Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.2004 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши
касаційну скаргу ДП ВАТ "ХХХ" ДСУ "YYY"
на постанову від ХХ.09.2003 р. Н-ського апеляційного
господарського суду
у справі № Х1
господарського суду Н-ської області
за позовом ТОВ "ZZZ"
до 1. ДП ВАТ "ХХХ" ДСУ "YYY"
2. Н-ської міської ради
3. Н-ського міського управління
земельних ресурсів
4. Виконавчого комітету Н-ської міської
ради
про визначення меж земельної ділянки,
спонукання укласти договір оренди
земельної ділянки та визнання недійсним
договору
за участю представників сторін
від позивача: присутні,
від відповідача 1: присутній,
від відповідача 2: у засідання не прибули
від відповідача 3: у засідання не прибули
від відповідача 4: у засідання не прибули
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від ХХ.06.2003 р. господарського суду Н-ської області
(суддя А.А.А) були задоволені позовні вимоги товариства з
обмеженою відповідальністю "ZZZ" до дочірнього підприємства
відкритого акціонерного товариства "ХХХ" Н-ського спеціалізованого
управління "YYY", Н-ської міської Ради та Н-ського міського
управління земельних ресурсів про визначення меж земельної
ділянки, спонукання укласти договір оренди земельної ділянки та
визнання недійсним договору. Судом був визначений порядок
користування земельними ділянками між позивачем та відповідачем-1,
визнаний недійсним на майбутнє п. 1.1 Договору оренди земельної
ділянки від ХХ.09.2000 р., укладений між відповідачем - 2 та
відповідачем-1 в частині площі орендованої земельної ділянки, а
також зобов'язано Н-ську міську Раду укласти з позивачем договір
оренди земельної ділянки площею 6817,25 кв. м для розміщення та
обслуговування будинків і споруд, належних позивачу та
розташованих у м. Н-ську по вул. Я-ській, 88. Крім того, з
відповідача-1 на користь позивача були стягнені витрати по сплаті
державного мита та судові витрати.
Постановою від ХХ.09.2003 р. Н-ського апеляційного господарського
суду (колегія суддів у складі: Б.Б.Б. - головуючий, В.В.В.,
Г.Г.Г.) рішення суду першої інстанції скасовано.
Встановивши, що до участі у справі не було залучено виконком
Н-ської міської ради, прав і обов'язків якого стосується рішення
господарського суду, суд апеляційної інстанції, керуючись п. 3
ч. 3 ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, скасував рішення суду першої
інстанції та розглянув справу по суті, зазначивши обґрунтованість
висновку суду першої інстанції щодо встановлених у справі обставин
і відповідності мотивувальної частини рішення нормам матеріального
права.
Суд апеляційної інстанції визнав право позивача на користування
земельною ділянкою за місцем розташуванням споруд, належних
позивачу на праві власності, згідно ст.ст. 93, 120 ЗК України
( 2768-14 ) (2768-14)
, а також визнав недійсним частково згідно ст. 48 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
на майбутнє п. 1.1 договору оренди землі,
укладеного між ДП ВАТ "ХХХ" ДСУ "YYY" і виконкомом Н-ської міської
ради від ХХ.09.2000 р. з набуттям прав власності позивача на
будинки, розташовані на земельній площі 6817,25 кв. м покладанням
на орендодавця обов'язку укласти відповідний договір оренди з
позивачем.
Ухвалою від ХХ.01.2004 р. Вищий господарський суд України за
касаційною скаргою ДП ВАТ "ХХХ" ДСУ "YYY" порушив касаційне
провадження у справі.
У касаційній скарзі заявлено вимогу про скасування постанови
апеляційної інстанції в частині визначення порядку користування
спірною земельною ділянкою, визнання п.п. 1.1, 1.4, 3.1 договору
оренди землі від ХХ.09.2000 р. щодо площі 6817,25 кв. м недійсними
на майбутнє та в частині спонукання Н-ської міської ради укласти
договір оренди земельної ділянки площею 6817,25 кв. м за адресою:
м. Н-ськ, вул. Я-ська, 88.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції
ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
- вихід суду за межі позову та
встановлення порядку користування земельною ділянкою за
відсутністю такого клопотання позивача і предмету позову, яким,
крім інших вимог, була заявлена вимога визначення меж
землекористування. На думку касатора, за відсутністю відмови
міської ради у наданні земельної ділянки і спору між іншими
землекористувачами після придбання будівлі відсутній предмет
спору, а в частині визнання частково договору оренди землі
недійсним на майбутнє не визначено правової вовому регулюванню
орендних відносин по земельних правовідносинах (оренді землі).
Заслухавши суддю - доповідача Я.Я.Я., пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково,
виходячи з наступного.
Судами при розгляді справи не були встановлені обставини
користування спірною земельною ділянкою ТОВ "RRR" - продавцем
будівель, розташованих за адресою: м. Н-ськ, вул. Я-ська, 88, та
обставини користування касатором на умовах договору оренди
земельною ділянкою з урахуванням переходу прав власності на
будівлі.
Відповідно до ст. 30 ЗК УРСР ( 561-12 ) (561-12)
(чинного на момент
укладання угоди купівлі-продажу) передбачався перехід права на
користування земельною ділянкою, яке підлягало оформленню згідно
ст. 23 ЗК УРСР ( 561-12 ) (561-12)
державним актом на постійне
землекористування при переході прав власності на будинки, будівлі
та споруди.
Застосовуючи до спірних відносин ст. 120 ЗК України (чинного на
момент розгляду справи) ( 2768-14 ) (2768-14)
, суд не встановив обставини
оформлення прав позивача на спірну земельну ділянку та
правовідносини, які виникли між позивачем, Н-ською міською радою
та ДП ВАТ "ХХХ" ДСУ "YYY" щодо земельної ділянки, на якій
розташовані придбані позивачем будівлі. Наявність порушення прав
позивача власником і орендарем цієї земельної ділянки не
встановлена. Відгук виконкому Н-ської міської ради на позов, в
якому визначення прав позивача на користування земельною ділянкою
покладено у залежність від рішення суду (арк. с. 26) та зазначено
про відсутність правоустановчих документів на право користування
позивачем спірною земельною ділянкою з моменту придбання будівель
згідно ст. 30 ЗК УРСР ( 561-12 ) (561-12)
і доказів згоди відповідачів на
таке користування або їх відмову у порядку, встановленому
земельним законодавством, не одержали правової оцінки.
Визнаючи частково недійсним договір оренди, суд не визначив норму
матеріального права та обставини, з яких договір оренди землі
визнано в частині п. 1.1 договору незаконним і недійсним згідно
ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
на майбутнє, не навів підстав
відповідних ст.ст. 13, 15, 26, 27, 30 - 32 Закону України "Про
оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, які визначають суттєві умови договору
оренди землі, підстави визнання договору недійсним, захист прав
орендодавця і орендаря та припинення, розірвання договору.
Відповідно до ст. 59 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір визнається
недійсним з моменту укладання. Оскільки зміст договору не
досліджений судом, як підстава для припинення на майбутнє,
висновок про визнання недійсним договору на майбутнє не відповідає
встановленим обставинам к справі.
Суд не надав належної оцінки вимогам позивача викладеним у
позовній заяві, а саме: визнання договору недійсним з виключенням
зі змісту договору площі земельної ділянки, на якій розташоване
майно позивача. Вимоги позивача в цій частині не були визначені та
їх законність не встановлена. Визнання позову цій частині
правомірним не засновано на відповідних вимогах норм матеріального
права.
Приймаючи позов в частині визначення меж користування земельною
ділянкою, суд не встановив предмет вимог в цій частині, оскільки
позов не містив посилань на існуючі права позивача на земельну
ділянку, а неузгодження передачі позивачу земельної ділянки не є
обставиною визначеною законом, як порушення межі.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення
і постанова прийняті у справі при неповному з'ясуванні усіх
суттєвих обставин у справі та відповідності висновків
законодавству, тому підлягають скасуванню, а справа направленню на
новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи підлягають з'ясуванню обставини, з яких
на позивача поширюються права, визначенні у ст. 120 ЗК України
( 2768-14 ) (2768-14)
, відповідно, порушення прав позивача по оформленню
права на землекористування та захист права орендодавця і орендаря
у спірних відносинах.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Н-ської області від ХХ.06.2003 р.
та постанову Н-ського ві № Х1 скасувати, а справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.