ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2004 Справа N 7/35
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.(головуючий),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Дочірньої компанії "XXX" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Запорізької області від
18.02.2004 року
у справі
за позовом Дочірньої компанії "XXX" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Відкритого акціонерного товариства "YYY"
про стягнення суми,
УСТАНОВИВ:
У січні 2004 року позивач звернувся до господарського суду
Запорізької області з позовною заявою до відповідача про стягнення
заборгованості в сумі 24172,98 грн., пені в сумі 1668,92 грн.
інфляційних сум 2521,22 грн. і 3% в сумі 2109,04 грн., посилаючись
на те, що останній не виконав взятих договірних зобов'язань з
оплати за поставлений природний газ протягом березня 2000 року,
жовтня 2000 року, листопада 2000 року та грудня 2000 року.
Одночасно позивач заявив клопотання про відновлення строку
позовної давності з посиланням на те, що він пропущений з поважних
причин.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.02.2004
року в позові відмовлено.
В апеляційному порядку зазначене рішення суду першої інстанції не
переглядалось.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом неправильно
застосовано і порушено норми процесуального та матеріального
права, і тому просить прийняте ним рішення скасувати та позов
задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що рішення
місцевого господарського суду відповідає вимогам закону, і просить
залишити його без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
і прийняте в ній судове рішення, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що між ДК "QQQ"
(правонаступником якого є позивач) і відповідачем було укладено
договір № 10/16-1206 від 23.10.2000 року, за умовами якого
постачальник зобов'язався поставити природний газ протягом 2000
року, а відповідач зобов'язався прийняти та сплатити.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з
відповідача заборгованості, пені, інфляційних сум і 3% річних у
зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань з оплати за
поставлений природний газ.
Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу
природний газ в обсязі 72092 м.куб. загальною вартістю 24172,98
грн., і це підтверджується підписаними сторонами актами
приймання-передачі.
Вирішуючи спір, суд зробив висновок про вину позивача, виходячи з
того, що він у порушення договору, не одержавши передоплату від
відповідача, здійснив поставку, і застосував ст. 210 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06) .
Проте, такий висновок суду за наведених обставин суперечить змісту
ст. 210 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06) , оскільки ним не наведено
обгрунтування умислу або необережності кредитора, які обумовили
невиконання зобов'язання боржником.
Разом з цим, судом не було належним чином з'ясовано обставин,
пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство відповідача на
час вирішення спору, та впливу зазначеного провадження на спірні
правовідносини з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12) .
Крім того, суд першої інстанції не мав законних підстав для
відмови в позові за пропуском строку позовної давності, оскільки
такий висновок зроблено всупереч його іншому висновку про
необгрунтованість вимог позивача, що виключає відмову в позові за
пропуском строку позовної давності.
До того ж, суд вирішуючи питання поважності пропуску строку
позовної давності не звернув уваги на те, що позовна давність
регулюється нормами матеріального права (глава 5 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06) ), і помилково застосував ст. 53 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) .
За таких обставин, оскаржене судове рішення не можна визнати
законним й обгрунтованим, і тому воно підлягає скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог Закону.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) ,
Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "XXX" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 18.02.2004
скасувати, справу № 7/35 передати на новий розгляд до суду першої
інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
С у д д і: І. Вовк
П. Гончарук