ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2004                              Справа N 2-16/9666-2003

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                       Кочерової Н.О.- головуюча,

                       Рибака В.В.,

                       Уліцького А.М.

за участю представників сторін:

від позивача -         не з’явився

від відповідача -      не з’явився

розглянувши матеріали  Євпаторійської ОДПІ

касаційної скарги

на постанову           від 15.10.03

                       Севастопольського апеляційного

                       господарського суду

у справі               № 2-16/9666-2003

господарського суду АР Крим

за позовом             Суб’єкта підприємницької діяльності

                       Крячко О.М.

до                     Євпаторійської ОДПІ

про   визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

                       В С Т А Н О В И В:

Суб’єкт  підприємницької  діяльності  Крячко  О.М.  звернувся  в

господарський  суд  АР  Крим з позовом про  визнання  недійсними

податкових      повідомлень-рішень      Євпаторійської      ОДПІ

№№ 0000782303/0, 00000772303/0, 0000792303/0 від 15.05.2002.

Рішенням  господарського  суду АР Крим  від  04.-12.08.03  позов

задоволено  з  тих  підстав,  що штрафні  санкції  за  порушення

порядку розрахунку зі споживачами в сфері торгівлі, громадського

харчування  та  послуг  не  є податковими  зобов’язаннями  і,  в

зв’язку  з  цим,  відповідач неправомірно до стягнення  цих  сум

застосовує  п.п.  4.2.2  ст.  4  Закону  України  “Про   порядок

погашення  зобов’язань платниками податків  перед  бюджетами  та

державними  цільовими  фондами”  ( 2181-14  ) (2181-14)
          №  2181-ІІІ  від

21.12.2000.

Постановою  Севастопольського апеляційного  господарського  суду

від 15.10.2003 рішення господарського суду залишено без зміни  з

тих же підстав.

У поданій касаційній скарзі Євпаторійська ОДПІ просить скасувати

постанову  апеляційного  суду  як  таку,  що  суперечить  нормам

податкового  законодавства, зокрема Закону України “Про  порядок

погашення  зобов’язань платниками податків  перед  бюджетами  та

державними  цільовими  фондами”  №  2181-ІІІ  ( 2181-14  ) (2181-14)
          від

21.12.2000  (конкретну  норму права скаржник  не  зазначає),  та

Інструкції  про порядок застосування і стягнення сум  фінансових

санкцій органами державної податкової служби ( z0268-01 ) (z0268-01)
        , затв.

наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001.

Відзив  на  касаційну  скаргу позивача не приймається  до  уваги

касаційною інстанцією, оскільки він не підписаний позивачем.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши

юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та  повноту

їх  встановлення, дослідивши правильність застосування ними норм

матеріального  і  процесуального права прийшла до  висновку  про

відсутність правових підстав для задоволення касаційної  скарги,

виходячи з наступного.

Як слідує зі спірних податкових рішень-повідомлень суми штрафних

санкцій  визначені  у  відповідності  з  Законом  України   “Про

застосування   реєстраторів  розрахункових  операцій   в   сфері

торгівлі,  громадського  харчування і  послуг”  №  1776-ІІІ  від

01.06.2002,    Законом   України   “Про   державне   регулювання

виробництва  і торгівлі спиртом етиловим, плодовим і  коньячним,

алкогольних напоїв і тютюнових виробів”.

Дані   суми  штрафів  кваліфіковані  відповідачем  як  податкові

зобов’язання.  Проте  відповідно з ст.  2  Закону  України  “Про

систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
         № 1251-ХІІ від 25.06.1991 під

податком  і  збором (обов’язковим платежем) до  бюджетів  та  до

державних  цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок  до

бюджету  відповідного  рівня  або  державного  цільового  фонду,

здійснюваний  платниками  податку у  порядку  і  на  умовах,  що

визначаються законами України про оподаткування.

Відповідно з п. 4 ст. 10 Закону України “Про державну  податкову

службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
         № 509-ХІІ від 04.12.1990 до функції

податкових інспекцій в районах, містах і т.д. віднесено контроль

за   використанням   електронних  контрольно-касових   апаратів,

наявності ліцензій при торгівлі підліцензійними товарами.

Отже  фінансові санкції за порушення правил розрахунків в  сфері

торгівлі,  громадського  харчування  та  послуг,  а   також   за

порушення  правил  торгівлі  не є податковими  зобов’язаннями  і

повинні стягуватись контролюючим органом в судовому порядку саме

як санкція, а не податковий борг.

Зазначене свідчить про повноту встановлення судовими інстанціями

обставин  справи  та вірне застосування до них норм  податкового

законодавства, спростовує доводи касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,

111-11    Господарського    процесуального    кодексу    України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Євпаторійської ОДПІ залишити без задоволення, а

постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від

15.10.2003 у справі № 2-16/9666-2003 – без зміни.