ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 16.06.2004                                         Справа N 7/35
 
Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
 
             Перепічая В.С.(головуючий),
             Вовка І.В.,
             Гончарука П.А.
 
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну  скаргу   Дочірньої    компанії    "XXX"    Національної
                    акціонерної компанії "Нафтогаз України"
 
на рішення          господарського суду  Запорізької  області  від
                    18.02.2004 року
 
у справі
за позовом          Дочірньої    компанії    "XXX"    Національної
                    акціонерної компанії "Нафтогаз України"
 
до                  Відкритого акціонерного товариства "YYY"
 
про   стягнення суми,
 
                            УСТАНОВИВ:
 
У січні  2004  року  позивач  звернувся  до  господарського   суду
Запорізької області з позовною заявою до відповідача про стягнення
заборгованості в сумі 24172,98 грн.,  пені  в  сумі  1668,92  грн.
інфляційних сум 2521,22 грн. і 3% в сумі 2109,04 грн., посилаючись
на те,  що останній не виконав  взятих  договірних  зобов'язань  з
оплати  за  поставлений  природний газ протягом березня 2000 року,
жовтня 2000 року, листопада 2000 року та грудня 2000 року.
 
Одночасно позивач  заявив  клопотання   про   відновлення   строку
позовної давності з посиланням на те, що він пропущений з поважних
причин.
 
Рішенням господарського суду Запорізької  області  від  18.02.2004
року в позові відмовлено.
 
В апеляційному  порядку зазначене рішення суду першої інстанції не
переглядалось.
 
У касаційній  скарзі  позивач   вважає,   що   судом   неправильно
застосовано  і  порушено  норми  процесуального  та  матеріального
права,  і тому просить прийняте ним  рішення  скасувати  та  позов
задовольнити.
 
У відзиві  на  касаційну  скаргу  відповідач  вважає,  що  рішення
місцевого господарського суду відповідає вимогам закону, і просить
залишити його без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
 
Заслухавши пояснення  представників  позивача,  дослідивши  доводи
касаційної скарги та відзиву на неї,  перевіривши матеріали справи
і прийняте в ній судове рішення,  суд вважає,  що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
 
Як вбачається   з   матеріалів   справи,   що   між    ДК    "QQQ"
(правонаступником  якого  є  позивач) і відповідачем було укладено
договір  №  10/16-1206  від  23.10.2000  року,  за  умовами  якого
постачальник  зобов'язався  поставити  природний газ протягом 2000
року, а відповідач зобов'язався прийняти та сплатити.
 
Предметом даного  судового  розгляду  є  вимоги  про  стягнення  з
відповідача заборгованості,  пені,  інфляційних сум і 3%  річних у
зв'язку  з  невиконанням  договірних  зобов'язань  з   оплати   за
поставлений природний газ.
 
Судом встановлено,   що   позивачем  було  поставлено  відповідачу
природний газ в обсязі 72092 м.куб.  загальною  вартістю  24172,98
грн.,   і   це   підтверджується   підписаними   сторонами  актами
приймання-передачі.
 
Вирішуючи спір,  суд зробив висновок про вину позивача, виходячи з
того,  що  він у порушення договору,  не одержавши передоплату від
відповідача,  здійснив   поставку,  і застосував  ст. 210  ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Проте, такий висновок суду за наведених обставин суперечить змісту
ст.  210  ЦК  УРСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
        ,  оскільки   ним   не   наведено
обгрунтування  умислу  або необережності кредитора,  які обумовили
невиконання зобов'язання боржником.
 
Разом з цим,  судом не було  належним  чином  з'ясовано  обставин,
пов'язаних  з провадженням у справі про банкрутство відповідача на
час вирішення спору,  та впливу зазначеного провадження на  спірні
правовідносини з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення
платоспроможності   боржника   або   визнання   його    банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
        .
 
Крім того,  суд  першої  інстанції  не  мав  законних  підстав для
відмови в позові за пропуском строку позовної  давності,  оскільки
такий   висновок   зроблено  всупереч  його  іншому  висновку  про
необгрунтованість вимог позивача,  що виключає відмову в позові за
пропуском строку позовної давності.
 
До того  ж,  суд  вирішуючи  питання  поважності  пропуску  строку
позовної давності не звернув уваги  на  те,  що  позовна  давність
регулюється    нормами   матеріального   права  (глава 5   ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
        ),  і   помилково  застосував   ст. 53   Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
За таких  обставин,  оскаржене  судове  рішення  не  можна визнати
законним й  обгрунтованим,  і  тому  воно  підлягає  скасуванню  з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
 
Під час  нового  розгляду  справи  суду  слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог Закону.
 
З огляду викладеного та керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9  -
111-12 Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України,
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "XXX" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.
 
Рішення господарського  суду  Запорізької  області  від 18.02.2004
скасувати,  справу № 7/35 передати на новий розгляд до суду першої
інстанції в іншому складі.
 
Головуючий В. Перепічай
С у д д і: І. Вовк
           П. Гончарук