ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 справа N 37/27-59
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ЗАТ Акціонерний банк "РБ"
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 11.11.2003
у справі № 37-27/59
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ЗАТ Акціонерний банк "РБ"
до Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у
м. Дніпропетровську
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
05.08.2003 у справі № 37/27-59 позов задоволено частково: визнано
недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Дніпропетровську № 0000800826/0/17424 від
16.09.2002, № 0000800826/1/22355 від 25.11.2002, №
0000800826/2/2173 від 28.01.2003, № 0000800826/3/8717 від
17.04.2003 у частині застосування штрафних санкцій в сумі 59 891,
52 грн. В решті позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
11.11.2003 вказане рішення скасовано, в позові відмовлено з
мотивів неправильного застосування господарським судом норм п.п.
17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.
У касаційній скарзі ЗАТ Акціонерний банк "РБ" просить скасувати
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
11.11.2003, а рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 05.08.2003 у справі № 37/27-59 залишити без змін,
посилаючись на неправильне застосування господарським судом
апеляційної інстанції норм п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та
порушення ст. 104 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
та правильність їх юридичної оцінки господарським судом
апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Податковим повідомленням-рішенням Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську від 16.09.2002 № 0000800826/0/17424 позивачу було
визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у
розмірі 77 935, 84 грн., у т.ч. 2 366, 25 грн. - основний платіж,
75 569, 59 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-
рішення став акт документальної перевірки з питань дотримання
позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з
01.01.2000 по 01.04.2002 від 06.09.2002 № 010331.
За результатами адміністративного оскарження вказане податкове
повідомлення-рішення залишено без змін та винесено повторні
податкові повідомлення-рішення, якими було встановлено нові строки
сплати вказаного податкового зобов'язання: № 0000800826/1/22355
від 25.11.2002 на суму 77 935, 84 грн., № 0000800826/2/2173 від
28.01.2003 на суму 77 935, 84 грн. та № 0000800826/3/8717 від
17.04.2003 на суму 77 935, 84 грн.
Висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо порушення
позивачем у спірний період вимог Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28.12.1994 № 334/94 ВР (зі
змінами і доповненнями) і правомірного донарахування відповідачем
податку на прибуток у розмірі 2 366, 25 грн. (з урахуванням як
позитивних, так і від'ємних значень податку по періодах, починаючи
з ІІІ-го кварталу 1999 р. і до закінчення перевірки) відповідають
чинному законодавству і фактичним обставинам справи, і позивачем
не оспорюється.
Що стосується нарахування штрафних санкцій відповідно до п.п.
17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, то судова колегія Вищого
господарського суду України не може погодитися з висновками
господарського судів першої та апеляційної інстанції стосовно
методики розхрахунку суми штрафних санкцій, передбачених
зазначеною нормою Закону України "Про порядок погашення
зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами, оскільки ці висновки не ґрунтуються на
правильному застосуванні вказаної норми закону з огляду на
наступне.
Відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 №
2181-ІІІ (в редакції, чинній на час надсилання позивачу
оспорюваних податкових повідомлень-рішень) у разі, коли
контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового
зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п.
"б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, такий
платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5% від суми
недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого
податку, збору (обов'якового платежу), починаючи з податкового
періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим
періодом, на який припадає отримання таким платником податків
податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше
25% такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
Таким чином, штрафні санкції можуть застосовуватись до позивача в
розмірі не більше 25% від загальної суми недоплати, виявленої за
результатами перевірки підприємства позивача (а згідно з актом
перевірки від 06.09.2002 № 010331 та оскаржуваним податковим
повідомленням - рішенням від 16.09.2002 № 0000800826/0/17424 було
донараховано податок на прибуток в розмірі 2 366, 25 грн.), тобто
у сумі 591, 57 грн., у зв'язку з чим застосування штрафних санкцій
понад цю суму є неправомірним.
За змістом п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
граничний максимальний та мінімальний розмір штрафної санкції
стосується загальної суми недоплати і не може бути застосований за
кожний податковий період (а згідно з актом перевірки від
06.09.2002 № 010331 та оскаржуваним податковим повідомленням-
рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі
з великими платниками податків у м. Дніпропетровську позивачу було
донараховано податок на ophasrnj у розмірі 2 366, 25 грн.)
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2, 5 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ Акціонерний банк "РБ" задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
11.11.2003 у справі № 37/27-59 скасувати.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
05.08.2003 у справі № 37/27-59 змінити, виклавши перший абзац
резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Позов
задовольнити частково. Визнати недійсними податкові повідомлення-
рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Дніпропетровську
№ 0000800826/0/17424 від 16.09.2002, № 0000800826/1/22355 від
25.11.2002, № 0000800826/2/2173 від 28.01.2003,
№ 0000800826/3/8717 від 17.04.2003 в частині штрафних санкцій у
сумі 74 978, 22 грн."
В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від
05.08.2003 у справі № 37/27-59 залишити без змін.