Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 Cправа N А 28/46
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з
судовому засіданні великими платниками податків у
м. Дніпропетровську
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
Господарського суду
від 03 липня 2003 року
за позовом Відкритого акціонерного
товариства "ДВ"
до Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у
м. Дніпропетровську
про Визнання недійсними податкового
повідомлення- рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
від відповідача:
Відкритим акціонерним товариством "ДВ" у лютому 2003р. заявлений
позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 9.12.2002р.
№ 720814/1/23443, від 30.09.2002р. № 720814/0/18328, від
19.02.2003р № 72081/2/3791, якими позивачу визначено суму
податкового зобов'язання та штрафні санкції по прибутковому
податку з робітників і службовців в розмірі 38589,3грн. Заявою від
14.04.2003р. позивач уточнив позовні вимоги і просив суд визнати
податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську від 9.12.2002р. № 720814/1/23443, від
30.09.2002р. №720814/0/18328, від 19.02.2003р № 72081/2/3791
недійсними в частині визначення прибуткового податку з робітників
і службовців в розмірі 18664,35грн, серед яких 6221,45грн.-
основний платіж,12442,9грн.- штрафна санкція.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нарахування податковою службою
штрафних санкцій є неправомірним з огляду на вимоги пункту 4
статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки у цей
період Товариство знаходилось в процедурі банкрутства і відповідно
діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18
квітня 2003 року, що прийняте суддею позовні вимоги про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з
великими платниками податків у м. Дніпропетровську задоволені з
огляду на приписи статті 1, та пункту 4 статті 12 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
де передбачено, що протягом дії мораторію
на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на
підставі виконавчих документів та інших документів за якими
здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не
нараховується неустойка (штраф пеня), не застосовуються інші
санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань
і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів).
Не погодившись з зазначеним рішенням Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську звернулася з апеляційною скаргою до
Дніпропетровського апеляційного господарського суду в якій просила
рішення у справі скасувати в позові відмовити посилаючись на
неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі
головуючого та суддів постановою від 3 липня 2003 року перевірене
рішення Господарського суду Дніпропетровької області залишив без
змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Дніпропетровську без задоволення.
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Дніпропетровську вважає, що
рішення Господарського суду Дніпропетровської області та постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду прийняті з
порушенням норм матеріального права. Просить Вищий господарський
суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному
порядку, скасувати рішення і постанову у справі, та відмовити в
задоволенні позовних вимоги позивачеві.
Податкова інспекція посилається на те, що на її думку судами
неправильно застосовані до спірних правовідносин положення Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами, зокрема стаття 7
(П. 7.8) та стаття 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
При цьому, скаржник зазначає що обґрунтовує касаційну скаргу тим,
що ухвалою Арбітражного суду Донецької області від 23.03.2000 у
справі № 5-402Б про банкрутство ВАТ "АП" була введена процедура
розпорядження майном боржника та введений мораторій на задоволення
вимог кредиторів. Суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог,
безпідставно, на думку скаржника, посилався на приписи Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
оскільки на Товариство розповсюджувалась процедура, визначена
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
. Скаржник наголошує на тому,
що штрафні санкції у розмірі 5036,83 грн. були нараховані позивачу
за період, коли підприємство знаходилось в процедурі банкрутства,
що підтверджується атом звірки розрахунків від 30.01.2002р.
Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Маріуполя
відзив на касаційну скаргу не надіслано.
Вищий господарський суд України заслухав доповідь судді,
переглянув матеріали справи і касаційну скаргу у присутності
представника позивача, який підтримали свої доводи, та відзначає
наступне.
Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Маріуполя
прийняла податкові повідомлення-рішення, якими донарахувала
позивачу пеню за порушення граничних строків сплати податкових
зобов'язань:
- податкове повідомлення-рішення від 31.07.2002 № 559/18-
04704985/6591 про застосування штрафних санкцій у сумі 10661 грн.
за порушення строків сплати земельного податку за період з
17.04.2001 по 22.02.2002;
- податкове повідомлення-рішення від 31.07.2002 № 560/18-
01704985/6592 про застосування штрафних санкцій у сумі 5,22 грн.
за несвоєчасну сплату комунального податку;
- рішення від 31.05.2002 № 112 про стягнення податкового боргу з
рахунку платника податків у вигляді пені з податку на землю у qsl3
5991,02 грн.;
- рішення від 15.07.2002 № 142 про стягнення податкового боргу з
рахунку платника податків
Судом Донецької області встановлено та підтверджено під час
здійснення апеляційного провадження, що рішення про санацію
арбітражний суд Донецької області у справі № 5/402б прийняв 5
лютого 2001р., тобто до моменту, з якого розпочато нарахування
спірних сум штрафних санкцій
Як вбачається з матеріалів справи, оспорювані рішення податкової
служби прийняті після припинення справи про банкрутство ВАТ "АП"
згідно ухвали господарського суду Донецької області від
18.02.2002р., на підставі підпункту 17.1.7 пункту 7.1 статті 7
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, приписами якого передбачено, що у разі, коли платник
податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання
протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник
податку зобов'язаний сплатити штраф.
Приписи частини третьої преамбули Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановили, що нормами
цього Закону не регулюються питання погашення податкових
зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб на яких
поширюються процедури, визначені Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Зазначена норма кореспондується і з п.7.8. ст.7 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
де
визначено, що з моменту прийняття судом ухвали про порушення
провадження у справі про банкрутство платника податків, порядок
сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу
такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до
суду визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2181-14 ) (2181-14)
, без застосування норм цього Закону.
Судом першої і апеляційної інстанції встановлено, що штрафні
санкції у розмірі 10661 грн. застосовані до позивача за порушення
з квітня 2001 по 22 лютого 2002 строків внесення податку на землю
за період з березня 2001р. - по січень 2002р., а сума 5, 22 грн.
за затримку у січні 2002р. строку сплати комунального податку за
грудень 2001р.
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
встановлює умови та порядок
відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності
- боржника або визнання його банкрутом та застосування
ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог
кредиторів. Приписами пункту 4 статті 12 цього Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів
вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про
банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не
нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші
санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань
і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів).
Зважаючи на приписи Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, яким визначено, що дія мораторію не розповсюджується
на вимоги, що виникли після порушення справи про банкрутство, суди
правомірно відмовили позивачеві у задоволенні його позовних вимог.
Відтак, переглянуті рішення і постанова у справі відповідають
приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги про
безпідставне посилання господарського суду на приписи Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визнаються непереконливими
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 14 листопада
2002 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 5 червня 2003р. у справі № 37/300а залишити без змін.
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "АП" залишити
без задоволення.