперечать низці законів України. Крім того вказав, що податкові
зобов'язання та відповідальність за порушення податкового
законодавства передбачено Законом України № 2181 "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, разом з цим нормами
цього Закону не передбачено такий вид відповідальності, як штрафні
санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки.
Рішенням господарського суду Львівської області від 29.05.03 позов
задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Миколаївської
міжрайонної державної податкової інспекції у Львівській області
№ 24-23-4-02144536/32 від 14.08.2002 про стягнення штрафних
(фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу
готівки.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що відділ
освіти Жидачівської районної державної адміністрації не є
суб'єктом підприємницької діяльності. Кошти, які знаходилися в
касі централізованої бухгалтерії відділу освіти, є платою за
користування підручниками і повинні були бути перераховані на
розрахунковий рахунок Головного управління освіти і науки. А тому
безпідставним є нарахування податковою інспекцією штрафних санкцій
за порушення норм з регулювання обігу готівки.
Погодився, що Указ Президента України "Про застосування штрафних
фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
( 436/95 ) (436/95)
є підзаконним нормативним актом і не може встановлювати
відповідальність за порушення законодавства України. Крім того,
зазначив, що Законом України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
не передбачено
відповідальності у вигляді штрафних санкцій за порушення норм з
регулювання обігу готівки.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
16.09.03 рішення залишено без змін з тих же підстав.
Крім того, апеляційний господарський суд зазначив,
відповідальність передбачена Указом Президента "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
( 436/95 ) (436/95)
на позивача не поширюється, оскільки відсутні докази,
підтверджуючі, що позивач є суб'єктом підприємницької діяльності.
В касаційній скарзі Миколаївська міжрайонна державна податкова
інспекція у Львівській області просить скасувати рішення
господарського суду і постанову апеляційного господарського суду
та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення ст. 1
Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
, п. п. 2.8,
2.9 п. 2 "Положення про ведення касових операцій у національній
валюті в Україні" ( z0040-05 ) (z0040-05)
.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх
юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з
наступного.
Указом Президента України від 12.06.95 № 436/95 "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
( 436/95 ) (436/95)
встановлено, що у разі порушення юридичними особами
всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України,
іноземними громадянами та особами без громадянства, які є
суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними
представництвами нерезидентів, через які повністю або частково
здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу
готівки у національній валюті, що встановлюється Національним
банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді
штрафу.
Згідно п. п 1 п. 1 Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні ( z0040-05 ) (z0040-05)
вимоги цього Положення
поширюються на юридичних осіб (крім установ банків і підприємств
поштового зв'язку) незалежно від їх організаційноправових форм і
форм власності, їх відокремлені підрозділи і представництва
іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку
діяльність, а також на зареєстрованих у встановленому порядку
фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без
створення юридичної особи, які здійснюють операції з готівкою в
національній валюті, та є обов'язковими для виконання ними.
Виходячи з наведеного, господарському суду, враховуючи Положення
про відділ освіти районної державної адміністрації, необхідно
з'ясувати, чи є позивач тією особою, на яку розповсюджуються Указ
Президента України і Положення.
Висновок судових інстанцій що Указ Президента України № 436/95
( 436/95 ) (436/95)
поширюється лише на суб'єктів підприємницької
діяльності, є помилковим.
Відповідно до п. 4.8 Інструкції про організацію роботи з
готівкового обігу установами банків України ( v0004500-95 ) (v0004500-95)
державному казначейству, його територіальним органам та бюджетним
установам організаціям, що утримуються за рахунок коштів
державного та/або місцевих бюджетів і обслуговуються органами
Державного казначейства, ліміт каси установою банку не
встановлюється. Державне казначейство самостійно визначає порядок
установлення такого ліміту в його касі та касах бюджетних установ
і організацій, що ним обслуговуються.
В порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судовими інстанціями не
встановлені обставини щодо ліміту каси позивача та допущених ним
порушень перевищення цього ліміту.
Враховуючи, що господарський суд неповно встановив обставини
справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення
спору, а також неправильно застосував норми матеріального права,
постановлені судові рішення підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і
вирішити спір у відповідності з вимогами закону і обставинами
справи.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової
інспекції у Львівській області задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
16.09.2003 та рішення господарського суду Львівської області від
29.05.03 у справі № 5/620-21/77 скасувати, справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.