ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.2004 Справа N 3/245
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів:
розглянув Державної податкової інспекції у м. Полтава
касаційну
скаргу
на постанову від 13.10.2003
Харківського апеляційного господарського суду
у справі № 3/245 господарського суду Полтавської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Б", м.
Полтава
до Державної податкової інспекції м. Полтаві
відділення Державного казначейства у м. Полтаві
про відшкодування ПДВ в сумі 111093 грн.
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "Б"
пред'явило в суді позов до Державної податкової інспекції у м.
Полтаві, відділення Державного казначейства у м. Полтаві про
відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість за
травень 2003 року в сумі 111093 грн.
В обґрунтування позовних вимог послалось на порушення податковою
інспекцією п. п. 7.7.1, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 та п. 8.1 ст. 8 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.09.2003
позов задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ "Б" 111093 грн.
бюджетної заборгованості з експортного відшкодування ПДВ за
травень 2003 року.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що бюджетна
заборгованість з ПДВ за травень 2003 року в сумі 111093 грн.
підтверджена документально, а саме: податковою декларацією за
звітний період з від'ємним значенням ПДВ, розрахунком експортного
відшкодування за відповідний період, належно оформленими ВМД, що
підтверджують факти експортування товарів та копії платіжних
документів, що стверджують оплату товариством платником податків
придбаних товарів, тобто позивачем виконані вимоги Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
13.10.2003 рішення залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Полтаві
просить постанову апеляційного господарського суду та рішення
господарського суду скасувати та постановити нове рішення, яким в
позові відмовити, посилаючись на порушення п. п 7.7 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 2
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Згідно підпунктів 7.7.1 і 7.7.3 пункту 7.7. ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли за
результатами звітного періоду сума різниці між сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг), та сумою податкового кредиту має від'ємне
значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України протягом місяця, наступного після
подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані
тільки податкової декларації за звітний період. Суми, не
відшкодовані платнику податку протягом цього строку, вважаються
бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
В свою чергу, відповідно до пункту 8.1 ст. 8 цього Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території
України (експорт) подає розрахунок експортного відшкодування за
наслідками податкового місяця, та має право на отримання такого
відшкодування протягом тридцяти календарних днів з дня подання
такого розрахунку.
Зазначений розрахунок подається разом із митною декларацією, яка
підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної
території України відповідно до митного законодавства, або актом,
який засвідчує передання права власності на роботи (послуги),
призначені для їх споживання за межами митної території України,
та копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування
платником податків коштів на користь іншого платника в оплату
придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків,
нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні
(експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким
платником податку - ввізною митною декларацією, що підтверджує
факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на
митній території України.
Пунктом 1 постанови КМ України від 01.03.2002 № 243 "Про
вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість за операціями з експорту продукції"
( 243-2002-п ) (243-2002-п)
передбачено, що платник податку, крім того, подає
оригінал п'ятого основного аркуша ("примірник для декларанта")
вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою
частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного
оформлення експорту товарів, на якому вчиняється напис про
фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території
України, що засвідчується підписом відповідальної особи і гербовою
печаткою митниці.
Здійснення позивачем у зазначеному звітному періоді експортних
операцій підтверджується вантажно-митними деклараціями в яких
міститься напис відповідальної особи митниці, тобто митниці на
кордоні, згідно графи 29 митної декларації, про вивезення
задекларованих товарів в повному обсязі за межі митної території
України. Цей напис скріплений печаткою митниці. Вказані митні
декларації господарський суд обґрунтовано оцінив як належний доказ
факту вивезення (експортування) товарів позивачем.
Згідно з п. 3.4 Порядку заповнення та подання декларації по ПДВ,
затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 166 ( z0250-97 ) (z0250-97)
(у редакції наказу ДПА України від 18.04.01 № 170), платник
податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку
зазначає в декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з поданої декларації з
податку на додану вартість за травень 2003 року сума бюджетного
відшкодування, що підлягає відшкодуванню протягом 30 календарних
днів з дати подання декларації (рядок 23 декларації та рядок 6
pngp`usmjs експортного відшкодування) складає 111093 грн.
Таким чином, сума бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2003
року підлягає відшкодуванню з Державного бюджету на користь
позивача.
Примусовий порядок відшкодування коштів бюджету визначений п. п.
7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Частиною 5 пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що платник податку має право у
будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутися з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення
до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Задовольняючи позов господарським судом встановлено, що позивач у
визначений Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
строк подав до органу державної податкової служби
декларацію з податку на додану вартість за травень 2003 року,
розрахунок експортного відшкодування та інші документи, необхідні
згідно чинного законодавства для визначення права платника податку
на отримання вказаного відшкодування.
Враховуючи вимоги закону і обставини справи господарськими судами
зроблений правильний висновок про те, що сума ПДВ заявлена
позивачем до відшкодування підтверджена матеріалами справи та
відповідає вимогам чинного законодавства.
Разом з тим, посилання податкової інспекції в касаційній скарзі на
порушення наказу ДПА "Щодо здійснення контролю за проведенням
встановленого порядку відшкодування податку на додану вартість" не
приймається до уваги касаційною інстанцією, оскільки порядок
обчислення, сплати та відшкодування податку на додану вартість
врегульовано положеннями Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами та
доповненнями, яким не передбачено процедуру здійснення
відшкодування ПДВ після проведення зустрічних перевірок державною
податковою інспекцією.
Враховуючи викладене, постановлені судові рішення відповідають
вимогам закону і обставинам справи і підстав для їх скасування не
вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві
залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 13.10.2003р. та рішення господарського
суду Полтавської області від 11.09.2003 у справі № 3/245 без змін.